Сергест () — персонаж поеми Вергілія «Енеїда». Учасник перегону кораблів на Троянських іграх та пращур римського патриціанського роду Сергіїв.
Патриціанський рід Сергіїв вважав Сергеста своїм пращуром. Римський поет Публій Вергілій Марон зобразив Сергеста як одного з супутників Енея, який після знищення Трої приплив до Італії
Сергест згадується у поемі під час розповіді, у п'ятій главі, про перегони кораблів під час поминальних ігор на честь Анхіса, батька Енея. Сергест зображений одним з чотирьох капітанів кораблів, які брали участь у перегонах. Керуючи кораблем під назвою «Кентавр», Сергест намагався обігнати Мнестея на «Киті», однак підплив заблизько до скель і потрапив на мілину і зламав весла. Все-таки Сергест зі своїм кораблем зміг фінішувати, хоча і приплив останнім. За те, що він врятував корабель та команду, Еней подарував йому рабиню-критянку Фолію, «Вмілу в ремеслах Мінерви, що мала близняток при грудях».
Грецький дослідник Міхаїл Пасхаліс бачив словесну гру в епізоді нагородження Сергеста. За те що він зберіг () корабель, він отримав рабиню (). Дослідник Лі Фратантуоно зазаначав, що цей епізод натякає на подібну сцену в «Іліаді» Гомера, де переможець перегонів колісниць, Діомед, отримав як приз жінку, вправну в рукоділлі, і триніжок.
На думку антикознавця , Сергест міг згадуватися у книзі «De familiis Troianis» Марка Теренція Варрона.
На думку німецького антикознавця , «шаленство духу» () Сергеста, через який він повів корабель до скель є алюзією на найвідомішого представника роду Сергіїв — змовника Луція Сергія Катіліну.
Сергест також з'являється як другорядний персонаж у п'єсі Крістофера Марлоу «Дідона, цариця Карфагена».
Примітки
Джерела