Чорна металургія Казахстану () — одна з галузей обробної промисловості Казахстану. Підприємства галузі представлені одним-єдиним підприємством повного металургійного циклу — Карагандинським металургійним комбінатом (з грудня 2023 року — «Qармет»), 1-м заводом неповного циклу з доменним виробництвом (в Текелі), кількома металургійними заводами з випуску феросплавів та кількома металургійними заводами неповного циклу зі сталеплавильним і прокатним виробництвом. Чорна металургія країни має власну сировинну і паливну бази.Чёрная металлургия. // «Казахстан». Национальная энциклопедия. Т. 5 / Гл. ред. Б. Аяган. — Алматы: Главная редакция «Қазақ энциклопедиясы», 2006. — 560 с. — С. 392. ISBN 9965-9908-5-9 В цілому галузь розвинена добре і має можливості для подальшого розвитку. У складі чорної металургії Казахстану є п'ять підгалузей — гірничорудна, металургійна, феросплавна, вогнетривна, брухтопереробна. Чорна металургія Казахстану виникла у 1940-х роках з будівництвом феросплавного (у Актобе) і сталеплавильного (у Теміртау) заводів. Максимальні показники виробництва чавуну, сталі і прокату в країні (станом на 2025 рік) були досягнуті у 1990 році, у 1990-х роках виробництво впало, з 2-ї половини 1990-х років почалося відродження галузі. У 2023 році в Казахстані було вироблено 2864,6 тис. т чавуну, виплавлено 3845,9 тис. т сталі Казахстан в 2023 году. — Астана, 2024. — 117, 241, 250. і вироблено 2971,8 тис. т металопрокату та 2028,9 тис. т феросплавів. За обсягами виробництва чавуну і сталі Казахстан посідає 24 і 37 місця в світі відповіно (на 2023 рік). Чорна металургія Казахстану виробляє чавун, сталь, феросплави, сортовий и листовий прокат, сталеві туби, рейки, балки, будівельну арматуру. На частку чорної металургії припадає близько 7 % об'єму всієї промислової продукції Казахстану.

Загальні дані

В країні є 6 доменних печей, з яких 4 печі розташовані на Карагандинському металургійному комбінаті (станом на 2025 рік працюючих — 3 печі об'ємами № 2 — 2291 м³, № 3 — 3848 м³, № 4 — 3440 м³, 1 піч (№ 1 об'ємом 1719 м³) з 2017 року в простої в очікуванні капітального ремонту), 2 печі об'ємом 206 м³ розташовані на Текелійському гірничо-збагачувальному комплексі (першу з них задуто у 2018 році). В доменних печах Карагандинського металургійного комбінату виробляють головним чином переробний чавун і зрідка, у невеликій кількості, — ливарний чавун, у доменних печах «ТГЗК» — переробний і ливарний.

Сталь виробляється з чавуну у кисневих конверторах і у невеликій кількості з металобрухту у електросталеплавильних печах (50-70 тис. т на рік, у 2023 році — 32,1 тис. т). В країні немає мартенівського виробництва сталі, воно припинено у 1998 році, в якому було виплавлено 187 718 т мартенівської сталі.Промышленность Республики Казахстан и его регионов. Статистический сборник. 1990, 1995—1999. — Алматы, 2000. — 243. — С. 109.

Металопрокат виробляється на Карагандинському металургійному комбінаті і на кількох заводах неповного циклу з заготовки, виготовленої на цих заводах, та, в меншій кількості, — з довізної заготовки. У 2022 році було вироблено 3100,9 тис. т прокату, з яких 2 582,9 тис. т — плаского прокату, 435,2 тис. т цинкованого прокату, 82 768 т білої бляхи і листового лудженого прокату.Казакстан 2022 жылы. Казахстан в 2022 году. — Астана, 2023. — С. 256. Металургійне виробництво спеціалізоване, переважно, на виготовленні різних видів листового прокату (96 % загального випуску прокату чорних металів країни у 1997 році,Промышленность Республики Казахстан за 1990—1997 годы. Статистический сборник. — Алматы, 1998. — С. 7, 121. дещо менше у 2024 році), в той час як сортопрокатне виробництво розвинено слабо. Така специфіка спостерігається з 1960-х років. Однак, в країні виникають нові невеличкі прокатні заводи, що випускають сортовий прокат, балки, будівельну арматуру.

