Контекст для металургії (Шепард, 1993)приблизно 753 р. до н. е.Перше поселення в залізній добі ; див. також заснування Риму .600–524 рр. до н. е.Етруски контролюють Італію.550–500 рр. до н. е.Карфагенська окупація частини Сардинії та Сицилії .509 р. до н. е.Створення Римської республіки .510–27 рр. до н. е.Римська республіка та початок експансії Риму.390 р. до н. е.Етрурія стає частиною Риму.264–146 рр. до н. е.Пунічні війни .197 р. до н. е.Іберія стає римською провінцією.197 р. до н. е.Афіни стають римською провінцією.146 р. до н. е.Карфаген стає римською провінцією.129 р. до н. е.Мала Азія стає римською провінцією.58–52 рр. до н. е.Римське завоювання Галлії .30 р. до н. е.Єгипет стає римською провінцією.27 р. до н. е.Заснування Римської імперії починається з імператора Августа .44 р. н. е.Британія стає римською провінцією.106 р. н. е.Дакія стає римською провінцією.
Рим став розширятися, щоб контролювати величезні простори Середземномор'я.
Проте, Центральна Італія не була багата на металеві руди, що призвело до необхідності створення розвинутих торгівельних мереж для задоволення попиту на метал. Ранні італійці мали певний доступ до металів у північних регіонах півострова в Тоскані та Цизальпінській Галлії, а також на островах Ельба та Сардинія. З завоюванням Етрурії у 275 році до нашої ери та подальшими придбаннями внаслідок Пунічних війн, Рим отримав можливість поширитися далі в Трансальпійську Галлію та Іберію, обидві області, багаті на корисні копалини. На піку могутності Імперії Рим розробляв мінеральні ресурси від Тінгітани на північному заході Африки до Єгипту, від Аравії до Північної Вірменії, від Галатії до Германії та від Британії до Іберії, охоплюючи все узбережжя Середземного моря. Британія, Іберійська півострів, Дакія та Норік мали особливе значення, оскільки вони були дуже багаті на родовища та стали основними місцями розробки ресурсів (Shepard, 1993).Shepard, Robert. 1993. Ancient Mining. London: Elsevier Applied Science.
Існують свідчення того, що після середніх років Імперії відбувся раптовий і різкий спад видобутку корисних копалин. Це відобразилося в інших сферах торгівлі та промисловості.
Одним з найважливіших римських джерел інформації є «Природна історія» Плінія Старшого. Кілька книг (XXXIII–XXXVII) його енциклопедії охоплюють метали та металеві руди, їх поширення, значення та розвиток.
Обсяги виробництва
Винахід і широке застосування гідравлічного видобутку, зокрема розмивання та промивання ґрунту, у поєднанні зі здатністю римлян планувати та реалізовувати видобувні роботи у великому масштабі, дозволили добувати як кольорові, так і дорогоцінні метали у протопромислових обсягах, що рідко повторювалися аж до Промислової революції.Wilson 2002, pp. 17–21, 25, 32
Найпоширенішим паливом для плавлення, кування, а також опалення було дерево, особливо деревне вугілля, яке майже вдвічі ефективніше.Cech 2010, p. 20 Крім того, вугілля добували в деяких регіонах у досить великій кількості: майже всі основні вугільні родовища в римській Британії були освоєні до кінця II століття н.е., а на узбережжі Англії вздовж Північного моря розвинувся активний торгівельний шлях, який сягав континентального Рейнського регіону, де буре вугілля вже використовували для виплавки залізної руди.Smith 1997, pp. 322–324 Лише щорічне виробництво заліза в Популонії становило, за оцінками, від 2000Ian Morris, Francoise Audouze, Cyprian Broodbank (1994): Classical Greece: Ancient Histories and Modern Archaeologies, Cambridge University Press, p. 102 до 10 000 тонн.\[\[Теодор Вертайм|Wertime, Theodore A.]] (1983): "The Furnace versus the Goat: The Pyrotechnologic Industries and Mediterranean Deforestation in Antiquity", Journal of Field Archaeology, Vol. 10, No. 4, pp. 445–452 (451); Williams, Joey (2009): "The Environmental Effects of Populonia's Metallurgical Industry: Current Evidence and Future Directions", Etruscan and Italic Studies, Vol. 12, No. 1, pp. 131–150 (134f.)
