«Загальна природнича історія і теорія неба, або спроба пояснити матеріальне та механічне походження Всесвіту за принципами Ньютона» (, ) — філософська праця Іммануїла Канта, анонімно опублікована їм у 1755 році, в якій він вперше виклав небулярну гіпотезу походження Сонячної системи.

За Кантом, Сонячна система — лише зменшена версія систем нерухомих зір, таких як Чумацький Шлях та інші галактики. Космогонія, яку пропонує Кант, ближча до загальноприйнятих сьогодні ідей, ніж ідея деяких його сучасних мислителів, таких як П'єр-Сімон Лаплас. Крім того, думка Канта в цьому томі перебуває під сильним впливом атомістичної теорії, на додаток до ідей Лукреція.

Контекст У 1751 році Кант прочитав огляд Томаса Райта «Оригінальна теорія, або нова гіпотеза Всесвіту» (1750), і ця робота надихнула його на написання «Загальної природної історії».

Кант відповів на запрошення до конкурсу на премію Берлінської академії 1754 рокуManfred Kühn, Kant - A Biography, CUP, 2002), p. 98: "[The essay] entitled "Investigation of the Question whether the Earth Has Experienced a Change in Its Rotation" [...] was meant to answer a question formulated for a public competition by the Berlin Academy. Though the deadline was at first 1754, the Academy extended it on 6 June 1754, for another two years. When Kant decided to publish this essay, he did not know of the extension. Kant claimed that he could not have achieved the kind of perfection required for winning the prize because he restricted himself to the "physical aspect" of the question." міркуваннями про те, що гравітація Місяця зрештою призведе до синхронізації його обертання з обертанням Землі. Наступного року він розширив ці міркування до опису формування та еволюції Сонячної системи у «Загальній природній історії».

Зміст Кант пропонує небулярну гіпотезу, згідно з якою сонячні системи утворюються з туманностей (міжзоряних хмар пилу), які перетворюються на акреційні диски, а потім утворюють сонця та їхні планети. Він також обговорює комети та постулює, що Чумацький Шлях є лише однією з багатьох галактик.

Кант припускає, що Земля колись могла мати кільце, подібне до кілець Сатурна. Він правильно припускає, що кільця Сатурна складаються з окремих частинок, імовірно, з льоду. Він вказує на гіпотетичне кільце як на можливе пояснення «води на тверді», описаної в оповіді про створення світу у Книзі Буття, а також як на джерело води у розповіді про Всесвітній потоп.

Додатком або третьою частиною «Загальної природничої історії і теорії неба» є праця «Про мешканців небесних тіл». Тут Кант стверджує, що життя має існувати на більшості планет, а інтелектуальні й моральні якості мешканців планет мають збільшуватися зі збільшенням відстані від Сонця. Ця праця більш спекулятивна і привертає менше уваги сучасних науковців, ніж опис небулярної гіпотези. Втім використані в ній аргументи за аналогією, попри неправильні висновки, набагато ближчі до сучасної астробіології, ніж міфічні й теологічні аргументи більшості попередників Канта.

Критика У вступі до англійського перекладу книги Канта критикує Канта за те, що він слабкий математик, і применшує значення його внеску в науку. Втім стверджував, що критика Джакі є упередженою, і що Джакі показав лише, «що Allgemeine Naturgeschichte не відповідає строгим стандартам історика науки двадцятого століття»Stephen Palmquist, "Kant's Cosmogony Re-Evaluated", Studies in History and Philosophy of Science 18:3 (September 1987), pp.255–269..

Примітки

Література

Посилання