Льві́вська націона́льна галере́я мисте́цтв імені Б. Г. Возницького (до 4 лютого 1998 року — Льві́вська карти́нна галере́я) — найбільший художній музей України, розташований на вулиці Стефаника, 3, неподалік Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника. Загальна кількість експонатів становить понад 67 тисяч одиниць різних груп зберігання.

Історія створення Основу колекції Міської галереї сформувала частина збірки Музею князів Любомирських, що належав до структури Національний інститут імені Оссолінських й функціонував з 1823 року. Це була найбільша на той час публічна збірка мистецьких скарбів (малярства і скульптури), заснована галицьким меценатом, князем Генриком Любомирським (1777—1850)Возняк Т. С. «Оссолінеум» як інструмент творення націй. Культурологічні есе. Т. 5. — К.: Дух і літера, 2018. — С. 68—77..

Рішення про створення у Львові галереї європейського мистецтва було прийнято Магістрат у 1897 році. У 1902 році першими експонатами стали твори художників: В. Леопольського («Смерть поета Ацерна», «Скупий»), Я. Стики, Ф. Вигживальського, Я. Матейка, Е. Окуня.

На початку 1907 року на кошти магістрату була придбана колекція західноєвропейського мистецтва цукрового магната з села Ситківці (помилково вважають село Сутківцями) на Поділлі Яна Яковича, до якої входило близько 2000 експонатів, в тому числі понад 400 картин. 14 лютого 1907 року ця колекція була перевезена до Львова і ця дата вважається початком функціонування музею. У Ситківцях довгий час працювали відомі художники, запрошенні родиною Потоцьких, та робили численні копіювання відомих та знаних витворів мистецтва. Можливо, свою колекцію поміщик Я. Якович отримав від Потоцьких.

У 1914 році для галереї було спеціально придбано будинок по вулиці Оссолінських, 3 (нинішня вул. В. Стефаника), що належав професорові Львівського університету, історикові та колекціонеру Владиславові Лозинському.

До новоствореної Галереї увійшли збірки, подаровані Львову Шимоном-Міхалом Тепфером у 1907 році та Б. Ожиховичем у 1919 році.

У 1920-ті—1930-ті роки фонди Галереї поповнювалися переважно за рахунок робіт польських художників.

Значних втрат Галерея зазнала під час другої світової війни.

Директором у 1941—1944 роках був Іван ІванецьДуда І. Іванець Іван Йосипович // . Після реорганізації львівських музеїв у 1939—1946 роках Галереї були передані частини колекції музею князів Любомирських, Ставропігійського інституту, бібліотеки імені Баворовських, Історичного музею, барона Костянтина Бруницького.

Упродовж 1960-х — 1990-х років Львівська картинна галерея перетворюється на значний музейний центр з кількома підрозділами.

29 квітня 1992 року, вівторок, 12.00. У галереї перебуває група школярів і ще двоє чоловіків. Згодом працівники музею за фотографіями впізнали, що саме ці дві особи були в музеї за кілька днів до нападу, у неділю. Вони здали в гардероб плащі і велику сумку, у якій, як виявилось, була димова протитанкова міна з радіоуправлінням.

«Ця міна на відкритому просторі накриває димом танки в діаметрі 300 м. Тому в закритому приміщенні я не бачив на відстані витягнутої руки, — розповідав згодом Ігор Хомин, завідувач відділу експозиції та фондосховищ галереї. — Всі кинулися гасити вогонь, як ми думали, в гардеробі, й саме в цей час були вирізані три картини. Злодії втекли через подвір'я, де на вулиці Тихій на них чекав автомобіль».

На сходах картинної галереї зловмисників спробували зупинити завідувач відділу західного мистецтва Дмитро Шелест і заступник директора з господарської частини Ярослав Волчак. Обоє загинули від куль грабіжників.

Тоді викрали полотна «Битва під Віднем» Яна Матейка та «Ноктюрн» і «Об'єднання» Артура Гроттгера. Злочинців так і не впіймали. У 2010 році кримінальну справу закрили за терміном давності.

23 жовтня 2009 року Львівська галерея мистецтв отримала статус національної.

12 квітня 2013 року Львівській національній галереї мистецтв присвоєно ім'я Бориса ВозницькогоНаказ Міністерства культури України від 12.04.2013 № 306 «Про присвоєння імені Б. Г. Возницького Львівській національній галереї мистецтв»..

