Генгенбахський монастир () — бенедиктинський монастир у Генгенбаху в районі Ортенау, Баден-Вюртемберг, Німеччина, був імператорським абатством з кінця Каролінзького періоду до 1803 року.
Історія Монастир заснував святий після 748 року Handbook of Church History, (Hubert Jedin, John Patrick Dolan, eds.) Burns & Oates, 1969, p. 17 і заселили ченці з . Монастир мав добрі стосунки з Каролінгами. Оділон, герцог Баварії похований у Генгенбаху. , єпископ Меца, заохочував ченців прийняти Устав святого Бенедикта. Clark, James G., The Benedictines in the Middle Ages, Boydell & Brewer Ltd, 2014, p. 33 Була заснована латинська школа, і кілька абатів відзначилися своєю вченістю. Schreiber, Aloys Wilhelm. The Traveller's Guide to the Rhine, A. and W. Galignani, 1825, p. 59 Він став імператорським абатством з територіальною незалежністю.
Однак в 1007 році імператор Генріх II подарував монастир новозаснованому . Хоча абатство знаходилося в межах Ортенауеського райхсландського округу, під захистом Рудольфа Габсбурга (1273–1291), його бенефіціарами були місцеві лорди: після Церінгенів в 1218 році, були швабські Штауфери, а в 1245 році — єпископи Страсбурга, які правили до 1550-х років. Ці фогти та підтвердження їхніх прав — як папські (1139, 1235, 1252, 1287), так і імператорські (1309, 1331, 1516) — забезпечили постійну незалежність абатства.
Генгенбах був глибоко втягнутий у суперечку щодо інвеститури, і двох його абатів вигнали за підтримку імперської, а не папської справи. Невдовзі після цього абатство було втягнуте абатом Теогером (1080–1139) з та єпископом Оттоном Бамберзьким у , під час якої монастирську церкву знесли та перебудовали за зразком . Згодом її перебудовали в готичному, бароковому та неороманському стилях. Орган з історичним корпусом XVIII століття з колишньої монастирської церкви зараз знаходиться в Музеї августинців у Фрайбурзі-ім-Брайсгау.
Целль-на-Гармерсбасі засновано на території, що належала абатству Генгенбах. У XIII та XIV століттях абатство відіграло важливу роль у розвитку міста Генгенбах. Абатство уникло подальших монастирських реформ, і хоча йому загрожувала небезпека придушення під час Реформації, воно також пережило її. У 1525 році Вільгельм фон Фюрстенберг та деякі міські радники домагалися розпуску абатства. Вони також взяли під варту абата та деяких ченців, але з цього нічого не вийшло. Scott, Tom.Town, Country, and Regions in Reformation Germany, Brill, 2005, p. 184
У 1575 та 1580 роках абатство подало заявку на членство в Імператорській колегії прелатів, але отримало відмову через занепокоєння щодо своєї імперське підпорядкування та фогетів; членство зрештою схвалили в 1645 році, але це схвалення не реалізували лише в 1751 році. Абатство медіатизовали під час німецької медіатизації 1803 року, і невдовзі після цього його території включили до складу Бадену. Однак абатство залишалося функціонувати під керівництвом останнього абата до 1807 року, коли великий герцог наказав його секуляризувати.
До 1904 року в приміщенні діяла середня школа. Cook, Joel. Switzerland, Picturesque and Descriptive, H. T. Coates & Company, 1904, p. 213
Джерела Buhlmann, M., 2004. Benediktinisches Mönchtum im mittelalterlichen Schwarzwald. Ein Lexikon. Vortrag beim Schwarzwaldverein St. Georgen e.V., beim Verein für Heimatgeschichte St. Georgen und bei den St. Georgener Klosterspuren 2004. St. Georgen im Schwarzwald, 10. November 2004 (= Vertex Alemanniae, H.10) Kähni, O., and John, H., (eds) 1980. Gengenbach in Handbuch der historischen Stätten Deutschlands, Bd.6: Baden-Württemberg, ed. Max Miller and Gerhard Taddey, 2nd ed., pp. 247f. Stuttgart: Kröner Tb 276. Hitzfeld, K., (ed.), 1976. Gengenbach, in Die Benediktinerklöster in Baden-Württemberg, ed. F. Quarthal (= Germania Benedictina, vol.5), pp. 228–242. Ottobeuren.
Посилання Gengenbach Abbey in the Abbeys of Baden-Württemberg database at the State Archives of Baden-Württemberg Gengenbach Abbey on Landeskunde online
Примітки