Іцхок Ертер (Ісак Ертер, , ; 1792, с. Конюшки (поблизу Перемишля), Галичина — квітень 1851, Броди) — польський єврейський просвітитель, поет галицької Гаскали, письменник-сатирик, що критикував хасидизм, хасидських лідерів (цадиків) та кабалістів.

Його єврейську прозу порівнюють з прозою письменників Генріха Гейне та Людвіга Берне.

Біографія Ісаак Ертер народився в сім'ї бідного єврейського корчмаря в галицькому містечку Конюшки, поблизу Перемишля. У віці 13 років батько влаштував так, щоб він одружився з дочкою рабина, яка, однак, померла протягом першого року після одруження. Невдовзі після цього відбувся другий шлюб, і Ертер переїхав жити до свого тестя у Великі Очі (Wielkie Oczy). Там він познайомився з єврейською філософією та єврейською літературою завдяки маскілу Йозефу Тарлеру.

Ертер почав асоціюватися з хасидським рухом, але через деякий час покинув його і в 1813 році оселився у Львові. У цьому місті він приєднався до маскілитичних кіл Соломона Лейби Раппопорта, Нахмана Крохмаля, та інших.

У 1816 році організував у Львові популярний серед молоді гурток з вивчення природничих наук та художньої літератури. Після того, як діяльність гуртка була віддана анафемі, Ертер змушений був залишити Львів. У 1823 році переїхав до міста Броди, де викладав і завідував новоствореною зразковою школою.

Після закінчення університету в Будапешті отримав диплом лікаря. Одночасно з медициною займався літературною діяльністю.

У 1848 році разом з І. Шором заснував журнал (הֶחָלוּץ / Авангард), завданням якого була боротьба з равінізмом, вченням Талмуда та Біблії.

Основна частина літературної спадщини Ертера — п'ять сатиричних творів, згодом об'єднаних автором у книгу «га-Цофе ле-вет Ісраель» («Вартовий дому Ізраїлевого»; 1858, видана посмертно; назва — цитата з Ієх. 3:17). Перша сатира Ертера була спрямована проти хасидизму, хасидських лідерів (цадиків) і кабалістів: їх ортодоксальності, забобонів та войовничого опору просвіті. Сатира «Мозній мішкал» («Терези», Відень, 1823) присвячена конфлікту Ертера з рабинами та хасидами у Львові.

Його найпопулярніша сатира «Ґілґул га-нефеш» («Переселення душ», Лейпциг, 1845) являє собою розмову лікаря з душею померлого хасида, яка повідомляє, що пройшла безліч життів, причому її втілення в людський образ послідовно чергувалося з втіленням у тварину. Композиційно персонажі постають за схожістю чи протиставлення властивостей характеру: п'яниця-хасид перетворюється на болотяну жабу через пристрасть до випивки, жаба — на синагогального кантора, а він у свою чергу — на німу рибу тощо. Ертер наділяє всіх їх суто негативними рисами: марнославством, ханжеством, користолюбством, невіглаством, зневагою релігійної етики тощо. Сатира завершується афористичними настановами, як краще вводити в оману людей заради наживи та пошани. «Ґілґул га-нефеш» набула особливої популярності завдяки перекладу на їдиш А. Б. Готлобера.

Твори Ертера сатира «Терези». сатира «Ташліх» (висміюються шанувальники хасидизму, діяльність цадиків та талмудистів). сатира «Переселення душ» (висміюється безглуздість амулетів та талісманів).

Примітки

Посилання