Ві́льям Сомерсе́т Мо́ем (; 25 січня 1874, Париж — 16 грудня 1965, Сен-Жан-Кап-Ферра, біля Ніцци) — англійський дипломат та аналітик Інтелідженс сервіс, відоміший в світі як прозаїк, драматург і літературний критик.
Біографія
Дитинство Сомерсет Моем народився 25 січня 1874 року в Парижі. Його батько Роберт Ормонд Моем походив з родини успішних британських правників, які вже понад сто років займалися юриспруденцією. Дід майбутнього письменника по батьковій лінії був одним із засновників Спілки юристів у Лондоні, видав чимало професійних робіт і одну збірку художніх есе. Батько письменника працював юрисконсультом при британському посольстві у Франції. Замолоду він подорожував Європою, Північною Африкою і Близьким Сходом, мав вдома чудову колекцію етнічних раритетів і книг. У сорокарічному віці він одружився з двадцятирічною Едіт Мері Снелл попри те, що мав дуже непривабливу зовнішність. Мати письменника походила з родини британського колоніального військовика. Його дід по матері рано помер, а бабуся писала салонні романси і «романи для дівчат»Моем С. Собрание сочинений в 2-х томах. — М.: Радуга, 1985. — Т. 1. — С. 384—387..
Батьки Сомерсета Моема жили в любові і злагоді. За 18 років подружнього життя вони народили шестеро дітей, причому мати письменника померла під час останніх пологів, ослаблена довготривалим туберкульозом. Народження Вільяма батьки спеціально спланували на території посольства, щоб дитина мала законні підстави говорити, що народилася на території Великої Британії. Очікувалося прийняття закону, за яким всі діти, які народилися на французькій території, автоматично ставали французькими громадянами і, таким чином, після досягнення повноліття підлягали участі у війні, якщо вона була.Цитується за книгою
В ранньому дитинстві хлопець мав няню-француженку і розмовляв майже виключно французькою. Втративши матір у восьмирічному віці, а батька — у десятирічному, він став брати уроки англійської у посольського священника. Після цього був відісланий до дядька — Генрі Макдональда Моема, який служив вікарієм в англійському місті Вітстебл. Граматичні помилки в мові дитини, до яких долучилися заїкання, малий зріст і погане здоров'я, перетворили Вільяма на предмет кепкувань у початковій школі. Це вплинуло на його вдачу — хлопець ріс сором'язливим, неговірким і нетовариським, а виховання в пуританському середовищі зробило його ще й дуже вимогливим до якостей інших. Як наслідок, замолоду він вирізнявся зверхністю, нетерпимістю до чужих помилок, емоційною холодністю. Як критично він зауважував пізніше, до його комунікативних «недоліків» належали нездатність запам'ятовувати власні жарти і розповідати анекдотиМоем С. Собрание сочинений в 2-х томах. — М.: Радуга, 1985. — Т. 1. — С. 377., відраза до алкоголю.
Молодість До початку письменницької кар'єри Сомерсет Моем відвідував Королівську школу в Кентербері, потім вивчав літературу і філософію в Гайдельберзькому університеті. По закінченню навчання Моем вже знав французьку, німецьку й італійську мови окрім рідної англійської. Повернувшись до Лондона, він за порадою опікуна, вступив до Медичної школи лікарні святого Томи. Цей вибір не мав нічого спільного з його уподобаннями і був обумовлений поняттями про належний соціальний статус. Спочатку Моем навчався у школі без задоволення, віддаючи дозвілля літературним спробам. Однак на старших курсах і під час практики, яку він проходив у бідних квартах Ламбета, медицина йому сподобалась, оскільки давала змогу ближче познайомитись з людською природоюМоем С. Собрание сочинений в 2-х томах. — М.: Радуга, 1985. — Т. 1. — С. 411—412.. В цей же період свого життя він здійснив дві подорожі ІталієюМоем С. Собрание сочинений в 2-х томах. — М.: Радуга, 1985. — Т. 1. — С. 432—435.. Гайдельберзький та італійський епізоди свого життя він пізніше висвітить у романі «На жалі бритви», а досвід, отриманий ним у бідняцьких кварталах Лондона, став основою його літературного дебюту — роману «Ліза з Ламбета» (1897).
