Мангри Манабі (ідентифікатор WWF: NT1418) — неотропічний екорегіон мангрових лісів, розташований на заході Еквадору.
Географія Екорегіон мангрів Манабі охоплює кілька ділянок мангрових лісів, поширених на узбережжі Тихого океану на заході Еквадору. Він складається з двох субрегіонів. Північний субрегіон Кохімієс розташований на узбережжі провінції Есмеральдас і включає мангри, поширені від гирла річки уздовж узбережжя затоки на південь до гирла річки , яка утворює кордон між провінціями Есмеральдас та Манабі, і міста . Південний субрегіон Чоне розташований на центральному узбережжі Манабі і включає мангри, поширені від гирла річки та міста на південь до гирла річки . Загальна площа екорегіону становить приблизно 1000 км².
Мангрові ліси екорегіону зустрічаються у дельтах і естуаріях річок та у прибережних лагунах. Головними річками в субрегіоні Кохімієс є Муїсне, стік якої становить 22 м³/с, та річка , а в субрегіоні Чоне — річка Чоне, стік якої становить 31 м³/с.
В регіоні переважають нестабільні, заболочені ґрунти. На деяких ділянках спостерігається висока седиментація, що призводить до низької берегової лінії, низької енергії хвиль і зменшення кількості естуаріїв.
У внутрішніх районах Еквадору мангрові ліси переходять у вологі ліси Західного Еквадору на півночі та у сухі ліси Еквадору на півдні.
Клімат На півночі екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена), а на півдні — напівпустельний клімат (BSh за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в субрегіоні Кохімієс становить приблизно 1410 мм, а в субрегіоні Чоне — 500 мм. Сильний вплив холодної Перуанської течії, яка зустрічається з періодичною теплою течією Ель-Ніньйо в міжтропічній зоні конвергенції, призводить до високих припливно-відпливних коливань та високого атмосферного тиску. Температура в регіоні значно коливається і іноді навіть може опускатися нижче 0 °C.
Флора Рослинний покрив екорегіону представлений мангровими лісами, які характеризуються низьким видовим різноманіттям і переважно складаються з мангрових дерев, пристосованих до солонуватих умов та періодичного затоплення. У більш вологих зонах переважають чорні мангри (Avicennia germinans), червоні мангри (Rhizophora mangle) та (Rhizophora harrisonii), а за ними, в глибині суходолу, — (Laguncularia racemosa), (Conocarpus erectus) та майже ендемічні (Pelliciera rhizophorae). У манграх регіону також зустрічаються червоні водорості та кактуси, а гілки мангрових дерев вкриті епіфітними орхідеями, бромеліями та мохами. Мангрові ліси виконують важливу екологічну функцію, створюючи на узбережжі фізичний буфер від морських хвиль та сильних вітрів, затримують сіль, що надходить з морським бризом, збагачують береговий профіль та сприяють відновленню ґрунтів.
Фауна Мангрові ліси екорегіону є важливим середовищем існування для різноманітних птахів, ссавців, плазунів, молюсків, ракоподібних та риб. Хоча вони не вирізняються високим ендемізмом, вони характеризуються високим альфа-різноманіттям, тобто значним видовим різноманіттям у одній місцевості. Детрит, що осідає на дні водойм, перетворюється на білок мікроорганізмами, червами, зокрема нематодами, поліхетами та олігохетами, а також амфіподами, двостулковими та черевоногими молюсками. Риба та креветки частину свого репродуктивного циклу проводять у мангрових заростях. Вони забезпечують їжею багато великих сухопутних та водних м'ясоїдних тварин. Особливо мангри Манабі характеризуються високим різноманіттям кефалей (Mugil) та (Penaeidae).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити бурого пелікана (Pelecanus occidentalis), золотистого пісняра-лісовика (Setophaga petechia), скопу (Pandion haliaetus), бразильського баклана (Phalacrocorax brasilianus), рожевого косаря (Platalea ajaja), велику чепуру (Ardea alba), мангрову чаплю (Butorides striata), пастушка-тріскунця (Rallus longirostris) та майже ендемічного гнідого пастушка (Aramides wolfi), а серед ссавців — ягуара (Panthera onca), (Alouatta palliata), неотропічну видру (Lontra longicaudis), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), низинну паку (Cuniculus paca) та (Tamandua mexicana). Серед поширених в регіоні плазунів слід відзначити гострорилого крокодила (Crocodylus acutus), крокодилового каймана (Caiman crocodilus) та звичайну ігуану (Iguana iguana).
Збереження Значна частина мангрових лісів екорегіону, особливо в субрегіоні Кохімієс, була знищена внаслідок розвитку аквакультури та будівництва ставків для вирощування креветок, які є однією з основних статей експорту Еквадору. У 1985 році уряд заборонив будівництво креветкових ферм у мангрових заростях або поблизу них, і з тих пір мангрові зарості повільно, однак стабільно відновлюються. Станом на 1999 рік в субрегіоні Кохімієс внаслідок розвитку аквакультури було втрачено 1162 га первинних мангрів, з яких 668 га були перетворені на креветкові ферми. Водночас в субрегіоні Чоне площа мангрів зросла на 903 га, а площа креветкових ферм зменшилася на 285 га. Частково ці зміни були спричинені збільшенням осадонакопичення, яке призвело до утворення нових мілководних ділянок, що були колонізовані манграми.
Незважаючи на те, що у 1989 році оголосила мангри Манабі пріоритетною територією, великі природоохоронні території в екорегіоні відсутні. Одним з небагатьох заповідників в регіоні є площею 210 га, розташована в гирлі річки Муїсне. Цей заповідник управляється приватною некомерційною організацією і охороняє мангрові зарості, які раніше сильно постраждали від розвитку аквакультури та надмірного видобутку природних ресурсів.
Примітки
Посилання «Manabí mangroves». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «South American Pacific Mangroves» — One Earth.