Л-15 () — радянський військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач серії XIII типу «Ленінець» Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 5 листопада 1935 року на верфі заводу № 198, у Миколаїві під заводським номером 305. У вигляді окремих секцій був перевезений до Владивостока, де на заводі № 202 (Дальзавод) його зібрали. 26 грудня 1936 року спущений на воду. 6 листопада 1938 року корабель увійшов до складу ВМФ СРСР.
Історія служби Службу проходив у складі підводних сил Тихоокеанського флоту.
4 вересня 1942 року Державний комітет оборони ухвалив рішення про посилення Північного флоту за рахунок переведення з Тихого океану шести підводних човнів. До них увійшли два підводні човни типу «Ленінець» (Л-15 і Л-16) і чотири «Сталінці» 3-го дивізіону 1-ї бригади підводних човнів ТОФ, що нещодавно вступили в дію: С-51, С-54, С-55 та С-56. Підводні човни вирушали до арктичних вод попарно.
25 вересня 1942 року Л-15 разом з Л-16 вийшли у похід з Петропавловська-Камчатського через Панамський канал для дій у складі Північного флоту СРСР.
11 жовтня, під час переходу через північну частину Тихого океану, два радянські кораблі наразилися на японський підводний човен I-25 в районі за 1250 км на захід від Портленду. Спершу японці сприйняли їх за лінкори, проте надалі розпізнали два підводні човни. I-25 занурився та випустив єдину торпеду, котра залишалась на борту. Вона влучила в одну з цілей та потопила її. Жертвою виявився радянський підводний човен Л-16, що загинув з усіма членами екіпажу на борту.
11 січня 1943 року підводний човен прибув до Рейк'явіка. 4 лютого 1943 року у супроводі двох британських тральщиків Л-15 вийшов з Рейк'явіка в Грінок, Шотландія, куди прибув 9 лютого. 11 лютого 1943 року його поставили на ремонт у сухий док. 20 квітня 1943 року на Л-15 встановили гідроакустичну станцію «Дракон-129» («Асдик»), торпедний автомат стрільби, радіопеленгатор, а також замінити акумуляторні батареї.
20 травня 1943 року у супроводі французького есмінця радянський човен вийшов до Лервіка (Шетландські острови), куди благополучно прибув 22 травня й того ж дня Л-15 вийшов до арктичних вод СРСР. 29 травня 1943 року він прибув до Полярного.
Протягом травня 1943 — травня 1945 року підводний човен здійснив сім бойових походів в Арктиці, провівши у морі 62 доби. За радянськими непідтверженими даними Л-15 провів чотири торпедні атаки, внаслідок яких, можливо, був потоплений один корабель. Також здійснено 4 мінні постановки (72 міни).
Після війни продовжив службу у Північному флоті. У 1958 році списаний з лав ВМС і згодом розібраний на брухт.
Див. також I-15 (підводний човен) HMS L15 U-15 (1936) Pietro Micca (1935) USS Wahoo (SS-238) Antiope (Q160)
Джерела Подводные лодки. Тип «Л» XI серии — Штурм Глубины Л-15, Б-15, КБП-54, УТС-20. Тип «Л» серии XIII
Подводная лодка «Л» XIII серии Л-15
Література Бережной С. С. — Корабли и суда ВМФ СССР. 1928—1945: Справочник. — М.: Воениздат, 1988. — 710 с.: ил. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР. «Декабристы» и «Ленинцы». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2010. — С. 90-91. — 160 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-699-37235-5. Платонов А. В. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — С. 365. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.