Acte clair — доктрина права Європейської Унії, яка полягає в тому, що якщо судове рішення або норма права достатньо чіткі, то держава-член не має обов’язку подавати преюдиційний запит до Суду Справедливости.
Доктрина acte clair бере свій початок у рішенні Суду Справедливости у справі Srl CILFIT проти Міністерства охорони здоров’я (1982), на ґрунті якої було розроблено так звані «критерії CILFIT». Хоча спочатку вважалося, що Суд Справедливости буде суворо підходити до їх застосування, наукові праці стверджують, що критерії CILFIT, хоча вони часто цитуються в рішеннях і доктрині, не застосовувалися Судом ні послідовно, ні по-справжньому жорстко. Натомість формується більш гнучкий підхід до вимог acte clair.
Див. також
Примітки
Джерела
Moris Lehner: Die Vorlagepflicht an den EuGH in Vorabentscheidungsverfahren. In: Rudolf Mellinghoff, Wolfgang Schön, Hermann-Ulrich Viskorf: Steuerrecht im Rechtsstaat – Festschrift für Wolfgang Spindler zum 65. Geburtstag. Köln 2011, S. 329 ff. zum Einfluss der acte-clair-Doktrin auf den Willkürmaßstab des Bundesverfassungsgerichts bei Prüfung der Verletzung des Rechts auf den gesetzlichen Richter durch Nichtvorlage an den EuGH bei der Fallgruppe „Unvollständigkeit der Rechtsprechung“ Wolfgang Roth: Verfassungsgerichtliche Kontrolle der Vorlagepflicht an den EuGH. In: NVwZ. 2009, S. 345–352. Gregor Thüsing, Stephan Pötters, Johannes Traut: Der EuGH als gesetzlicher Richter i. S. von Art. 101 I 2 GG. In: NZA. 2010, S. 930–933. Morten Broberg, Niels Fenger: „Theorie und Praxis der Acte-clair-Doktrin des EuGH.“ In: EuR 2010, S. 835–854.