, також відома за акронімом JSL, це основна жестова мова у Японії і цілковито природна мова. Вона має вплив усної японської мови, але вирізняється від неї.
Носії У Японії налічується 304 000 глухих та слабочуючих людей старших за 18 років (2008). Однак немає конкретного джерела щодо кількості мовців JSL, оскільки важко розрізнити, хто спілкується JSL, а хто використовує інші типи знаків, як-от і . За даними Японської асоціації вивчення жестової мови, оціночна кількість користувачів жестової мови в Японії становить близько 60 000.
Історія Про жестову мову та спільноту глухих до періоду Едо відомо небагато. У 1862 році шьоґунат Токуґава відправив своїх посланців до різних європейських шкіл для глухих, але перша школа для глухих була заснована лише у 1878 році в Кіото. Її заснував Ташіро Фурукава, який також розробив те, що згодом стало JSL.
До 1948 року глухі діти не були зобов'язані відвідувати школу або отримувати офіційну освітуMonaghan, Leila Frances. (2003). .
У другій половині 20-го століття відбулася ледь помітна культурна зміна в поглядах на глухих у Японії. Давня концепція, що глухі означає лише «людей, які не чують», наголошувала на фізичному порушенні як частині біомедичної моделі захворювання; однак, це поступово було замінено дещо іншою парадигмою. Глухі люди частіше виявлялися як ті, хто використовує японську жестову мову. Іншими словами, біомедична модель інвалідності почала поступово витіснятися соціальною парадигмою або парадигмою JSLNakamura, Karen. (2006). Deaf in Japan: Signing and the Politics of Identity, p. 9, citing Kimura, Harumi and Yasuhiro Ichida. 1995. «Roubunka Sengen» (An Explanation of Deaf Culture), Gendai Shisou, Vol. 23, No. 3, pp. 354—399..
Японська федерація глухих працювала з сумнівним успіхом у покращенні комунікативних можливостей для японців, основною мовою яких є японська жестова моваNakamura, Karen. «Resistance and Co‐optation: the Japanese Federation of the Deaf and its Relations with State Power». Social Science Japan Journal (SSJJ) (2002) Vol. 5, No. 1, pp. 17–35..
Зміна статусу JSL та глухих у Японії — це повільний процес, але є й важливі моменти. Наприклад, Кіко, принцеса Акішіно, пердставниця імператорської родини, вивчала японську жестову мову і є кваліфікованою перекладачкою жестової мовиValpy, Michael. «The emperor and the tennis pro». Globe and Mail (Canada). June 27, 2009.. Вона відвідує конкурс жестової мови для учнів старших класів, який проводиться кожного серпня, та конкурс «Вихваляємо матерів, які виховують дітей з вадами слуху» кожного грудня. У жовтні 2008 року вона взяла участь у 38-й Національній конференції глухих жінокImperial Household Agency. Their Imperial Highnesses Prince and Princess Akishino.
Вона також з'являється на неформальних зустрічах глухих«Princess Kiko chats with Deaf soccer players in sign language after film show» . Deaf Japan News. September 7, 2010..
Громада глухих підтримала прийняття запропонованого Закону про жестову мову«Deaf community requests enactment of the sign language law» . Deaf Japan News. November 15, 2010.. Основний закон для людей з інвалідністю було прийнятий у 2011 році. Цей закон визнав жестову мову«Sign Language Stated in Law!» at jfd.or.jp; excerpt, «Every person with disabilities, wherever possible, shall be ensured opportunities to choose his or her language (including sign language) and/or other means of communication, and the expansion of opportunities to choose his or her means of acquiring or utilizing information shall be promoted.».