82 500 тCraddock 2008, p. 108; Sim, Ridge 2002, p. 23; Healy 1978, p. 196 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | 200 тPatterson 1972, p. 228, table 6; Callataÿ 2005, pp. 365f.; також Wilson 2002, pp. 25–29 У період найбільшого підйому, приблизно в середині II століття н.е., римські запаси оцінювалися в 10 000 т — у п’ять-десять разів більше за сукупну масу срібла в середньовічній Європі та Халіфаті близько 800 р. н.е.Patterson 1972, p. 216, table 2; Callataÿ 2005, pp. 365f. Золото 9 тПліній Старший: Naturalis Historia, 33.21.78, у: Wilson 2002, p. 27 Виробництво лише в Астурія, Калаїкія та Лузітанія (усі — Іберійський півострів).
Рабство Коли витрати на утримання рабів стали надто високими, щоб виправдовувати використання рабської праці на численних шахтах по всій імперії приблизно в II столітті, була запроваджена система контрактної служби для засуджених. У 369 році н.е. було знову запроваджено закон через закриття багатьох глибоких шахт; раніше імператор Адріан передав контроль над шахтами приватним підприємцям, щоб працівників наймали, а не примушували до роботи. Запровадження цієї системи призвело до зростання прибутків (Shepard 1993).
У випадку з Норіком існують археологічні свідчення використання вільнонайманої праці у видобутку й металургії, зокрема у вигляді графіті на стінах шахт. У цій провінції багато чоловіків отримували громадянство Риму за свій внесок у забезпечення імперії металом. Як приватні, так і державні шахти діяли одночасно (Shepard 1993).
Економіка
Від моменту утворення Римської імперії її економіка була майже повністю закритою, не залежала від імпорту, хоча екзотичні товари з Індії та Китаю (зокрема дорогоцінне каміння, шовк і прянощі) дуже цінувалися (Shepard 1993).
Завдяки знахідкам римських монет і зливків по всьому античному світу (Hughes 1980), металургія надала археологам матеріальні свідчення, які дозволяють уявити масштаби римської цивілізації.
Виробництво предметів
Римляни застосовували різні методи виготовлення металевих предметів. Подібно до самійського посуду, форми створювалися шляхом моделювання бажаної форми (з дерева, воску або металу), яку потім втискували в глиняну форму. У випадку з восковими чи металевими моделями, після висихання керамічну форму нагрівали, а віск або метал розплавляли й виливали — цей процес із використанням воску називається технікою «втрачений віск». Заливання металу в отвір дозволяло відливати точні копії об’єкта. Такий процес забезпечував доволі однорідне виготовлення серій предметів. Це не означає, що індивідуальна творчість майстрів зникла; навпаки, унікальні вироби ручної роботи зазвичай створювалися невеликими ремісниками на околицях Риму, які використовували локальні техніки (Tylecote 1962).
Існують археологічні свідчення по всій Імперії, які підтверджують великомасштабні розкопки, виплавку та торгові маршрути, пов’язані з металами. Разом із римлянами з’явилася концепція масового виробництва; це, мабуть, найважливіший аспект римського впливу на розвиток металургії. Три об’єкти, які виготовлялися масово й трапляються у археологічних знахідках по всій Римській імперії — це фібули (fibulae), які носили як чоловіки, так і жінки (Bayley 2004), монети та зливки (Hughes 1980). Ці литі вироби дозволяють археологам простежити роки зв’язків, торгівлі й навіть історичні або стилістичні зміни протягом століть римського панування.
Механізація
Існують прямі докази того, що римляни механізували принаймні частину процесів видобутку. Вони використовували водяну енергію від водяних коліс для розмелювання зерна, розпилювання деревини або каменю. Наприклад, комплекс із шістнадцяти таких надводних коліс зберігся в Барбегалі поблизу Арльа і датується I століттям н.е. або навіть раніше — воду до нього подавали головним акведуком до Арля. Імовірно, ці млини забезпечували борошном Арль та інші прилеглі міста. Подібні зернові млини також існували на пагорбі Янікул у Римі.