Значне місце в чорній металургії країни посідає виробництво феросплавів. У їхньому виробництві переважають ферохром, феросилікомарганець, феросилікохром, феросиліцій, на інші види феросплавів припадає менше 1 % виробництва. У 2022 році з 2 121 434 т виплавленних феросплавів було вироблено 1 658 378 т ферохрому, 180 399 т феросиліцію, 191 945 т феросилікомарганцю. Феросплави виплавляються у електропечах. У Казахстані до 1993 року було відсутнє власне феромарганцеве виробництво. Внутрішні потреби республіки у феромарганцевих сплавах певний час задовольнялися за рахунок постачання з України. У перспективі планується розвиток виробництва марганцевих феросплавів. Найбільші феросплавні заводи — у містах Актобе і Аксу.

В Казахстані станом на 2025 рік працює 1 установка прямого одержання заліза (у місті Текелі, на ТОВ «ТГПК») потужністю 20 тис. т на рік, що стала до ладу у 2022 році. Планується будівництво інших установок в інших містах країни — Екібастузі і Рудному.

Найбільші родовища залізних руд, на яких ведеться видобуток, розташовані на півночі країни, у Актюбінській і Костанайській областях, менші — в центральній частині країни. На місці видобутку залізних руд працюють гірничо-збагачувальні комбінати, які виготовляють рудний концентрат, котуни, агломерат, значна частка яких йде на експорт. Щорічно добувається 50 — 160 млн т залізної руди, 0,8 — 1,0 млн т марганцевої руди, до 5,0 млн т хромових руд. Кокс виробляється з коксівного вугілля Карагандинського вугільного басейну.

За даними Міністерства промисловості Казахстану, галузь здатна щорічно виробляти продукції з чорного металу на суму 6,7 млрд доларів (3 трлн тенге), від експорту в інші держави мати дохід до державної скарбниці 5 млрд доларів. Значна частина продукції чорної металургії йде на експорт (у РФ, Китай, країни Європейського Союзу та інші).

Історія

На території Казахстану до середини I-го тис. до н. е. племена саків (Геродот називав їх азійськими скіфами), що перейшли до кочового скотарства, засвоїли залізо. Саки вміли виробляти чавун, вони використовували чавунне литво вже у 4 — 2 століттях до н. е., виготовляючи з чавуну, зокрема, казани.Зиняков, Н. М. Чугунолитейное производство саков Семиречья // Маргулановские чтения. — Алма-Ата, 1989. — С. 129—131.

Наступники культури саків, племенні об'єднання усунів (південний схід Казахстану) і племена аланів (захід Казахстану), що склалися у 3 — 2 ст. до н. е., займалися кочовим скотарством, у них були розвинениі ремесла, у тому числі і залізоробне.

В районі Джезказгана, стародавнього центру кольорової і чорної металургії, і ремесла Тюркського каганату (6-8 століття), і пізніше у Дешт-і-Кипчаку, археологічними дослідженнями виявлено також залізоробні підприємства і кузні, в яких знайдено сиродутне (кричне) залізо, що датуються 10 століттям. Знайдено також чавунні предмети, зокрема чавунний казан, що датуються раннім середньовіччям, тобто 6 — 8 століттями — ще домонгольським періодом. Мистецтво виробництва чавунних виробів набуло подальшого розвитку у період правління Караханідів (13 — 14 століття).Джезказган — древний и средневековый металлургический центр (городище Милыкудук). // Маргулан А. Х. Сочинения: В 14 т. Т. 2. Сарыарка. Горное дело и металлургия в эпоху бронзы. Джезказган — древний и средневековый металлургический центр (городище Милыкудук) / Составители Д. А. Маргулан, Д. Маргулан. — Алматы: Дайк-Пресс, 2001. — 144 с. — С. 116—131. ISBN 9965-441-47-2 ISBN 5-7667-8455-4

