Я́сенні при́голосні () — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове місце творення: вони артикулюються кінчиком або передньою спинкою язика проти ясенного бугорка (альвеол); є відповідно апікальними, або ламінальними. Інша назва — альвеоля́рні при́голосні.
Ясенні приголосні [n] (н) — дзвінкий ясенний носовий [t] (т) — глухий ясенний проривний [d] (д) — дзвінкий ясенний проривний [s] (с) — глухий ясенний фрикативний [z] (з) — дзвінкий ясенний фрикативний [t͡s] (ц) — глухий ясенний африкат [d͡z] (дз) — дзвінкий ясенний африкат [ɬ] (л/ш) — глухий ясенний боковий фрикативний [ɮ] (л/ж) — дзвінкий ясенний боковий фрикативний [ɹ] (р) — ясенний апроксимант [l] (л) — ясенний боковий апроксимант [r] (р) — ясенний дрижачий [ɾ] (р) — ясенний одноударний [ɺ] (л) — ясенний боковий одноударний
МФА Опис Приклад Мова Запис МФА Значення Альвеолярний абруптивний приголосний Грузинська ტიტა [tʼitʼa] шюшя Альвеолярний абруптивний фрикативний приголосний Амхарська [sʼɛɡa] жюжя Дзвінкий альвеолярний імплозивний приголосний В'єтнамська đã [ɗɐː] чючя Альвеолярний латеральний клацаючий приголосний Нама î [kǁĩĩ] джюджя
Джерела
Посилання