Маньковський Георгій Борисович (21 березня 1987, Україна) — український лікар-кардіолог вищої категорії, інтервенційний кардіолог, генеральний директор ДУ «Центр кардіології та кардіохірургії МОЗ України», доктор медичних наук, заслужений лікар України.

Родина Георгій Маньковський — представник української лікарської династії, що бере початок від військового лікаря Микити Івановича Маньковського (XIX століття), який мав чин дійсного статського радника та дворянський титул. Наступні покоління родини пов’язали своє життя з медициною та лікуванням людей.

Прадід Георгія Маньковського — Борис Микитович Маньковський — здобував освіту в Сорбонні (Париж), стажувався у Лейпцизькому університеті, проходив клінічну підготовку у П'єр Марі та працював у лабораторії Костянтина Монакова у Цюриху. У 1910 році повернувся до Києва, де його лікарський диплом був підтверджений екзаменаційною комісією. У 1922 році його обрали завідувачем кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту, яку він очолював майже 40 років — до 1961 року. У 1922–1941 роках також керував кафедрою нервових хвороб у Київському інституті удосконалення лікарів. Упродовж 1927–1948 років був директором Психоневрологічного інституту в Києві, на базі якого згодом створено Інститут нейрохірургії НАМН України.

Дід Георгія Маньковського — Микита Борисович Маньковський — український радянський невропатолог і геронтолог, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України. У вересні 1939 року був мобілізований до армії, служив військовим лікарем і викладачем Київського військово-медичного училища. Учасник німецько-радянської війни (1941–1945), обіймав посади командира медико-санітарної роти та медико-санітарного батальйону 22-ї гвардійської стрілецької дивізії Північно-Західного фронту; з листопада 1942 року — командир медсанбату 2-го гвардійського механізованого корпусу; з грудня 1943 року — начальник 1-го відділу польового евакуаційного пункту 2-ї гвардійської армії. З 1945 року працював молодшим науковим співробітником Київського психоневрологічного інституту. У 1948–1950 роках — доцент кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту. У 1950–1955 роках — ректор Чернівецького медичного інституту. У 1955 році перейшов на роботу до Інституту фізіології НАН України як старший науковий співробітник. У 1959–1964 роках був проректором з наукової роботи та завідувачем кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту. З 1964 року працював в Інституті геронтології НАМН України — заступником директора з наукової роботи, керівником клінічного сектору та завідувачем відділу клінічної фізіології і патології нервової системи.

Батько Георгія Маньковського — Борис Микитович Маньковський (нар. 10 січня 1964, Київ) — український науковець-ендокринолог, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Завідувач кафедри терапії, вікових захворювань і діабетології Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. З 2023 року — директор Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України.

Біографія У 2008 році закінчив Національний фармацевтичний університет та отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка та підприємництво» та здобув кваліфікацію бакалавра з маркетингу.

У 2010 році закінчив Національний фармацевтичний університет та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Маркетинг» та здобув кваліфікацію магістра з маркетингу.

У 2010 році закінчив з відзнакою Національний медичний університет імені О.О. Богомольця та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію лікаря.

З 01.08.2010 р. по 10.07.2012 р. проходив інтернатуру на кафедрі терапії та ревматології НМА імені П. Л. Шупика. Присвоєно звання спеціаліста за спеціальністю «Внутрішні хвороби».

У 2012 році отримав спеціальність «Кардіологія» на базі НАМН імені П. Л. Шупика.

З 26.11.2012 по 31.10.2014 - проходив клінічну ординатуру на кафедрі інтервенційної кардіології та рентгенхірургії Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М. Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України.

У 2014 році працював штатним лікарем відділення коронарної та рентгенендоваскулярної хірургії, Batumi Referal Hospital, Батумі, Грузія.

У 2012-2015 рр. обіймав посаду лікаря-кардіолога відділення коронарної та рентгенендоваскулярної хірургії Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», (керівник Юрій Миколайович Соколов, професор, член-кореспондент НАМН України) м. Київ, Україна.

У 2015 році розпочав роботу лікарем-кардіологом у відділенні невідкладної рентгенхірургічної допомоги Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України».

У 2015 році стажувався як кардіолог в Hirslanden Klinik - Klinik Im Park, Цюріх, Швейцарія (під керівництвом професора, доктора медицини Франца Вольфганга Аманна та доктора П’єра Левіса).

У 2016 році пройшов стажування як інтервенційний кардіолог у відділенні інтервенційної кардіології Duetches Herzzentrum Munchen під керівництвом професора Рудігера Ланге.

З 2016 року по жовтень 2019 року займав посаду лікаря-кардіолога, завідувача відділення невідкладної рентгенхірургічної допомоги Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України».

У 2019 році захистив дисертацію на тему «Віддалені результати реваскуляризації міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця з порушенням вуглеводного обміну» та здобув науковий ступінь кандидата медичних наук НАН України, «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України».

У 2019 році став заступником директора з науково-практичної роботи Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України».

Отримав звання «Заслужений лікар України» та нагороджений медаллю, 2021р.

У 2023 році став експертом Міністерства охорони здоров’я України з кардіології та кардіохірургії.

