«Тейлоркрафт» L-2 «Грассхоппер» () — американський одномісний легкий літак спостереження-зв'язку виробництва компанії Taylorcraft Aircraft, що перебував на озброєнні Повітряних сил армії США у Другій світовій війні.

Історія У 1941 році Повітряні сили Армії США замовили чотири із позначенням YO-57. Їх оцінили влітку 1941 року під час маневрів у Луїзіані та Техасі, де вони використовувалися для допоміжних ролей, як-то легкий транспорт і кур'єр. Генерал Інніс П. Свіфт, командир 1-ї кавалерійської дивізії, придумав назву «коник» після того, як став свідком нерівного приземлення. Це призвело до замовлення армією літака під позначенням O-57 «Грассхоппер». У березні 1942 року позначення було змінено на L-2 «Грассхоппер».

Початкове замовлення на 336 літаків 0-57А було отримано компанією після цих змін конструкції, за ним у 1942 замовили ще 140 екземплярів. До початку постачання другої партії відбулася перекласифікація літаків цього типу з розвідувальних у літаки зв'язку, тому усі 0-57/0-57А перетворилися на L-2/L-2A. Дві партії літаків, що залишилися, замовлені у компанії «Тейлоркрафт», склали 490 літаків L-2B, доопрацьованих для цілей коригування артилерійського вогню, і 900 літаків L-2M, які мали повністю закритий капотом двигун і спойлери на крилі. «Тейлоркрафт», а також компанії «Аеронка» і «Пайпер», були залучені у виробництво невеликого числа (253 екземпляри) планерів на базі літака L-2.

Під час Другої світової війни почали використовувати L-2 та інші літаки зв'язку майже так само, як аеростат спостереження використовувався у Франції під час Першої світової війни — виявлення ворожих військ і зосередження запасів і корегування артилерійського вогню по виявлених цілях. Літак також використовувався для зв'язку, взаємодії, транспортних функцій та повітряної розвідки на малій дальності, для чого були потрібні літаки, здатні здійснювати посадку та зліт з доріг, відкритих полів і нашвидкуруч підготовлених посадочних смуг. L-2 в основному використовувався для навчання в Сполучених Штатах, і лише деякі були направлені до частин, що діяли за кордоном.

Після війни кілька L-2 були переобладнані для цивільного використання та експлуатувалися приватними власниками пілотів США як модель DCO-65. У 2021 році кілька з них все ще були придатні до польотів.

Серія L-2 відповідає стандартам для легких спортивних літаків (окрім L-2M, загальна вага якого на п'ять фунтів перевищує межу 1320 фунтів), тому ними можуть керувати пілоти, які мають сертифікат спортивного пілота.

Модифікації

YO-57 — військова версія Taylorcraft Model D, чотири для оцінки з 65-сильним двигуном YO-170-3 і тандемними сидіннями, пізніше стала O-57, потім L-2 O-57 — серійна версія з незначними змінами та двигуном O-170-3 потужністю 65 к.с. і тандемними сидіннями; виготовлено 20 одиниць, перейменована на L-2 у 1942 році O-57A — варіант літака O-57 із модифікованою кабіною та військовими радіостанціями та місцем для спостерігача, яке могло бути повернуто назад; 336 зразків, перейменований пізніше на L-2A L-2 — варіант літака O-57 перейменований у 1942 році; згодом ще 50 одиниць побудовано L-2A — перейменований у 1942 році О-57А; ще додатково 140 побудовано L-2B — L-2A з модифікаціями для спостереження за артилерією з двигуном Continental A65-8 потужністю 65 к.с. і тандемними сидіннями; виготовлено 490 одиниць. L-2C — варіант Модель DC65 Taylorcraft із тандемними сидіннями; 13 шт. L-2D — варіант Модель DL65 Taylorcraft із тандемними сидіннями; 1 шт. L-2E — варіант Taylorcaft Model DF65 з двигуном Franklin 4AC-176-B2 потужністю 65 к.с. і тандемними сидіннями в армії; 2 од. L-2F — Taylorcraft BL65 із сидінням поруч і двигуном O-145-B1 потужністю 65 к.с., один із яких спочатку мав назву UC-95; 7 шт. L-2G — Taylorcraft BF із сидінням поруч і двигуном Franklin 4AC-150-50 потужністю 50 к.с.; 2 од. L-2H — модель Taylorcraft BC12-65 із сидінням поруч і двигуном Continental A65-7 потужністю 65 к.с.; 9 од. L-2J — версія Taylorcraft BL12-65 із сидінням поруч і двигуном O-145-B1 потужністю 65 к.с.; 5 шт. L-2K — Taylorcraft BF12-65 із сидінням поруч і двигуном Franklin 4AC-176-B2 потужністю 65 к.с.; 4 шт. L-2L — варіант Taylorcraft BF60 із сидінням поруч і двигуном Franklin 4AC-171 потужністю 60 к.с.; 1 од. L-2M — L-2A з щільно прилягаючими капотами двигунів і спойлерами на крилі та тандемними сидіннями; 900 виготовлених екземплярів TG-6 — тримісний варіант тренувального планера моделі ST.100 зі збільшеною площею оперення, спойлерами на крилах і простішим шасі; 250 штук. LNT-1 — версія TG-6 для ВМС США XLNT-2 — модифікований LNT-1 для випробувань Glomb UC-95 — модель Taylorcraft BL65s із сидінням поруч і двигуном O-145-B1 потужністю 65 к.с., перейменованим на L-2F; 1 шт.

Країни-оператори

Королівські повітряні сили Нідерландів

Військово-морські сили Франції

Повітряні сили Армії США

Літаки, схожі за призначенням, ТТХ та епохою застосування

Westland Lysander

Henschel Hs 126 Fieseler Fi 156 Storch

Heinkel He 46

По-2 Р-5

Aeronca L-3

Stinson L-1 Vigilant

Kokusai Ki-76

Див. також Позначення морської авіації США (1922—1962) Позначення авіації повітряних сил США (1924—1962) Список позначень військової авіації США Goodyear Inflatoplane Junkers A50

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

L-2 Grasshopper Taylorcraft L-2 Grasshopper L-2 Grasshopper Taylorcraft L-2M Grasshopper Taylorcraft L-2 Grasshopper Taylorcraft L-2 Grasshopper

Література Pilots Flight Operating Instructions, Army Model L-2, L-2A, L-2B, and L-2M Airplanes, T.O. No. 01-135DA-1, 1944 & The Taylorcraft Story, 1992 Peek, Chet (1992). The Taylorcraft Story. Norman, OK: Three Peaks Publishing. Love, Terry M. (2001). L-Birds: American Combat Liaison Aircraft of World War II. New Brighton, MN: Flying Books International.