Якуб Шидловєцький гербу Одровонж ( бл. 1453 — 1509) — державний діяч Королівства Польського, королівський придворний (1485) і секретар (1492), бурґграф краківський (1493—1501), підскарбій надвірний (1494—1498) і Королівства Польського (1501—1509), каштелян сандомирський (1506—1509); староста сохачевський (1498—1504), болімовський, ленчицький (1502—1506), казімєзький, крешівський і сандомирський (1506—1509).
Життєпис Якуб народився близько 1453 року. Був, найімовірніше, четвертим сином та його першої дружини Барбари зі Староседлиців і ОронськогоMariusz Lubczyński i Jacek Pielas, Szydłowiecki Jakub (ok. 1453—1509), [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 49: Szpilowski (Szpilewski) Hilary — Szyjewski Andrzej Mikołaj, Warszawa — Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2013—2014, s. 546.. Мав двох рідних братів і одну сестру, а також, 7 братів і 8 сестер від другого шлюбу батькаMariusz Lubczyński i Jacek Pielas, Szydłowiecki Jakub (ok. 1453—1509), [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 49: Szpilowski (Szpilewski) Hilary — Szyjewski Andrzej Mikołaj, Warszawa — Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2013—2014, s. 550..
1471 року став студентом Краківського університетуJerzy Kieszkowski, Kanclerz Krzysztof Szydłowiecki: z dziejów kultury i sztuki zygmuntowskich czasów, T. 1, Poznań, 1912, s. 11, 17..
Під керівництвом свого батька — охмістра двору, з 1476 року Якуб був покоївцем королівських синів. 1485 року Якуб став придворним Казимира Ягеллончика. При дворі служили також два його молодших зведених брати: і Міколай. Після делегування до двору королевича Яна Ольбрахта, став одним із найближчих соратників спадкоємця престолу, був його скарбником (1489), після коронації 1492 року був королівським секретаремAgnieszka Nalewajek, Na królewskim dworze Jana Olbrachta, [w:] Roczniki Humanistyczne, T. 59, z. 2 (2011), s. 42.. Протягом 1493—1501 років був бурґграфом краківськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 5: Burgrabiowie zamku krakowskiego XIII—XV wieku oraz Uzupełnienia do Zeszytów 1-4 / oprac. Waldemar Bukowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1999, s. 58.. На нього також покладалися обов'язки надвірного підскарбія, які він потім офіційно виконував після призначення на цю посаду 1 січня 1494 рокуAgnieszka Nalewajek, Dworzanie królewicza Jana Olbrachta w latach 1487—1492. Przyczynek do badań nad karierami rodów szlacheckich w czasach jagiellońskich, [w:] Średniowiecze Polskie i Powszechne, Tom 10(14), 2018, s. 196., обіймав її до 1498 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 128..
1498 року став старостою сохачевськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 215., наступного року отримав у заставу староство болімовськеJerzy Kieszkowski, Kanclerz Krzysztof Szydłowiecki: z dziejów kultury i sztuki zygmuntowskich czasów, T. 1, Poznań, 1912, s. 18..
20 березня 1501 року Якуб Шидловєцький був призначений підскарбієм Королівства ПольськогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 124.. Новообраний король Олександр Ягеллончик залишив його на цій посаді, невдовзі надав також нові староства. Протягом 1502—1506 років Якуб був старостою ленчицькимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II: Ziemie łęczycka, sieradzka i wieluńska, Zeszyt 2: Urzędnicy łęczyccy, sieradzcy i wieluńscy XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Edward Opaliński i Hanka Żerek-Kleszcz, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 91., потім отримав староства казімєзьке та крешівське. Був послом малопольським на Пйотркувський сейм 1503 рокуPosłowie ziemscy koronni 1493—1600, pod red. Ireny Kaniewskiej, Warszawa 2013, s. 39.. Підписав конституцію Nihil novi на вальному сеймі в Радомі 1505 рокуVolumina Legum, t. I. Petersburg 1859, s. 141..
