Варвара Мотора (у пізніших переказах також Варвара Кодак, Варвара Яшна) — персонаж українських історичних переказів про козацьку добу, образ якої пов'язують з участю жінок у воєнних діях на Нижній Наддніпрянщині. За переказом, записаним краєзнавцем А. Ковальовим на Дніпропетровщині у другій половині XX століття, Варвара була дружиною кодацького сотника Семена Мотори, брала участь у повстанні Якова Острянина 1638 року та загинула під час оборони повстанського табору біля Жовнина.

Переказ про повстання Острянина

Основний відомий у науковій літературі переказ про Варвару Мотору був записаний краєзнавцем А. Ковальовим на Дніпропетровщині у другій половині XX століття. Його використали Юрій Мицик, Іван Стороженко, Сергій Плохій та інші автори історико-краєзнавчої праці «Тії слави козацької повік не забудем…», виданої 1989 року. Згодом цей сюжет використовував історик Олександр Кривоший у дослідженнях військової повсякденності та образів жінок-войовниць козацького Запорожжя.

За переказом, Варвара була дружиною кодацького сотника Семена Мотори й разом із ним приєдналася до повстання під проводом Якова Острянина 1638 року. Особливо вона нібито відзначилася під час оборони укріпленого козацького табору біля Жовнина на річці Сулі.

Острянин, за цією версією переказу, доручив Моторі вражати командирів та інших важливих осіб у таборі противника. Для заряджання мушкетів і підготовки стріл до неї нібито приставили шістьох козаків. У переказі польські розвідники характеризують невідому їм жінку-стрільця як «відьму», яка влучно вражала ротмістрів і шляхтичів. Перебіжчик із реєстрових козаків начебто повідомив, що її звали Варварою Кодак.

Після цього командування коронного війська, за переказом, наказало вести артилерійський вогонь по жінках, яких помічали в козацьких укріпленнях. Серед загиблих від гарматного обстрілу нібито була й Варвара Мотора.

Історичність образу

Олександр Кривоший розглядав розповідь про Мотору не як безпосереднє документальне свідчення подій 1638 року, а як один із переказів Нижньої Наддніпрянщини про жінок-войовниць. У своїх дослідженнях він звертав увагу на те, що усноісторичні свідчення відображають не тільки можливі реальні події минулого, а й їхнє пізніше осмислення та збереження в колективній пам'яті, зокрема як частину сформованого на південноукраїнському степовому пограниччі образу сильної жінки-войовниці. У фольклорних сюжетах цього регіону участь жінок у боях, обороні поселень та інших формах збройної діяльності стала одним із мотивів історичної пам'яті місцевого населення.

Похідні легендарні сюжети

У пізніших краєзнавчих і популярних викладах переказ про Варвару Мотору був істотно розширений. До нього додалися сюжети про її дитинство, названого батька, участь у подіях біля Кодака, знайомство із Семеном Моторою та походження різних варіантів її імені.

Варвара Яшна

За одним із таких сюжетів, походження Варвари було невідомим. Сотник запорозьких козаків на прізвище Яшний нібито знайшов її малою дитиною в селі, спаленому під час татарського нападу, урятував із палаючої хати й виховав як названу доньку. У цій версії Варвара зростала біля дніпровських порогів і змалку навчалася користуватися зброєю.

Із цим сюжетом пов'язане ім'я Варвара Яшна — за прізвищем її легендарного названого батька.

Кодак і Семен Мотора

Розширена версія легенди пов'язує Варвару з подіями після захоплення Кодацької фортеці запорожцями Івана Сулими 1635 року. За цим сюжетом, після захоплення фортеці там залишився загін сотника Яшного, до якого приєднався хорунжий Семен Мотора. Між Семеном і Варварою нібито виникли близькі стосунки, хоча Яшний спершу заперечував проти їхнього шлюбу.

Інший епізод цієї версії стосується татарського нападу біля Самарської переправи. Під час бою козакам нібито допомагав невідомий надзвичайно влучний лучник. Після бою на стрілах начебто виявили написи «Варвара Яшна», «Варвара Кодак» і «Варвара Мотора». Цим у легенді пояснюються три іменування персонажа: Яшна — на честь названого батька, Кодак — за місцем перебування, Мотора — за ім'ям Семена Мотори.

У популярних викладах саме з цими трьома іменами пов'язують означення Варвари як «трьохликої». Після описаного бою Яшний нібито погодився на її шлюб із Семеном Моторою.

Ці епізоди належать до пізнішого розширення переказу й поширені передусім у сучасній краєзнавчій та популярній літературі. Джерела XVII століття, які б незалежно підтверджували ці подробиці, невідомі.

Образ у сучасності

Переказ про Мотору використовується у сучасній популяризації історії козацького Запорожжя як один із прикладів образу жінки зі зброєю. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека включила її історію до окремого огляду, присвяченого жінкам-войовницям козацької доби, водночас спираючись переважно на праці Кривошия та краєзнавчу літературу.

Примітки

Джерела