З 06.02. по 28.04.2023 року – проходив спеціалізацію, отримав сертифікат про проходження спеціалізації «Організація і управління охороною здоров’я» на базі Української Військово-медичної академії.

З жовтня 2023р. отримав посаду медичного директора Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України», Клініка для дорослих.

29 грудня 2023 року отримав сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Інтервенційна кардіологія».

У 2026 році захистив докторську дисертацію на тему: «Інтервенційне лікування ішемічної хвороби серця у пацієнтів з кардіо-рено-метаболічним синдромом: диференційований підхід до вибору тактики ведення» та здобув науковий ступінь доктора медичних наук за спеціальністю «серцево-судинна хірургія» (ДД № 014329) у ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України».

Скандали Навколо Георгія Маньковського неодноразово виникали резонансні публікації та журналістські розслідування, зафіксовані, зокрема, моніторинговою платформою «Міністерство Новин».

Декларації та перевірка статків 12 січня 2026 року Георгій Маньковський був призначений генеральним директором Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України». Невдовзі після призначення громадська організація ВГО «Стоп корупції» звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) із заявою щодо можливих корупційних ризиків у його деклараціях.

За даними декларацій, родина Маньковського володіє чотирма квартирами загальною вартістю близько 30,7 млн грн, будинком відпочинку та земельними ділянками, а також чотирма автомобілями Mercedes-Benz загальною вартістю понад 23 млн грн, придбаними у 2022–2024 роках. Серед задекларованого цінного рухомого майна — годинники брендів Patek Philippe, Audemars Piguet, Rolex та Cartier. Задекларована офіційна заробітна плата посадовця становила близько 987 тисяч грн на рік, тоді як основний дохід родини, за деклараціями, формувала підприємницька діяльність дружини.

У відповіді від 3 серпня 2026 року НАЗК повідомило, що за результатами попереднього аналізу розбіжностей між деклараціями та державними реєстрами, які перевищують встановлений законом поріг для проведення повної перевірки, не виявлено. Відомство зазначило, що основні активи були набуті до призначення Маньковського на державну посаду, а сім'я мала підтверджені доходи, що дозволяли їх придбати. НАЗК також підтвердило, що станом на момент призначення Маньковський вийшов зі складу засновників ТОВ «Кардіо Ліга», передавши свою частку товариству ще до вступу на посаду. Водночас агентство не виключило повернення до питання в разі надходження нових даних.

НАБУ у своїй відповіді на звернення «Стоп корупції» повідомило, що викладена інформація буде врахована в подальшій інформаційно-аналітичній роботі бюро, спрямованій на виявлення можливих корупційних правопорушень. На момент оприлюднення цієї інформації кримінального провадження за цим фактом відкрито не було.

Контекст реорганізації центру Призначення Маньковського відбулося на тлі реорганізації державної установи в державне некомерційне товариство: 2 квітня 2026 року в державному реєстрі з'явився запис про перебування закладу «в стані припинення» через реорганізацію, здійснювану на підставі наказу МОЗ України від 31 березня 2026 року. Засновник центру Ілля Ємець, який раніше очолював заклад і обіймав посаду міністра охорони здоров'я України, публічно розкритикував цю реорганізацію, заявивши, що вона «фактично знищує» установу, і зазначивши, що його як засновника навіть не запросили на засідання, де вирішувалося питання майбутнього центру.

Член-кореспондент Національної академії правових наук Євген Кубко заявив, що МОЗ має самостійно переглянути наказ про реорганізацію, інакше можливе судове оскарження. Гліб Ємець (син засновника) попереджав, що реорганізація може призвести до скорочення близько третини персоналу через оптимізацію фонду оплати праці та до втрати можливості безоплатно лікувати дітей із вродженими вадами серця. На підтримку Іллі Ємця та центру публічно виступили науковці й кардіохірурги зі США та Європи.

Сам Маньковський у коментарі виданню «Подробиці» спростував інформацію про нібито ліквідацію закладу, заявивши, що «жодна людина не звільнена», а центр продовжує працювати на повну потужність і приймати пацієнтів. За його словами, йдеться про перехід у форму державного некомерційного товариства (як і решта закладів охорони здоров'я) та про перемовини з «Охматдитом» щодо об'єднання потужностей дитячої кардіологічної служби на майновому комплексі «Охматдиту» для покращення надання медичної допомоги.

Наукова діяльність Опубліковано 70 наукових праць. Серед них: 45 статей у фахових наукових виданнях, що входять до переліку МОН України (18 з них індексуються в міжнародних наукометричних базах), 8 статей у нефахових медичних виданнях, 8 тез доповідей на наукових конгресів і конференцій, а також 2 патенти на корисну модель.

Був офіційним опонентом дисертації на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» Денисюк Катерини Валеріївни, 09 липня 2024 року.

Присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 222 – Медицина згідно наказу МОН України №1415 від 02.10.24р.

Був офіційним опонентом дисертації здобувача ступеня доктора філософії Бондарця Дмитра Вадимовича з галузі знань 22 - Охорона здоровʼя із спеціальності 222 -Медицина від 30.04.2025р.

Нагороди та подяки

1. Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» УПЦ Київського Патріархату, 19 листопада 2015 року.