Як підскарбій він підтримував порядок і ретельність у ведених ним рахунках, був ощадливим як керівник монетного двору. Шидловєцький нерідко власним коштом рятував мізерну королівську скарбницю. 1501 року він виплатив 1152,7 злотих з своєї кишені на покриття королівських витрат, а 1505 року — 2000 злотих і 20 грошей, які король на початку наступного року відшкодовував. Неодноразово був відповідальним за збори спеціально призначених податків для оплати війську, зокрема в 1503 та 1506 рокахKatarzyna Niemczyk, Kamienieccy herbu Pilawa: z dziejów kariery i awansu szlachty polskiej do 1535/1536 roku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2016, s. 178, 193..
З лютого 1506 року був старостою сандомирськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 117., а з березня — каштеляном сандомирськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 90..
Помер Якуб Шидловєцький, орієнтовно, наприкінці 1509 року. Похований він був у південній каплиці костелу в Шидловці, де також був перепохований братом Кшиштофом Шидловєцьким їхній батько СтаніславJerzy Kieszkowski, Kanclerz Krzysztof Szydłowiecki: z dziejów kultury i sztuki zygmuntowskich czasów, T. 1, Poznań, 1912, s. 19..
Сім'я Якуб Шидловєцький близько 1492/1493 років одружився з Зофією ( після 07.05.1519) невідомого походження, гербу Півкозич. Подружжя мало трьох доньок: Анну ( перед 1509); Зофію ( 1534) — дружину ; Барбару ( 1563) — дружину Яна Спитка ТарновськогоJerzy Kieszkowski, Kanclerz Krzysztof Szydłowiecki: z dziejów kultury i sztuki zygmuntowskich czasów, T. 1, Poznań, 1912, s. 19-21.
Маєтності та фундації Якуб успадкував Цмелюв та маєтки з посагу своєї матері — Ковалі та Жембоцин, а також, Поґожале та Скажисько Ксьонженце (тепер — частини міста Скаржисько-Каменної)Jerzy Kieszkowski, Kanclerz Krzysztof Szydłowiecki: z dziejów kultury i sztuki zygmuntowskich czasów, T. 1, Poznań, 1912, s. 16..
1493 року на місці дерев'яного костелу в родинному Шидловці Якуб розпочав будівництво мурованого , яке завершив його брат МіколайPrzewodnik po zabytkach Szydłowca, Szydłowiec, Urząd Miejski w Szydłowcu, 2008 s. 24.. На бічній стіні пресвітерію можна помилуватися пізньоготичним поліптихом, фундованим Якубом Шидловєцьким. На ньому зображено Успіння Пресвятої Богородиці та євангельські сюжети. Він виготовлений у 1507—1510 роках у краківських майстерняхPrzewodnik po zabytkach Szydłowca, Szydłowiec, Urząd Miejski w Szydłowcu, 2008 s. 27.. У нижній частині центральної композиції поліптиху зображена родина фундаторів: Якуб Шидловєцький з гербом Одровонж (зліва), його дружина Зофія з гербом Півкозич (справа) і біля неї троє їхніх доньок.
Якуб Шидловєцький посприяв отриманню 1505 року від Олександра Ягеллончика привілею про перетворення Цмелюва на містоJerzy Kieszkowski, Kanclerz Krzysztof Szydłowiecki: z dziejów kultury i sztuki zygmuntowskich czasów, T. 2, Poznań, 1912, s. 524—525.. Він також узявся за реконструкцію , ймовірно, він подарував образ Успіння Діви Марії місцевому костелу.
Примітки
Джерела Mariusz Lubczyński i Jacek Pielas, Szydłowiecki Jakub (ok. 1453—1509), [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 49: Szpilowski (Szpilewski) Hilary — Szyjewski Andrzej Mikołaj, Warszawa — Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2013—2014, s. 546—551.