Медресе Сафарін () — медресе у Фес-ель-Балі, старому кварталі Медіна Феса, Марокко. Воно було побудоване у 1271 році (670 рік Гіджри) султаном Маринідів Абу Якубом Юсуфом і було першим із багатьох медресе, побудованих династією Маринідів під час їх правління. Медресе Сафарін розташоване на південь від університету Аль-Карауїн (побудований в IX ст.) на площі Сафарін (або площі Сеффаріне), яка названа на честь майстрів-мідників (), які працюють на площі.

Історія

Роль медресе в Фесі Медресе були типом закладів, які виникли в північно-східному Ірані на початку XI століття і поступово поширилися на захід. Ці заклади служили для підготовки улемів, зокрема з шаріату та юриспруденції (фікг). Медресе в сунітському світі було загалом протилежним гетеродоксальнішим релігійним доктринам, у тому числі доктрині, яку сповідувала династія Альмохадів. Найбільшого поширення медресе набуло в Марокко за династії Маринідів, яка змінила Альмохадів. Для Маринідів медресе відігравали певну роль у зміцненні політичної легітимності їхньої династії. Вони використовували це покровительство, щоб заохотити лояльність впливової, але надзвичайно незалежної релігійної еліти Феса, а також щоб представити себе серед населення як захисників і пропагандистів ортодоксального сунітського ісламу. Медресе також служили для навчання вчених та представників еліти, які керували державною бюрократією.

Медресе Сафарін разом з іншими сусідніми медресе, такими як Аль-Аттарін і Месбахійя, було побудоване в безпосередній близькості від Аль-Карауїн, головного центру навчання у Фесі та історично найважливішого інтелектуального центру Марокко: 40. Медресе відігравали допоміжну роль для Карауїну; на відміну від мечеті, вони забезпечували проживання студентів, особливо тих, хто приїжджав з-за меж Феса. Багато з цих студентів були бідними, шукали достатньої освіти, щоб отримати вищу посаду в рідних містах, і медресе забезпечували їх основними потребами, такими як житло та хліб. Однак медресе також були навчальними закладами самостійно та пропонували власні курси, а деякі улеми створили собі репутацію, викладаючи в певних медресе: 141.  Вони також служили центрами своїх громад і проводили церемоніїSaffarin Madrasa. Archnet. Retrieved January 23, 2018. .

Історія медресе Сафарін

Медресе Сафарін було першим у своєму роді, побудоване Маринідами. Його було завершено в 1271 році за дорученням султана Абу Якуба Юсуфа, який також був відомим створенням Фес-ель-Дждіда (нової цитаделі Феса та столиці Марокко). Медресе іноді називають Медресе Якубія, на честь його імені. Історик XIV ст. Аль-Джазні розповідає, що під час будівництва медресе виникла суперечка щодо вирівнювання кібли його молитовного залу, яке відрізнялося від розташування сусідньої мечеті Карауїн.

Протягом століть медресе в районі Аль-Карауїн також стали відомими тим, що в кожному з них проживали студенти з окремих регіонів Марокко. Ті, хто зупинявся в Медресе Сафарін, зазвичай були з сусіднього Зерхуна, з північного регіону Бені-Зервал і з південного регіону Сус.

У XVIII столітті поруч побудували медресе Мохаммадія для розміщення більшої кількості студентів. Вона займає площу 752 кв. м, а також має два поверхи, побудованих навколо довгого двору.

У 1930-х і 1940-х роках площа Сафарін і багато прилеглих будівель були відремонтовані. Сусіднє медресе Мохаммадія також було відремонтовано та розширено за ініціативи Мухаммеда V між 1935 і 1942 роками. До кінця XX ст. медресе було у напівзруйнованому стані й втратило значну частину свого оздоблення. У 1960-х роках воно було реставроване і знову відкритий для студентів Університету Карауїн. З ініціативи короля Мохаммеда VI медресе капітально відреставрували у 2016—2017 роках, вартість робіт 8 мільйонів дирхамів. Медресе все ще використовується як житло для студентів університету Аль-Карауїнمدرسة الصفارين.. أول مدرسة بنتها الدولة المريني . Maghress. Retrieved January 23, 2018..

