Джон Та́йлер (; 29 березня 1790 — 18 січня 1862) — десятий президент США (1841–1845 роки). Тайлер був першим президентом, який вступив на посаду як віцепрезидент по смерті чинного глави держави.

До президентства Родом з Вірджинії, вивчав юриспруденцію, у 1816—1821 рр. входив до палати представників у конгресі; під час дебатів про Міссурійську угоду висловився у принципі проти рабства, але з тим проти права союзу наказувати чи забороняти рабство у окремих штатах. У 1825—1827 рр. був губернатором Вірджинії, в 1827—1836 рр. — сенатором від цього штату. При створенні партії вігів Тайлер — що суперечило його попереднім діям — виявився її членом. У 1840 р. він був висунутий партією вігів як кандидат на посаду віце-президента і обраний на цю посаду. 4 березня 1841 р. він розпочав виконання своїх зобов'язань, а 4 квітня 1841 р. став президентом внаслідок смерті Вільяма Гаррісона.

Президентство Він не виправдав очікувань своєї партії; навпаки, у системі керування він схилявся на бік демократів. У результаті накладення ним вето на певні законопроєкти конгресу, в якому переважали вігі, кабінет, призначений ще Гаррісоном, пішов у відставку у липні 1841 р., і Тайлер змушений був більш відкрито взаємодіяти з демократами. Це викликало сильне невдоволення; його портрети у багатьох місцях були урочисто спалені на народних мітингах. Тайлер продовжував, проте, власну політику й під кінець правління (1845) був у ворожих стосунках з конгресом.

Оцінка правління Президентство Тайлера було невиправданим в американській історії, виключаючи лише одномісячне перебування на посаді Гаррісона. У цій оцінці нічого не змінилося до сьогодні. Іноземні спостерігачі того часу вважали його навіть ознакою майбутнього краху і розвалу Сполучених Штатів. Однак, незважаючи на недостатню особисту придатність Тайлера, можна легко побачити, що його президентство мало в конституційно-правовому відношенні важливе значення, зміцнивши інститут президентства по відношенню до ворожого Конгресу насамперед у досі нез'ясованому питанні визнання успадкування посади і тим самим перешкодивши зведенню ролі інституту президентства до рівня футбольного м'яча між партійно-політичними інтересами. Тайлер у ролі слухняної маріонетки в руках Клея був би для конституційно-правового розвитку Сполучених Штатів більш фатальним, ніж Тайлер як противник Клея. Навіть якщо Тайлер особисто програв Клею у боротьбі за владу, то інститут президентства вийшов із цього конфлікту скоріше загартованим.

Останні роки життя та смерть Його звільнення з посади було гідним і більш блискучим, ніж його політична кар'єра, і він був упевнений, що історія колись визнає його правоту. Він повернувся на свою плантацію у Віргінії до сім'ї, звідки підтримував контакти з демократичною партією, проте активно не втручаючись у політику. Натомість присвятив себе своєму колишньому коледжу у Вільямсбурзі, де служив канцлером в останні роки свого життя. Тільки громадянська війна, виникнення якої становило серйозну загрозу, вирвала його з блаженного сільського життя, і в лютому 1861 року він як голова одного з конвентів штатів, створених з ініціативи Вірджинії, ще раз повернувся до Вашингтона, щоб сприяти останній спробі запобігти війні, яка загрожувала спалахнути. Коли стала очевидна марність цих зусиль, він порадив своєму рідному штату відокремитися і запропонував свої послуги тимчасовому установчому конгресу південних штатів, до якого його було обрано. У листопаді його обрано до Палати представників Конфедеративних Штатів Америки, але перш ніж зміг вступити на свою посаду, він помер 18 січня 1862 року незадовго до 72-го дня народження.

Похований в Ричмонді, штат Вірджинія на кладовищі «Голлівуд», на якому також покоїться Джеймс Монро (перепохований в 1858 р.)

Цікаві факти Президент Тайлер помер у Ричмонді, який контролювався Конфедерацією, і йому були влаштовані пишні державні похорони, а труна покрита прапором конфедератів. Тим самим він став єдиним президентом США, церемонію поховання якого влаштовувала інша держава під іншим прапором; Перший президент США, який народився після проголошення Незалежності; У 1844 році, будучи президентом, 54-річний Тайлер вдруге одружився з 24-річною донькою колишнього сенатора штату Нью-Йорк Джулії Гардінер (він був першим президентом, який одружився під час перебування на посаді); Батько президента Джон Тайлер — старший був близьким приятелем Томаса Джефферсона; Перший віцепрезидент, який через смерть попередника зайняв посаду президента США. Президент багатодітний-тато він мав 15 дітей — це рекорд для президентів США.

Сім'я

У 1861 р., після відділення південних (рабовласницьких) штатів від Союзу, Тайлер, як віргінець, був у лавах і був обраний членом сенату Південної Конфедерації. Життя його описав його син, Лайон Гардінер Тайлер (Ричмонд, 1884).

Тайлер був одружений двічі, вже президентом, з жінкою на 30 років його молодшій. Від двох дружин у нього було 15 дітей. Його наймолодша дитина, дочка Перл (1860—1948), була на 45 років молодше найстаршої дитини, дочки Мері (1815—1848), і померла через 100 років після неї. Джон Тайлер має двох іще живих внуків, які живуть у родовому маєтку Тайлерів.

Примітки

Посилання

John Tyler John Tyler: A Resource Guide from the Library of Congress]

Biography by Appleton's and Stanley L. Klos U.S. Senate Historian's Office: Vice Presidents of the United States—John Tyler John Tyler in Union or Secession: Virginians Decide POTUS — John Tyler Tyler's letters refusing government intervention, April and May 1842

List of Descendants First State of the Union Address Second State of the Union Address Third State of the Union Address Fourth State of the Union Address John Tyler's Health and Medical History Hollywood Cemetery — John Tyler's final resting place John Tyler's Grandson Still Does Tours in the Old Tyler Home Extensive essay on John Tyler and shorter essays on each member of his cabinet and First Lady from the Miller Center of Public Affairs Finding aid of the Tyler Family Papers, Group A A Guide to the Governor John Tyler Executive Papers, 1825—1827 at The Library of Virginia John Tyler