Хамда бін Зіяд аль-Муаддіб () — андалузька поетеса ХІІ століття з ГуадісаShari L. Lowin, Arabic and Hebrew Love Poems in Al-Andalus (Abingdon: Routledge, 2014), p. 41, n. 117., сестра Зайнаб бінт Зіяд аль-Муаддіб, яку дипломат XVII століття Мухаммад ібн абд аль-Ваххаб аль-ГассаніVicente Cantarino, ' "Wa-hiya taklifu ghannat": Genre and Gender in Hispano-Arabic Poetry', in Medieval Lyric: Genres in Historical Context, ed. by William D. Paden (2000), p. 259. описав як «одну з поетес Андалуса. Вона відома в тому краї і серед усіх поетів і поетес країни»In the Lands of the Christians: Arabic Travel Writing in the Seventeenth Century, ed. by Nabil Matar (Abingdon: Routledge, 2003), p. 128.. Її батько був учителем (муаддібом), і вона описана як одна з «єдиних дочок без братів заможних і культурних батьків, які дали їм освіту, яку вони дали б своїм дітям чоловічої статі, якби вони були»María Jesús Rubiera, 'Oficios nobles, oficios viles', La mujer en al-Andalus, 72, cited by María Luisa Ávila, 'Women in Andalusi Biographical Sources', in Writing the Feminine: Women in Arab Sources, ed. by Manuela Marín and Randi Deguilhem (London: Tauris, 2002), pp. 149-64 (p. 156).. Вона - одна з небагатьох мавританських поеток.
Приклад творчості Одним із прикладів творчості Хамди є вірш, який А. Дж. Арберрі називає «Біля струмка», поданий тут у його перекладіMoorish Poetry: A Translation of ’The Pennants’, an Anthology Compiled in 1243 by the Andalusian Ibn Saʿid, trans. by A. J. Arberry (Cambridge: Cambridge University Press, 1953), p. 98. For the original see El libro de las banderas de los campeones, de Ibn Saʿid al-Magribī, ed. by Emilio García Gómez (Madrid: Instituto de Valencia de Don Juan, 1942).:
Я сиділа біля струмка Вищої любові, І сльозами виражала Таємниці моїх грудей.
Смарагдова медовуха Біля кожної річки котиться, І кожен луг навколо Срібної річки в'ється.
Серед сором'язливих газелей Бігли прекрасні дитинчата, чиї чари Полонили мій розум, чиє мистецтво Зачарувало моє серце.
Вони приспали їхні очі. Але з глибокою метою. Яка (як знає справжній коханець) Не дає мені спокою.
Вони розпустили коси І там, наскільки я пам'ятаю, в чорному небі, Я бачила, як зійшов місяць.
Світанок, здається, втратив Брата дорогого, засмучений Втратою такою сумною, він Одягнув вбрання скорботи.
Це можна порівняти з перекладом того самого вірша Набілом МатаромIn the Lands of the Christians: Arabic Travel Writing in the Seventeenth Century, ed. by Nabil Matar (Abingdon: Routledge, 2003), p. 127.:
Сльози видали мої таємниці у ваді [долині], краса якої вражає; Річка оточує кожен луг, а кожен луг межує з кожним ваді; Серед газелей чорне дитинча вкрало мій розум, після того, як вкрало моє серце; Вона хоче лягти з якоїсь причини, і ця причина заважає мені спати; Коли вона розпускає свої кучері, я бачу повний місяць у чорних хмарах, Ніби зоря втратила брата, і в скорботі одягнулася в жалобу.
Примітки