«Ци́нкові хло́пчики» () — документальна книга білоруської письменниці Світлани Алексієович, видана 1989 року та присвячена Афганській війні.
Сюжет У книзі в жанрі документально-художньої прози зібрано спогади учасників Афганської війни: солдатів, офіцерів, військових медсестер, лікарів, службовців тилу; подруг, матерів і дружин радянських людей, які загинули на цій війні. Авторка не називає імен своїх співрозмовників — одні просили про таємницю сповіді, інших намагається вберегти від жорстоких докорів.
Оцінки У книзі розкриваються жорстокі реальні життєві сюжети про афганську війну у спогадах тих, чиє життя ця війна розділила на «до» і «після».
Алексієвич проливає світло на історію останніх років радянської влади, остаточно підірваної цією війною. Вона описує нескінченне горе матерів «цинкових хлопчиків», їхнє бажання знати правду про те, як і за що воювали та гинули в Афганістані їхні сини.
Після виходу книги група матерів воїнів-інтернаціоналістів подала на письменницю до суду за спотворення образу солдатів-«афганців». Книгу Алексієвич засуджували за наклеп, проти неї виступали в пресі.— Це ви зробили наших дітей убивцями. Це ви написали цю моторошну книгу… Тепер не хочуть робити в школах музеї пам'яті наших дітей, зняли їхні фотографії. А вони там такі молоді, такі гарні. Хіба у вбивць бувають такі обличчя? Ми вчили своїх дітей любити Батьківщину… Навіщо вона написала, що вони там убивали? За долари написала… А ми — жебраки… Квітів на могилу синам нема на що купити… На ліки не вистачає…
Екранізації та спектаклі За мотивами книги режисер Сергій Лук'янчиков на студії Білорусьфільм створив афганський цикл із двох документальних кінофільмів (сценарій Сергія Лук'янчикова та Світлани Алексієвич):
«Сором» (; 1991) «Я з покори вийшов» (; 1992)
Вистави за книгою
«Якщо проживу літо» () — . Режисер . «Цинкові хлопчики» Білоруський академічний театр імені Янки Купали. Режисер Валерій Раєвський. «Цинкові хлопчики» — Чернігівський молодіжний театр, 1990. «Des cercueils de Zinc. Un Essai d'effraction» — , Париж. Режисер . «Mort à la guerre en temps de paix» — Château Rouge та ін. , Режисери: Патрік Ле Мофф і Лорен Верселетто, 1993. «Les cercueils de zinc» — (Обервільє, Франція), режисер , 2003. «Переможці» — Томський театр юного глядача, 2015. Режисер .
Примітки
Посилання Оригінальний текст російською мовою Особливості текстуальної організації документальної повісті Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики»