Харае або хараї (祓 або 祓い) — загальний термін для позначення ритуального очищення в синтоїзмі. Харае є одним із чотирьох основних елементів синтоїстської церемонії.(Бен Арі , 1991)Метою є очищення від скверни або гріхів (тсумі) та нечистоти (кеґаре).(Норбек, 1952) Ці поняття охоплюють не лише провину в західному розумінні , але й нещастя та хвороби.
Харае часто описується як очищення, але також вважається видом екзорцизму, що проводиться перед поклонінням. Зазвичай ритуал передбачає символічне обмивання водою або те, як синтоїстський жрець струшує над об’єктом очищення спеціальний паперовий скіпетр — оонуса або хараеґуші. Об’єктом харае можуть бути люди, місця та речі.
Історія Харае бере початок із міфу про Сусаноо — брата богині Сонця Аматерасу. Згідно з легендою,коли Аматерасу наглядала за ткацтвом одягу для богів у чистій ткацькій залі, Сусаноо прорвав дах і скинув небесного коня, з якого було здерто шкіру. Це налякало одну з її служниць, яка в паніці випадково вбила себе човником для ткацтва. Аматерасу втекла в небесну печеру Ама-но-Івато. Зрештою Сусаноо згодом був вигнаний із небес, а Аматерасу знову повернулася до правління. Традиційний синтоїстський ритуал очищення харае символізується саме вигнанням Сусаноо.(Міллер, 1984)
Практика Існують різні способи проведення ритуалу харае. У Великому святилищі Ісе, яке вважається «найсвятішим із усіх синтоїстських святинь»(Чемберлен, 1893), по всьому храму розвішують дерев’яні талісмани, що називаються о-хараї — інша назва харае або хараї.Чемберлен
У всіх синтоїстських релігійних церемоніях харае проводиться на початку ритуалу, щоб очистити присутніх та простір від зла, скверни й гріхів, перш ніж приносити жертви камі . Зазвичай використовуються вода й сіль: ними обмивають руки, обличчя та сам храм, перш ніж розпочати підготовку до жертвопринесення.Бойд та Вільямс, 2005 Потім жрець разом із присутніми виголошує урочисту літургію, після чого помічник жерця очищує жертви за допомогою жезла хараеґуші.Бойд та Вільямс, 2005
Іншим способом проведення харае є місоґі (禊) — ритуал, під час якого учасник стає під холодний водоспад і виголошує літургію. Вважається, що місоґі проводиться 11-го числа кожного місяця, зокрема й у зимові місяці , у Великому святилищі Цубакі. Оскільки харае та місоґі тісно пов’язані, їх разом називають місоґіхарае (禊祓).Нішіока Кадзухіко (31 березня 2007). Місогі. Енциклопедія Шінто. . Архівовано з оригіналу 22 лютого 2014 року. Отримано 11 лютого 2014 року.
Охарае — ще один ритуал очищення, який проводять для великої кількості людей. Здебільшого його виконують у червні та грудні для очищення нації, а також після стихійних лих. Цей ритуал також є частиною новорічного фестивалю й виконується перед важливими державними святами.Основні терміни шінто , 1997
Шубацу (修祓) — ще один вид очищення в синтоїзмі, який здійснюється шляхом розсипання солі. Сіль використовують як очищувач, наприклад, створюючи невеликі купки перед ресторанами — моріджіо (盛り塩, «купа солі») або сіобана (塩花, «квіти з солі»), одночасно для захисту від злих сил і приваблення шанувальниківКамара Роберт. Передайте, будь ласка, сіль?, 30 березня 2009. Також після відвідування похорону прийнято посипати людину сіллю. Ще одним прикладом ритуального очищення є оббризкування водою входу до оселі вранці та ввечері. Яскравим прикладом цього є те, як сумоїсти розсипають сіль навколо рингу перед боєм, щоб очистити територію.Харае — обряди очищення, 2009
Див. також
Святість Словник шинто для пояснення термінів, що стосуються японського шинто, шинто-мистецтва та архітектури шинто-святилищ. Ōharae-shiki
Примітки
Джерела
BBC. Харае — обряди очищення. BBC – Головна сторінка. Отримано 15 травня 2011 року з http://www.bbc.co.uk/religion/religions/shinto/ritesrituals/harae.shtml Основні терміни шінто. (б. д.). Університет Кокуґакуїн. Отримано 16 травня 2011 року з http://www2.kokugakuin.ac.jp/ijcc/wp/bts/index.html Бен-Арі, Е. (1991). Трансформація в ритуалі, трансформація ритуалу: аудиторія та обряди в японському передмісті (Transformation in ritual, transformation of ritual: audiences and rites in a Japanese commuter village). Ethnology, 30(2), 135–147. Отримано 15 травня 2011 р. з бази даних JSTOR. Бойд, Дж. В. та Вільямс, Р. Г. (2005). Японське шінто: інтерпретація з перспективи жрецтва (Japanese Shintō: an interpretation of a priestly perspective). Philosophy East and West, 55(1), 33–63. Отримано 14 травня 2011 р. з бази даних JSTOR. Чемберлен, Б. Х. (1893). Деякі другорядні японські релігійні практики (Some minor Japanese religious practices). The Journal of the Anthropological Institute of Great Britain and Ireland, 22, 355–370. Отримано 16 травня 2011 р. з бази даних JSTOR. Міллер, А. Л. (1984). «Аме но місо-орі ме» (небесна ткаля): космічна ткаля в ранньому міфі та ритуалі шінто (Ame no miso-ori me" (the heavenly weaving maiden): the cosmic weaver in early shinto myth and ritual). History of Religions, 24(1), 27–48. Отримано 14 травня 2011 р. з бази даних JSTOR. Норбек, Е. (1952). Забруднення та табу в сучасній Японії (Pollution and taboo in contemporary Japan). Southwestern Journal of Anthropology, 8(3), 269–285. Отримано 15 травня 2011 р. з бази даних JSTOR. Shinto no Iroha (神道のいろは). Джінджязясінпōшья (神社新報社), 2004. ISBN 4-915265-99-4. Міхаші, Кен (三橋健). Релігія нашої родини: Шінто (Wa ga ya no Shūkyō: Shinto, わが家の宗教：神道). Дайхōрінкаку (大法輪閣), 2003. ISBN 4-8046-6018-6.