Зрілість Перший успіх справив на молодого письменника хибне враження — йому здалося, що його майбутнє забезпечене. Тому він кинув медичну практику і оселився в Іспанії, де вивчав мову цієї країни. У Севільї він прожив рік. Пізніше захопився російською літературою і вивчив російську мову.
У сорокарічному віці Сомерсет Моем відчував себе втомленим життям і хотів змінити середовище. Нагодою для цього стала Перша світова війна. Скориставшись своїми зв'язками, він влаштувався водієм до санітарної частини, дислокованій у Франції. Свій роман «Тягар пристрастей людських» він редагував під Дюнкерком під час бойового затишшя. На службі письменник зустрів Джеральда Гекстона, який залишався його сексуальним партнером до власної смерті у 1944 році. Роботу водієм Сомерсет Моем невдовзі змінив на службу у розвідці. Рік він провів у Швейцарії, де підірвав слабке здоров'я. Потім зробив короткий візит у драматургічних справах до США. Неприємності в особистому житті спонукали його вирушити у мандри ПолінезієюМоем С. Собрание сочинений в 2-х томах. — М.: Радуга, 1985. — Т. 1. — С. 488—496.. Морську подорож на кораблі він здійснив разом з Джеральдом Гекстоном. Ця мандрівка наповнила його новими враженнями і натхненням, які письменник виклав у таких популярних оповіданнях як «Макінтош», «Дощ», «Падіння Едварда Барнарда».
1917 року, повернувшись до Америки, він отримав пропозицію від британської розвідки МІ-5 вирушити з таємною місією до Петрограда. Не зважаючи на те, що в цей час у письменника виявили туберкульоз, він погодився. В Росії він познайомився з терористом Борисом Савінковим, а також готував аналітичні доповіді на предмет інтелектуального стану російського суспільства. Моему належить рідкісне для свого часу визначення перспектив еволюційно-демократичного поступу в Росії: …Шар культурних та освічених людей в російському суспільстві настільки тонкий і слабкий, що достатньо одного струсу і країна скотиться у варварство. Враження від цієї місії стали основою для його оповідання «Білизна містера Харрінгтона». Під час своєї місії письменник-розвідник не мав можливості користуватися послугами, які легально надавали працівникам посольства, голодуючи, як і більшість петербуржців, він остаточно занедужав. Після повернення до Англії на два роки усамітнився в туберкульозному санаторії в Шотландії. Там він почерпнув матеріал для чергового оповідання («Санаторій»).
Одужавши, Моем вирушив до Китаю. Так само як і перша подорож Полінезією, цей круїз сповнив його новими враженнями і багатим матеріалом для творів. Загалом письменник зробив сім вояжів до Південно-Східної Азії. За мотивами цих мандрівок він написав оповідання «На околиці імперії», «Міраж» і роман «Розмальована вуаль».
1928 року письменник придбав віллу на Кап-Ферра (Французька Рів'єра) і жив на ній з невеликими перервами до самої смерті. Моем помер від пневмонії 16 грудня 1965 року у французькому містечку Сен-Жан-Кап-Ферра поблизу Ніцци. Його прах розвіяли поблизу бібліотеки Королівської школи в Кентербері.
Особисте життя Моем з теплотою відгукувався про своїх батьків і старших пращурів, хоча і не розповідав про них докладно, враховуючи той факт, що він осиротів дуже рано. Смерть матері була для нього особливо болісною, до своєї кончини письменник тримав її портрет на тумбочці біля ліжка. З братами і сестрами він тісних стосунків не підтримував, оскільки вони навчалися в інтернаті вже тоді, коли Моем був малюком, однак пізніше письменник листувався з племінниками.