Аусоній у своїй поемі Мозелла IV століття н.е. згадує використання водяного млина для розпилювання каменю. Технологія могла бути легко адаптована для подрібнення руди за допомогою ударних молотів — саме таку конструкцію згадує Пліній Старший у своїй Природній історії (близько 75 року н.е.). Є археологічні докази використання цієї технології у Долаукоті, Південний Уельс. Золоторудні копальні там активно розвивалися з бл. 75 року н.е. Ці методи збереглися до середньовіччя, як описано і проілюстровано Георгієм Агриколою у його праці De re metallica.
Також використовували зворотні надводні водяні колеса для осушення шахт, причому окремі частини були попередньо виготовлені та пронумеровані для зручності збірки. Кілька таких коліс виявлено в Іспанії на мідних копальнях Ріо-Тінто, а також фрагмент колеса в Долаукоті. Один із неповних зразків з Іспанії нині експонується в Британському музеї.
Джерела руди
Джерела руди Руди та походження (Healy 1978)Золото Іберія, Галлія, Лавріон (Греція), Мала Азія, Карманія, Мідіян, Індія, Бактрія, Британія, КіпрМідь Іберія, Галлія, Кістена, Кіпр, Карманія, Аравія, Алеппо, Синай,Мерое, Масаесили Іберія, Персія, БританіяСвинець Іберія, Галлія, Сардинія, Сицилія, БританіяЗалізо Іберія, Ельба, Сардинія, Халльштатт, Норік, Іллірія, Македонія, Дакія, Синай, Мерое, БританіяЦинк Галлія, Галлія Транспаданська, Кампанія, Германія, Андейра (в Малій Азії), КіпрРтуть Іберія, Армані, ЕфіопіяМиш’як Фалагонія, Карманія \|-Сурма Гіпотетично: Мітілена,Хіос, околиці Смірни, Закавказзя, Персія, Тегеран, Пенджаб, Британія
Іберійський півострів (сучасні Іспанія та Португалія) ймовірно був найбагатшою на мінеральні руди провінція Риму, з покладами золота, срібла, міді, олова, свинцю, заліза та ртуті.Healy 1978 Від часу його приєднання після Другої Пунічної війни і до занепаду Риму Іберія залишалася важливим джерелом металів для імперії. Healy 1978, Shepard 1993
Британія також була надзвичайно багатою на метали. Золото добували в Долаукоті в Уельсі, мідь та олово — в Корнуолл, а свинець — у Пеннінських горах, Мендіп-Гіллз та Уельсі. Було проведено багато досліджень щодо виробництва заліза у римській Британії; римляни значно поширили використання заліза в Європі, сприяючи обміну знаннями між культурами внаслідок завоювання Британії.Aitchison, 1960 Саме римляни зробили залізо настільки важливим у межах імперії, що це остаточно завершило перехід від культур, які ще використовували бронзу, до залізної доби.
Норік (сучасна Австрія) був надзвичайно багатим на золото та залізо. Пліній, Страбон і Овідій високо оцінювали його родовища. Основним ресурсом був залізо, але також добувалося й розсипне золото. До 15 року до н.е. Норік офіційно став провінцією Риму, і торгівля металами процвітала аж до V століття н.е.Shepard 1993, Healy 1978 Деякі дослідники вважають, що мистецтво кування заліза не було винайдене, але вже добре розвинене на цій території, і саме населення Норіку нагадало римлянам про цінність заліза. Наприклад, серед трьох форм заліза (ковке залізо, сталь і м’яке залізо), експорт здійснювався переважно у вигляді ковкого заліза (що містило невеликий відсоток рівномірно розподіленого шлаку) та сталі (вуглецеве залізо), оскільки чисте залізо є занадто м’яким для практичного використання.Sim 1999, Aitchison 1960
Дакія, що розташовувалася в районі сучасної Трансільванії, була завойована у 107 році н.е., щоб забезпечити доступ до природних ресурсів регіону. Обсяг золота, який потрапив до Риму, був настільки великим, що це спричинило знецінення вартості золота. У регіоні також важливу роль відігравало залізо. Основною відмінністю між шахтами Норіку та Дакії було використання рабської праці як основної робочої сили.Shepard 1993
Використовувані метали