Бої за Комсомольське, або Бої за Сааді-Котар — бої між загонами Руслана Гелаєва ЗС ЧРІ та федеральними військами ЗС РФ за передгірне село Комсомольське (чеч. СаІди-КІотар) Урус-Мартанівського району ЧРІ у період з 6 по 24 березня 2000 року, що стали частиною ключових подій Другої російсько-чеченської війни та останнім великим бойовим зіткненням.
Бої закінчились різаниною в Комсомольському та були найжорстокішими і найкривавішими за весь конфлікт.
Передумови Комсомольське (чеч. СаІди-КІотар) (не плутати з Комсомольським у Гудермеському районі, поблизу кордону з Дагестаном Caught in the Cross Fire: Civilians in Gudermes and Pervomayskoye , Human Rights Watch/UNHCR), село з приблизно 5000 жителями до війни, було південним передмістям чеченської столиці Грозного та батьківщиною командира чеченських сил Руслана Гелаєва, який діяв у Шатойському та Ітум-Калинському районах.
Велика колона виснажених і голодних бійців загону Гелаєва увійшла в село 4 березня 2000 року. Бійці намагалися прорвати оточення, встановлене російськими військами навколо ущелини річки Аргунь EUROPE | Chechen rebels besieged, BBC News, 6 March 2000 після падіння Грозного в лютому. Їх, очевидно, обдурив Арбі Бараєв, який обіцяв евакуювати поранених автобусами, але насправді заманив Гелаєва та його війська в добре підготовлену російську засідку"Russian anti-terrorist operation" .
У Комсомольському колону чеченських бійців заблокували російські внутрішні війська та спецназівці ОМОН і СОБР із Воронежа, Іркутська та Курська, до яких незабаром приєдналися військові. Тоді село зазнало потужного обстрілу та авіабомбардування. Росіяни спершу заявили, що в селі перебувало лише 25–30 бійців, стверджуючи, що чеченські сили більше не можуть виставити великі підрозділи, але пізніше сказали, що це була група до 1500 осіб.
Перебіг подій Російський уряд стверджував, що село було сильно укріплене . Однак, згідно з інтерв’ю Los Angeles Times із чеченцями, які пережили битву, захоплені повстанці, багато з яких були поранені або обморожені, не змогли укріпити село чи знайти безпечне укриття. В одному з інцидентів 50 поранених бійців загинули прямим влученням у підвал, де вони сховалися. Ті, хто вижив, сказали, що голодували та мерзли, а також мали недостатню зброї та боєприпасів. Один з них розповів, що був єдиним, хто вижив із групи з дев’яти осіб, які намагалися вирватися; всі інші загинули від мін. Також розповіли, що кілька відчайдушних товаришів удавали здачу, лише щоб підірвати себе та тих, хто брав їх в полон захованими ручними гранатами Fatigue Thins Chechen Rebels' Ranks, Los Angeles Times, 3 квітня 2000.
За даними Human Rights Watch і Меморіал, понад 2000 мирних жителів застрягли на нічийній землі. Росіяни активно займалися захопленням заручників та використовували їх як «живий щит». Мирних жителів, які втекли від інтенсивного обстрілу, протягом 3 діб російські військовослужбовці утримували в полі між селом, де дислокувалися бойові групи чеченських сил, і постом військ ЗС РФ. Це призвело до жертв серед цивільного населення під час бойових дій. До 100 мирних жителів, переважно літніх людей, інвалідів або поранених, опинилися в пастці в селі і, можливо, були вбиті під час бою Thousands Trapped by Russian Forces in Live-Fire Zone, Human Rights Watch THE "DIRTY WAR" IN CHECHNYA: TORTURE AND SUMMARY EXECUTION, Human Right WatchChechnya 2004: “New” Methods of Anti-Terror. Hostage taking and repressive actions against relatives of alleged combatants and terrorists , Human Rights Center "Memorial". Кілька цивільних чоловіків забрали, доставили в імпровізований ізолятор у Урус-Мартані для тортур, та побили, у тому числі до смерті . Цивільні, що вижили, сказали, що біженцям дозволили повернутися до села на одну годину, щоб забрати свої речі, але вони були вбиті під час поновленого російського бомбардування. Інші розповідали, що були свідками організованого мародерства, коли російські війська вивозили «вантажівки здобичі». Вони заявили, що змогли евакуюватися із зони бойових дій після того, як група промосковських чеченських міліціонерів під погрозою зброї змусила російський блокпост пропустити їх . Абдула Іцлаєв, голова сусіднього села Гойське, сказав, що були великі жертви серед цивільного населення, і стверджував, що знає цілі родини, які були знищені .
