Мангри Гуаякільської затоки та Тумбесу (ідентифікатор WWF: NT1413) — неотропічний екорегіон мангрових лісів, розташований на південному заході Еквадору та на північному заході Перу.
Географія Екорегіон мангрів Гуаякільської затоки та Тумбесу охоплює ділянки мангрових лісів, поширені на узбережжі Тихого океану на південному заході Еквадору та на північному заході Перу. Більшість із них зустрічається на північному та східному узбережжі Гуаякільської затоки, до якої з Анд на сході стікає Гуаяс та багато інших річок, а інші — на узбережжі острова Пуна, розташованого у цій затоці, та на північному узбережжі перуанського регіону Тумбес. Загальна площа мангрів екорегіону становить приблизно 3400 км².
Гуаякільська затока є найбільшою системою естуаріїв на тихоокеанському узбережжі Південної Америки. Завдяки високим припливно-відпливним коливанням великі території навколишніх пласких прибережних низовин затоплюються солонуватою водою. З геологічної точки зору основу прибережних мілин складають четвертинні континентальні відклади: пісок, глина, гравій, мул та дрібнозернисті відклади. Навпроти узбережжя часто зустрічаються невисокі прибережні острови, утворені алювіальними відкладами — мулом та піском, принесеним річками. З часом ці острови можуть бути колонізовані мангровими лісами і приєднані до континенту або до більших островів.
На півночі Гуаякільської затоки мангрові ліси переходять у затоплювані луки Гуаякілю, у вологі ліси Західного Еквадору та у сухі ліси Еквадору, а на сході — у сухі ліси Тумбесу та П'юри.
Клімат В межах екорегіону переважає теплий та посушливий напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена) або пустельний клімат (BWh за класифікацією Кеппена). Середньорічна температура в регіоні становить близько 25 °C, середня мінімальна температура — 18 °C. а середня максимальна температура — 32 °C. Середньорічна кількість опадів становить 100-300 мм, однак під час подій Ель-Ніньйо, які відбуваються з інтервалом у 3-16 років, кількість опадів може досягати 3800 мм.
Флора У манграх екорегіону зустрічаються різні види мангрових дерев — передусім червоні мангри (Rhizophora mangle), чорні мангри (Avicennia germinans) та (Laguncularia racemosa), а також більш рідкісні (Conocarpus erectus), (Rhizophora harrisonii) та (Rhizophora racemosa). Поширення окремих видів визначається солоністю води та ступенем затоплення території. Річка є південною межею поширення для деяких видів мангрових дерев.
У перехідній зоні до сухих тропічних лісів, поширених у внутрішніх районах, зустрічаються різноманітні трав'янисті рослини, зокрема (Eragrostis amabilis), великоколоскові гусятники (Eragrostis cilianensis), (Bouteloua aristidoides), (Bouteloua disticha), м'які хвіст-трави (Urochloa mollis), (Chloris halophila), різностебельні тонкотравники (Leptochloa anisopoda), (Leptochloa mucronata), (Sporobolus pyramidatus), (Anthephora hermaphrodita), (Distichlis spicata) та (Panicum fasciculatum), а також осоки, зокрема (Cyperus compressus), (Cyperus elegans) та різні види комиша (Scirpus spp.).
Серед інших рослин, поширених у перехідній зоні, слід відзначити (Batis maritima), (Sesuvium portulacastrum), (Talinum fruticosum), кущовий солонець (Salicornia fruticosa), (Salix chilensis), (Passiflora foetida), (Cressa nudicaulis), (Ipomoea pes-caprae), (Lantana svensonii), (Exodeconus prostratus), (Exodeconus maritima), (Scoparia dulcis), вест-індійську ангурію (Cucumis anguria), (Cosmos caudatus), (Pectis multiflosculosa), (Pectis multiflosculosa) та (Scutia spicata).
У деяких місцевостях, де накопичені відклади сформували невисокі пагорби, ростуть деякі види дерев, такі як (Vachellia macracantha) та (Neltuma chilensis), а також деякі види кактусів, зокрема (Armatocereus cartwrightianus) та (Armatocereus laetus). Ці рослини можна зустріти навіть на деяких прибережних островах, таких як та Ель-Танке.
Фауна Мангри екорегіону є важливим середовищем проживання для понад 40 видів водоплавних та коловодних птахів, а також багатьох інших тварин, які шукають тут їжу та притулок. Також вони є важливими місцями нересту та розплідником для мальків різноманітних риб та молюсків, які живуть в прибережних районах.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити бурого пелікана (Pelecanus occidentalis), золотистого пісняра-лісовика (Setophaga petechia), (Buteogallus anthracinus subtilis), скопу (Pandion haliaetus), бразильського баклана (Phalacrocorax brasilianus), білого ібіса (Eudocimus albus), рожевого косаря (Platalea ajaja), велику чепуру (Ardea alba), мангрову чаплю (Butorides striata), рудошию бушлю (Tigrisoma lineatum), міктерію (Mycteria americana) та паламедею (Anhima cornuta). Майже ендемічними представниками екорегіону є гніді пастушки (Aramides wolfi). Понад 50 видів перелітних птахів використовують водно-болотні угіддя та мангрові ліси регіону як місця зупинки під час міграцій або як місця зимівлі.
Серед ссавців, що зустрічаються в мангрових лісах екорегіону, слід відзначити (Alouatta palliata), неотропічну видру (Lontra longicaudis), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), низинну паку (Cuniculus paca) та (Tamandua mexicana), а серед плазунів — крокодилового каймана (Caiman crocodilus) та звичайну ігуану (Iguana iguana). Також на узбережжі Гуаякільської затоки зустрічаються рідкісні гострорилі крокодили (Crocodylus acutus), південна межа поширення яких проходить через територію регіону.
Збереження Значна частина мангрових лісів екорегіону була знищена та перетворена на рисові поля, поселення та промислові об'єкти. Промислова та сільськогосподарська діяльність призвела до забруднення води. В Еквадорі близько 40 000 га мангрових заростей було втрачено у 1980-х та на початку 1990-х років через розвиток аквакультури та будівництво ставків для вирощування креветок, одного з основних товарів, який експортує ця країна. З тих пір мангрові зарості повільно, однак стабільно відновлюються. Основними природоохоронними територіями екорегіону є та в Еквадорі, а також Національний заповідник Мангларес-де-Тумбес в Перу.
Примітки
Посилання «Gulf of Guayaquil–Tumbes mangroves». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «South American Pacific Mangroves» — One Earth.