Перекладачі Повільна інтеграція японської жестової мови в контексті японської культури супроводжується розширенням кількості перекладачів жестової мови:
1991: Засновано Японську асоціацію перекладачів жестової мови (JASLI)Japanese Association of Sign Language Interpreters, Introduction 1997: JASLI затверджено етичний кодекс перекладачів жестової мови 2002: Японська федерація глухих та Національна дослідницька асоціація перекладу жестової мови заснували Національний Навчальний Інститут жестової мови
У 2006 році уряд Японії вніс зміни до Закону про підтримку незалежності людей з інвалідністю. Зміни у законі заохочують місцеві органи влади збільшувати кількість та використання послуг перекладачів японської жестової мовиSaruhashi, Junko and Yuko Takeshita. «Ten Linguistic Issues in Japan: The Impact of Globalization». Organization for Economic Co-operation and Development.
Інші жестові терміни в Японії Японську жестову мову часто плутають з іншими дактильними мовами спілкування, які використовуються в Японії. JSL — це мова, що розвивалася природним чином, та як і будь-яка інша мова, вона має власні лінгвістичні структури. Власні системи вираження розмовної мови часто призводять до хибних граматичних структур і неповних речень як в розмовній, так і в жестовій мові. У Японії існує три види знакових термінівKimura, H. (2011). 日本手話と日本語対応手話(手指日本語)―間にある「深い谷」.:
Ніхоншюва (, JSL; японська жестова мова) — це природна мова, яка, як і всі мови, побудована на унікальній фонології, морфології, синтаксисі та семантиці. Тайошюва (; японська калькована жестова мова, або ; Ручні жести японською мовою) використовує порядок слів (граматику) японської мови та доповнює жестові слова японською мовою. Іншими словами, Тайошюва — це не жестова мова, а калька звичайної японської мови. Чюканшюва (; японський жестовий піджин) поєднує JSL з граматикою японської мови. У Сполучених Штатах це називається контактною жестовою мовою.
JSL — єдина мова з вище перелічених, яку вважають справжньою жестовою мовою, на відміну від дактильної японської мови. Однак в Японії, усі три види знаків широко називають .
Їх не слід плутати з наступними, оскільки це окремі мови в різних мовних сім'ях:
Амамі Шюва (; AOSL: жестова мова Амамі Ошіма, також називається жестова мова Конія або Конія Шюва) Міякубо Шюва (; Жестова мова Міякубо, також відома як жестова мова Ехіме-Ошіма)
Жестові мови Кореї (KSL; ) та Тайваню (TSL; ) мають деякі спільні ознаки з японською жестовою мовою, можливо, через культурний обмін під час періоду японської окупації. JSL має приблизно 60 % лексичної схожості з тайванською жестовою мовою.
Освіта глухих Конфлікт у визначенні JSL та Тайо Шюва триває, і це впливає на освіту глухихKwak, J. (2017). 日本手話とろう教育. Seikatsushoin.. У 1990-х роках усна освіта, яка довго використовувалася, була замінена методом тотальної комунікації. Раніше глухих дітей змушували говорити та забороняли використовувати жестову мову у всіх школах для глухих. Завдяки методу тотальної комунікації вчителі використовують декілька способів спілкування, включаючи усну мову, письмову мову та комбіноване спілкування, щоб підібрати для кожної глухої дитини індивідуальний підхід. У той час у Японії поширилася жестова мова, але вона використовувалася разом із розмовним спілкуванням, наприклад, для комбінованого спілкування з Тайошюва.
У 2003 році Японська Асоціація Глухих Дітей та Батьків опублікувала заяву про захист громадянських прав під назвою «Права глухих дітей бути рівними у освіті були порушені». Вони попросили у всіх шкіл вчителів, які могли б викладати японську жестову мову, і вони вимагали курс камбізму JSL у всіх університетах із ліцензіями вчителям для глухих. Однак, Японська федерація глухих заявила, що «права людини можуть бути порушені шляхом розмежування двох способів зв'язку для носіїв JSL та Тайошюва»,. Зрештою, за певної згоди Японської Асоціації Глухих Дітей та Батьків, Федерація асоціацій адвокатів Японії підготувала документ «Висновок щодо вимоги збагаченої освіти з жестової мови» та використала слово «жести» замість JSL. Заява не мала повноваження додати вимогу про те, що вчителі можуть викладати жестовою мовою у всіх школах для глухих. Наразі JSL використовується лише в одній приватній школі в Токіо, Мейсей Ґакуен, а інші школи для глухих використовують інші методи комунікації.