Про свого опікуна, рідного дядька Генрі Макдональда і його дружину Моем згадував неприязно. По-перше, це подружжя вирізнялося пуританським снобізмом. Друзями вікарія були священники, засуджені за дрібні адміністративні порушення. Саме їхня нещирість відвернула юнака від релігії, хоча замолоду він належав до англіканської церкви і навіть пишався цим. Пізніше він схвально відгукувався про католиків, однак свої філософські погляди визначав як агностицизм. Другою причиною неприязні до дядька був егоїзм останнього. В своїх рішеннях той керувався власними уявленнями про престиж і вигоду, наприклад, запропонував юному Моему стати священником, не взявши до уваги його заїкання.
Свій перший сексуальний досвід Моем отримав вже у вісімнадцятирічному віці під час навчання в Гайдельберзі. У Німеччині він познайомився з науковцем Джоном Бруксом, який став його партнером. Незважаючи на це, письменник зустрічався і з жінками, причому був доволі нерозбірливим у стосунках. Під час Першої світової війни він познайомився з Сірією Велком, дружиною фармацевтичного магната Генрі Велкома. Через зраду Генрі Велком подав на розлучення, зазначивши Сомерсета Моема відповідачем по цій справі. Дочку, яку Сірія народила 1915 року, Моем визнав власною дитиною і надав їй своє прізвище. Свої стосунки з Сірією він узаконив у травні 1917 року, однак шлюб виявився нещасливим і через 13 років пара розлучилася.
Ще за часів свого одруження Сомерсет Моем познайомився з Джеральдом Гекстоном, який з моменту розлучення залишався його єдиним і постійним сексуальним партнером до 1944 року. Після смерті Гекстона Моем став жити зі значно молодшим за нього Аланом Сірлом, з яким був знайомий з 1928 року. Алан був типовим утриманцем, який до Моема встиг пожити з іншими заможними літніми чоловіками. Між Сірлом і дочкою Моема Лізою виникла неприязнь, наслідками якої став продаж Моемом колекції картин, частина з яких вже була у володінні Лізи. Дочка подала в суд і виграла цю справу. У відповідь батько публічно відрікся від неї і заявив, що Ліза не є його біологічною дочкою, оскільки народилася до шлюбу. Він також намагався усиновити Алана Сірла, однак це рішення було скасоване. Зречення дочки коштувало письменнику кількох старих друзів і публічного осуду. Незважаючи на це, за його заповітом Сірл отримав віллу на Кап-Ферра, 50 тисяч фунтів стерлінгів, рукописи письменника та його авторські права на 30-річний термін (по його закінченню авторські права відійшли Королівському літературному фонду).
Як зазначав сам письменник, йому не довелося зазнати взаємного кохання в житті. Усі, кого він любив, були з ним нещирі, а кохання тих, хто любив його, він не вмів прийматиМоем С. Собрание сочинений в 2-х томах. — М.: Радуга, 1985. — Т. 1. — С. 422.. Незважаючи на осудливий зв'язок, який він підтримував до кінця життя, Моем зізнавався у своєму автобіографічному романі «Підсумовуючи», що жалкує про багато помилок і хибних спроб, які він зробив і що, якби він був католиком, то мав би змогу покаятися і звільнитися від докорів сумління.
Творчість Інтерес до літератури Сомерсет Моем виявляв з дитинства. Вже з раннього віку він багато і охоче читав. Свій перший твір — роман «Ліза з Ламбета» — написав у віці 23 років. В основу цієї книги були покладені його особисті враження від спілкування з біднотою, які він отримав під час лікарської практики у Медичній школі лікарні святого Томи. Ця книга отримала схвальні відгуки, але значною подією в літературному середовищі так і не стала — молодого письменника просто ніхто не помітив. Після цього Моем створив декілька оповідань і два романи, один з яких, «Місіс Креддок» мав успіх.