Після чотирьох діб цілодобового артилерійського обстрілу з винищувально-бомбардувальною авіацією кожні 5-10 хвилин в тому числі із застосуванням термобаричної зброї (реактивних систем залпового вогню ТОС-1), почався штурм Комсомольського російським спецназом з двома десятками танків, піхотою та БТР 24 Russian Tanks In Chechen Town, CBS News. До 10 березня росіяни заявили, що вони все ще стикаються з рішучим опором від 300 до 700 чеченських бійців. 14 березня було домовлено про короткочасне припинення вогню для збору поранених . Російські військовослужбовці говорили про «колосальні втрати», описуючи гелікоптери з пораненими солдатами, що виїжджали з Комсомольського, як «автобуси в годину пік»; один офіцер бачив чотири гелікоптери, які перевозили тіла мертвих в один день .
До 17 березня чеченські загони відкинули російські війська, надіслані «зачистити» та той час вже зруйноване село, тож росіяни розпочали подальший артилерійський обстріл. В одному випадку дружнім вогнем російський танк ударив по групі СОБР з Іркутська, убивши трьох. BBC повідомила, що російське верховне командування заявило, що повстанці «будуть остаточно знищені сьогодні», що місцеве командування пообіцяло зробити тиждень тому EUROPE | Chechens put up fight, BBC News, 17 березня 2000. У ніч з 19 на 20 березня росіяни стверджували, що 46 бійців, включаючи польового командира, були вбиті під час останньої спроби прориву. Наступного дня росіяни підняли свій прапор над тим, що залишилося від села, і 76 бійців (у тому числі дві жінки) здалися в полон. У цей момент близько 150 повстанців все ще переховувалися, не маючи шляху для відступу EUROPE | Russian flag 'flies in key village', BBC News, 21 березня 2000. 24 березня міністр оборони РФ Ігор Сергєєв заявив, що російські війська «зачистили» руїни від чеченців, що відстали і снайперів. За словами чеченського в’язня, який вижив, поранених чеченців систематично закидали гранатами або спалювали в укриттях і страчували після того, як вони здавалися War in Chechnya: a Chechen militiaman tells his story, Memorial, 23 квітня 2003.
Гелаєв із невеликими групами по десять бійців кожна відступив на територію Грузії в Панкіську ущелину. Лиш небагато тих, хто залишився в селі, пережив бій чи полон. На мінних полях навколо села загинуло понад 300 бійців. За російськими даними, на другий день із засідки було вбито 17 солдатів; а привезеним цивільним наказали повернути сімох солдатів, яких не вдалося евакуювати . Свідчення очевидців
У інтерв'ю Chechenews неназваний чеченський боєць так розповів про бої :
Боєць також зазначив, що російські військовослужбовці не дотримуються домовленостей та законів і звичаїв війни:
Наслідки
Наслідки облоги вважалися великою катастрофою для чеченських повстанців, з яких, за словами росіян, понад 700 загинули в селі або поблизу нього. У деяких трупів, знайдених похоронними бригадами МНС, були відрізані вуха, носи, пальці. Понівечені та зв'язані трупи також побачив кореспондент Newsweek . Офіційно було взято 88 чеченських полонених, але більшість з них потім зникли.
Комсомольське було повністю зруйноване бомбардуванням. Село, описане одним журналістом як «схоже на купу розтрощених сірників — жодної будівлі не лишилося цілої», було всіяне гнилими трупами та розбитими танками Т-80 і бронетранспортерами. 29 березня територіальні сили МНС Чечні заявило про виявлення та поховання останків 552 чеченців і 628 великих тварин. Вони також виявили та знешкодили 4622 боєприпаси, що не розірвалися .
Російська журналістка-розслідувачка Анна Політковська порівняла події в Комсомольському з Хатинською різаниною і назвала його «селом, якого більше не існує», оскільки бій залишив після себе «жахливий конгломерат спалених будинків, руїн і нових могил на цвинтарі». У селі залишилося близько 150 сімей, але практично всі вони були без даху над головою і жили в імпровізованих будинках. Політковська розмовляла з «худим, як в'язень Бухенвальду», хворим на туберкульоз, чий юний син вступив з нею в конфлікт, запитавши: «Чому вся країна схвилювалася, коли гинули підводники «Курська», а коли вони кілька днів розстрілювали людей, які йшли з Комсомольського прямо на полі, ви мовчали?»Politkovskaya, Anna (2003) A Small Corner of Hell: Dispatches from Chechnya , translated by Alexander Burry and Tatiana Tulchinsky, The University of Chicago Press, 2003, Станом на 2004 рік більшість колишніх жителів села все ще проживали за його межами, переважно в Урус-Мартановському районі, чекаючи компенсації за зруйновані будинки .
Гелаєв і частина бійців змогли відступити, але його здатність впливати на події в Ічкерії була серйозно підірвана. Більшу частину свого життя він провів за кордоном у сусідній Сакартвело THE TALE OF RUSLAN GELAYEV: UNDERSTANDING THE INTERNATIONAL DIMENSIONS OF THE CHECHEN WARS, Central Asia-Caucasus Institute Analyst , а також провів особисту кампанію помсти Бараєву та його людям.
Примітки