Двомовна освіта для глухих у Японії Двомовна освіта для глухих спрямована на опанування японської жестової та писемної мови. Деякі батьки також обирають інші мовні засоби, такі як розмовна мова, для спілкування зі своїми дітьми. Деякі батьки також вирішують використовувати інші засоби, такі як кохлеарні імпланти та слухові апарати для своїх глухих дітей, які володіють жестовою мовою. Щодо освіти глухих, у дослідженнях згадувалося використання жестів як перешкода для опанування писемної мови протягом тривалого часу.
Однак, у нещодавніх статтях повідомляється, що діти, які вільно володіють рідною мовою, мають здатність опановувати другу мову, як і інші учні іноземних мов, навіть якщо способи відрізняються. Тому найважливішим фактором є вільне володіння рідною мовою. Майбутнє завдання полягає в тому, щоб розглянути, як поєднати японську жестову та писемну мову в двомовній освіті.
У Японії двомовна освіта існує у безкоштовній школі (Тацуноко Ґакуен) з 1999 року та у школі (Мейсей Ґакуен) з 2009 року.
Закон 29 липня 2011 року, було прийнято перший закон про жестову мову, присвячений мові, як акт для людей з інвалідністю., про це було оголошено 5 серпня. Після цього жестова мова була визнана законом як форма мови в Японії.
У 2013 році в префектурі Тотторі було прийнято перший закон про жестову мову. У законі йшлось: «Жести — це мова». Відтоді закон про жестову мову поширився по всій країні на рівні префектур. Існують цілі щодо прийняття закону про жестову мову на національному рівні.
Однак, існують дві суперечливі позиції щодо законодавства про жестову мову, оскільки закони про жестову мову не були написані з посиланням на JSL. Одна позиція стверджує, що небезпечно вводити в оману, ніби жестова мова включає не лише JSL, а й Тайошюва (дактильована японська або синхронне спілкування) та Чюканшюва (контактна жестова мова). Інша стверджує, що, уніфікуючи JSL, закон про мови полегшує дискримінацію різних користувачів жестів (глухих і німих людей).
Поширеність серед чуючих Інтерес до жестової мови серед чуючого населення Японії зростає, про що публікується безліч книг, орієнтованих на чуюче населення, щотижнева телевізійна програма, що викладає японську жестову мову, та зростаюча кількість вечірніх шкіл для людей, які чують, де можна вивчати японську жестову мову. Було кілька телевізійних драм, зокрема «Хоші но Кінка» (1995), у яких жестова мова була значною частиною сюжету, а драми жестовою мовою зараз є другорядним жанром на японському телебаченні.
У фільмі 2006 року «Вавилон», режисером якого був Алехандро Гонсалес Іньярріту та який був номінований на численні премії «Оскар», JSL зображено як важливий елемент сюжету. Акторка Рінко Кікучі, у ролі дівчинки яка має проблеми зі слухом, отримала номінацію за найкращу жіночу роль другого плану. У Японії було зібрано близько 40 000 підписів, включаючи як чуючих, так і глухих людей, щоб створити субтитри до фільму японською мовою для глухої аудиторії.
Шкільний драматичний аніме-фільм «Форма голосу» (), випущений у 2016 році, містить відому глуху персонажку, яка розмовляє японською жестовою мовою, Шьоко Нішімію. Виробництвом займалась компанія Kyoto Animation, режисером виступила Наоко Ямада. Він заснований на однойменній манзі, написаній та проілюстрованій Йошітокі Оймою. Прем'єра фільму в Японії відбулася 17 вересня 2016 року.
Манґа авторства Суу Морішіта яка містить декілька персонажів що спілкуються JSL, включаючи глуху головну персонажку Юкі Ітосе. Манґа отримала аніме адаптацію on 6 січня 2024 року, студією Ajia-do Animation Works.
Елементи