У 19 столітті, коли территорія Казахстану перебувала в складі царської Росії, метал і залізні вироби постачалися до Казахстану переважно з інших її регіонів. Планування щодо будівництва промислових підприємств чорної металургії на території Казахстану розпочалося вже за СРСР наприкінці 1930-х років. Розглядався варіант будівництва в Казахстані металургійного заводу повного циклу, що мав би працювати на базі місцевих покладів залізних руд і коксівного вугілля. Однак, з початком Другої світової війни плани було дещо переглянуто. Під час Другої світової війни, у 1942—1944 роках були побудовані і стали до ладу Актюбінський завод феросплавів і Казахський металургійний завод у Теміртау, що стали першими заводами чорної металургії країни. Казахський металургійний завод був заводом неповного виробничого циклу. При його будівництві було використано обладняння, евакуйоване зі східної України (Донеччина) і інших районів СРСР. Завод став до ладу 31 грудня 1944 року.

Після війни у Теміртау було побудовано Карагандинський металургійний завод, що з 1960 року почав видавати готову продукцію і став заводом повного металургійного циклу. У 1970 році Карагандинський металургійний завод перетворено на комбінат, з приєднанням до нього Казахського металургійного заводу і низки залізорудних підприємств. Він був і залишається єдиним підприємством такого роду у Казахстані. У місті Єрмак (тепер Аксу) у Павлодарській області було побудовано завод феросплавів. У 1970-х роках швидко розвивавалася залізорудна промисловість на базі Тургайського залізорудного басейну. У 1954 році тут почав роботу Соколовсько-Сарбайський гірничо-збагачувальний комбінат. У 1973 році була здана в роботу 1-а черга Лисаковського гірничо-збагачувального комбінату. У 1986 році розпочав роботу Качарський гірничо-збагачувальний комбінат. Тоді було заплановано, що залізорудна промисловість Казахстану буде забеспечувати сировиною також чорну металургію Південного Уралу і Західного Сибіру РРФСР.

У колишньому СРСР Казахстан посідав 3-є місце за обсягами виробництва продукції чорної металургії серед всіх республік. Чорна металургія розвивалася на коксівному карагандинському вугіллі, залізних рудах Соколовсько-Сарбайського та Атасуйського родовищ, місцевих марганці й хромітах. Темпи зростання об'єму виробництва продукції чорної металургії порівнянно з 1960 роком зросли на 225 % у 1965 році і на 429 % у 1971 році. Значного розвитку зазнав видобуток палива. Карагандинський вугільний басейн в 1971 дав близько 60 % всього видобутку вугілля в Казахстані. У 1970-х роках почав швидко розвиватись Екібастузький кам'яновугільний басейн.

За часів СРСР балансові запаси залізних руд Казахстну становили близько 11 % загальносоюзних, марганцевих руд — понад 30 %; республіка посідала 1-е місце за запасами хромітів. У 1976 на Казахстан припадало понад 9 % загальносоюзного видобутку залізної руди, 80 % — хромітів, 20 % — виробництва феросплавів. Карагандинський басейн був 3-ю вугільною базою країни з видобування коксівного вугілля.

У 1990-ті роки, після розпаду СРСР, всі промислові підприємства зазнавали кризи. Проте заводи отримали іноземні інвестиції і швидко були переорієнтовані на зовнішні ринки.

За роки незалежності (з 1991 року) новий виток розвитку чорної металургії розпочався наприкінці 1990-х років. З'явилися нові підприємства, ГЗК тощо.

З 2010-х років починає розвиватись виробництво заліза прямого відновлення. У 2022 році на ТОВ «ТГПК» у місті Текелі стала до ладу перша в Казахстані установка продуктивністтю 20 тис. т на рік, на якій викориистовуються обертові печі. У 2011 році на Соколовсько-Сарбайському ГЗП у місті Рудному розпочато будівництво установки з виробництва гарячобрикетованого заліза (ГБЗ) зі ступенем металізації 90 %. Проєктна потужність підприємства — 2 млн т ГБЗ на рік. Введення в експлуатацію заплановане на 2028 рік. Є плани щодо будівництва заводу з виробництва заліза прямого відновлення й у місті Екібастузі Павлодарської області.

Статистичні данні