Архітектура

План медресе

Вхід до медресе здійснюється через зігнутий прохід, який веде прямо до великого прямокутного головного двору (сан), у центрі якого знаходиться великий прямокутний басейн з водою. Навколо цього подвір'я є безліч кімнат, які слугують спальними приміщеннями для студентів. Біля входу стоїть невеликий цегляний мінарет.

На східній стороні двору, навпроти входу, є велика висока кімната, яка виконувала роль молитовного залу (як маленька мечеть або ораторій). Приміщення покрите пірамідальним дахом і містить міхраб. Однак загальна орієнтація медресе та вирівнювання вуличного фасаду відрізняються від орієнтації кібли (напрямок молитви), тому молитовний зал не вирівнюється з рештою двору і стоїть під кутом до нього.

На північній стороні молитовного залу (і з такою самою орієнтацією), куди можна дістатися через довгий коридор з кута головного двору, знаходиться зал для обмивання (). Він складається з меншого внутрішнього двору з центральним басейном для води, навколо якого розташовано багато невеликих кімнат із вбиральнями. Цей зал для обмивання має таке ж розташування, що й молитовний зал, а не решта медресе.

Декорації та оздоблення медресе

Медресе втратило більшу частину свого оздоблення, але деякі його частини вціліли, особливо в молитовному залі. Під час останньої реставрації будівлі було відновлено ліпний декор молитовної зали, зосереджений на верхніх стінах. Він містить горизонтальні смуги вишуканих арабських написів, фриз із геометричними мотивами та смугу глухих арок і вікон, заповнених арабесками або геометричними мотивами. Всередині міхрабської ніші знаходиться купол мукарна. Велика пірамідальна дерев'яна стеля кімнати також вишукана. Балки перекриття стелі розташовані так, щоб утворювати власні геометричні візерунки, а центральна частина стелі завершується плоскою зоною з різьбленим куполом мукарна посередині та чотирма меншими куполами по кутах. Під час нещодавньої реставрації були оновлені додаткові прикраси, намальовані на дереві.

Фрагмент ліпного декору зберігся також над входом до медресе, з боку внутрішнього двору. Історик мистецтва Ксав'є Салмон припускає, що спочатку він міг бути частиною декоративної композиції, що обрамляла вхідну арку, подібну до тієї, яку можна побачити в деяких мечетях міста. Невеликий мінарет також прикрашений сліпими підковоподібними арками навколо вікон і смугою простих поліхромних керамічних плиток навколо верхньої частини, тоді як його східний фасад (звернений до внутрішнього двору) покритий мотивом дардж-ва-ктаф або переплетення арки.

Порівняння з пізнішою архітектурою медресе Медресе має деякі ранні риси, які знову з'явилися в пізніших марокканських медресе, але також відрізняється від інших у важливих аспектах, оскільки це одна з перших спроб архітекторів Маринідів створити спеціально побудоване медресе (яка ще не мала прецедентів у Марокко)Lintz, Yannick; Déléry, Claire; Tuil Leonetti, Bulle (2014). Maroc médiéval: Un empire de l'Afrique à l'Espagne. Paris: Louvre éditions. pp. 474–475. ISBN 9782350314907.. І гнутий вхід, і центральний двір з басейном були загальними рисами пізніших медресе. Однак незграбне розташування молитовного залу та інших елементів плану, а також той факт, що спальні кімнати студентів виходили прямо на подвір'я на першому поверсі, — це всі аспекти, які були переглянуті та не повторені в дизайні пізніших медресеMarçais, Georges (1954). L'architecture musulmane d'Occident. Paris: Arts et métiers graphiques.. Дизайн пізніших маринідських медресе в XIV ст. засвідчив удосконалення, яке підкреслювало більшу симетрію та регулярність у їх плануванні, а також представляло більш уніфіковану декоративну програму.

Наявність мінарету також не була характерною рисою інших медресе (за винятком медресе Бу Інанія, яке мало особливий статус джума-мечеті), оскільки молитовний зал медресе був зарезервований для його студентів і не був відкритим для публіки, як публічна мечеть. Джонатан Блум, зазначивши, що мінарет, здається, побудований не з рівня землі, припускає, що він, ймовірно, був доданий пізніше.

Примітки

Посилання Фото інтер'єру медресе та його мінарету у 2023 році (Flickr)