Складові частини галереї Відділ мистецтва Італії У Львові можна побачити лише поодинокі зразки раннього живопису Італії («Мадонна з святими Марією Магдалиною та Іваном Хрестителем» аноніма з Флоренції XIV століття, «Мадонна з немовлям та Катериною Олександрійською» аноніма з Умбрії XV століття). Є ранішній портрет Марії Річчі, намальований на торці весільної скрині. Родзинкою став рельєф «Три хрести на Голгофі», що пов'язують з творами скульптора Донателло. Приємною несподіванкою є й твір учня Леонардо да Вінчі «Се Людина!» Андреа Соларіо (бл. 1459 — бл. 1520).

Галереї пощастило з живописом Венеції XVI століття. Портрет літньої людини пензля Тиціана цікавий, але портрет дожа в Одесі того ж Тиціана кращий. Марко Базаіті (близько 1470—1530) написав портрет астронома. Але схоже, що аристократ бавиться наукою. До рідкісних зразків оголеної натури належить полотно Пальма Веккіо «Венера заснула». Художницю Софонісбу Ангіссолу репрезентує портрет аристократки. Тільки два полотна представляють «Лови перлів» Якопо Цуккі, одне з них у Львові. До кола Караваджо належить полотно «Тортури св. Себастьяна». Бернардо Строцці малював полотно «Апостол Петро лікує паралічного». «Краєвид (пейзаж)» Алессандро Маньяско розширює коло італійських жанрів, де є й пейзажі. «Краєвид міста Дрезден» Бернардо Белотто — це ведута, краєвид міста.

Серед полотен батального жанру слід зазначити «Битву під Парканами в Угорщині» Мартіно Альтамонте, німця за походженням, але з Італії, що працював у Жовкві та Зальцбурзі. Полотно занадто велике для приміщень галереї. Прийняте рішення експонувати баталію у замку Золочева.

У 2012 відділ мистецтва Італії Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького поповнився полотнами, створеними італійськими майстрами у другій половині 20 сторіччя. Картини були передані з Італії абсолютно безкоштовно для створення постійно діючої експозиції. Ця акція відбулася в межах відзначення «Днів Італії в Україні» — проєкт був започаткований Торгово-промисловою палатою Італії в Україні. Загалом, участь у акції взяли 15 італійських художників, які передали близько 30 картин. Серед них Роберто Бергондзо з роботами «Золоті секції», «Інь і Ян», Андреа Болтро «За винятком, коли», «Горизонт», Марія Крістіна Конті «Безкінечність», «Новий початок», Марія Джоя Даль'альйо «Позичена ваза», Анжело Ді Томмазо «Біла троянда», «Подарунок Канові», Сільвано Д'Орсі «Відпочинок», «Сім'я», Роберто Феррарі «Три квітки», «Квіткова майстерня», Чіро Палумбо «Мрія», «Залишення мрії», Антоніо Зґарбосса «Що хочеш мені сказати», «Під час репетиції», Мауріціо Стелла «Запаморочення», «Мотиви для зоо», Родольфо Тонін «Передмістя», «Чистий спокій», Вітторіо Варре «Ефірні простори», «Думка», Стефано Пулео «Літній день», «Відпочинок рибалки». Федеріко Ерранте передав для постійної експозиції картину «Віолончель» та одну роботу без назви.

Твори мистецтва Іспанії Серед експонатів — полотно Хосе де Рібера «Святий Єронім» XVII століття. XIX століття представляють картини Ігнасіо Сулоага «Іспанка на вулиці» та твір майстра з кола Франсіско Гойї (?) — «Маха на балконі».

Твори мистецтва Нідерландів та Фландрії Назвемо лише три роботи, бо майже всі вони високого ґатунку. «Поклоніння трьох волхвів» аноніма з Утрехту достойно представляє мистецтво Нідерландів, що породило таких велетнів мистецтва, як Рогір ван дер Вейден, Ян ван Ейк, Пітер Брейгель Старший.

В збірці музею представлені дві картини Хонтхорста, відомого представника караваджизму XVII століття.

Чоловічий портрет пензля П. П. Рубенса чи не найкращий з портретів музею. Приємний за кольорами й «Натюрморт з кроликом» Яна ван Кесселя, учня Рубенса.

Інші аспекти мистецтва Нідерландів XVI століття представляють ткані килими — гобелени. Два гобелени з Брюсселю експонуються в Олеському замку («Одісей» та «Велетень Поліфем»), що є філією Львівської галереї мистецтв.

Твори мистецтва Голландії Ефектними та дуже позитивними полотнами представлено мистецтво Герріта ван Хонтхорста, послідовника великого Караваджо. В «Жінці з гітарою» та «Кавалером з віолою да гамба» Хонхорст дуже оригінальний та чудовий за колоритом. Менш ефектні, майже прості, твори Міревельта, Саломона Ромбоутса, Яна ван де Велде, Вікторейнса. Молодший брат великого Франса Галса — Дірк Галс подає полотно «Бенкет» з веселощами приватної компанії.

Твори мистецтва Німеччини

Робіт небагато. Мистецтво земель Німеччини репрезентують «Три святі жінки» аноніма XV століття, «Голгофа» Вольфгага Кроделя, твір учня Лукаса Кранаха Старшого («Юдита з головою Олоферна»).

Рідкісний зразок барокового живопису XVII століття в батальному жанрі репрезентує монументальне полотно Андреаса Стеха «Ян III Собеський в баталії під Хотином» з панорамним пейзажем околиць Хотинської фортеці.

Новітні часи та нові ідеї подає мистецтво жінки-художниці Ангеліки Кауфман («Генрік Любомирський у подобі Амуру» — алегоричний портрет). Ще два портрети належать пензлеві Рафаеля Менгса («Гравер Ф. Бартолоцці», «Фрідріх Саксонський»). Два краєвиди подають італійські пейзажі німецького майстра Якоба Філіпа Гаккерта («Водоспад у Фраскатті», «Водоспад у Тіволі»).

Твори мистецтва Австрії

Батальний жанр ефектно та документально точно представляють полотна вже згаданого майстра Мартіно Альтамонте. Він навчався у Римі разом з Єжи Семигиновським, твір якого теж має Львівська галерея. А працював на замовників Польщі та Австрії, де розквітло бароко. Лише занадто великі розміри полотен заважають їх експонувати в залах музею. Їхнє місце — на стінах замків України, які потрібно ще врятувати.

Мистецтво Австрії подано в різних жанрах: алегорія (Пауль Трогер), релігійний образ («Свята Текла» — художник Маульперч), портрет (астроном Лісганік), антична тема (твори Фрідріха Фюгера). Надміру ідеалізований портрет великого розміру представляє твір Йозефа Грассі «Тереза Любомирська як богиня Геба».

Твори мистецтва Франції Портрет Марії Стюарт (послідовник Клуе), портрет імператриці Австрії Марії-Терези (Жан-Етьєн Ліотар), блискучій зразок стилю ампір, портрет Катерини Стаженської (Франсуа Жерар, що малював Жозефіну Бонапарт, дружину Наполеона).

Надзвичайним є твір майстра з Лотарингії XVII століття Жоржа де Латура «Гравці беруть гроші у лихваря». Полотен Латура залишилося дуже мало. Частка загинула і війнах, що спустошували Лотарингію. Про загиблі картини знав і сам Латур. Щоб завадити біді, він наново малював ті ж роботи. Музеї ганяються за творами Латура, навіть Лувр у Парижі. Імпресіоністів у Львові поки що нема. Є їхній сучасник — Діаз де ла Пенья («Пейзаж восени»).

В музейних збірках України мало творів скульпторів Франції. Уславлені ще під час створення, вони розійшлися великими музеями і столицями. Тим більшу ціну має портрет Марії-Антуанети скульптора Фелікса Леконта (1737—1817) зі Львівської галереї мистецтв. Він виконаний в цікавій техніці бісквіту — особливої порцелянової маси, що так полюбляли у Франції 18 століття. Скульптор Леконт відомий тим, що створив декілька портретів вчених, серед яких Гольба́х (теракота, Ермітаж) та філософ і енциклопедист Даламбер (Лувр, Париж).

Твори мистецтва Польщі

Збірка творів митців Польщі в галереї найкраща на теренах України. З нею не може конкурувати й галерея у Житомирі, де теж багато творів польських художників. Серед найдавніших творів — вівтарний складень цехового майстра 1530 року («Святі»).

Середньовічні уявлення про світ та людей довго утримували свої позиції в мистецтві Польщі. Паростки нових ідей принесли на землі країни італійські майстри, яких часто запрошували для виконання будівельних та малярських робіт. Особливо багато їх працювало у Вавелі (Краків), резиденції польських королів.