HMS «Marlborough» (укр. «Мальборо») — Лінійний корабель типу «Айрон Дюк» Королівського флоту, названий на честь Джона Черчилля, 1-го герцога Мальборо. Він був побудований на Королівській верфі в Девонпорті між січнем 1912 та червнем 1914 року, вступивши на службу безпосередньо перед початком Першої світової війни. Він був озброєний головною батареєю з десяти 13,5-дюймових (343 мм) гармат і міг розвивати максимальну швидкість 21,25 вузла (39,36 км/год; 24,45 миль/год).

«Marlborough» служив у складі Великого флоту протягом усієї війни, головним чином патрулюючи північну частину Північного моря, щоб забезпечити блокаду Німеччини. Він брав участь у Ютландській битві (31 травня — 1 червня 1916), де завдав вирішального удару сильно пошкодженому німецькому крейсеру SMS Wiesbaden. Під час бою «Wiesbaden» влучив у «Marlborough» торпедою, що зрештою змусило його відступити. Пошкодження «Marlborough» були відремонтовані до початку серпня, хоча останні два роки війни були без подій, оскільки британський і німецький флоти прийняли більш обережні стратегії через загрозу підводної зброї.

Після війни «Marlborough» був приписаний до Середземноморського флоту, де брав участь в інтервенції союзників у Росію під час Громадянської війни в Росії на Чорному морі у 1919–1920 роках, а також врятував членів імператорської родини з Ялти в 1919 році. Він також брав участь у греко-турецькій війні. У 1930 році Лондонський морський договір передбачив утилізацію чотирьох лінкорів типу «Айрон Дюк». «Marlborough» використовувався для різноманітних випробувань зброї в 1931–1932 роках, результати яких були враховані в програмі реконструкції лінкорів типу «Куїн Елізабет».

Конструкція

Чотири лінкори типу «Айрон Дюк» були замовлені в рамках будівельної програми 1911 року і були поступовим покращенням попереднього типу «Кінг Джордж V». Основною зміною між двома проєктами була заміна важчої допоміжної батареї на нових кораблях. «Marlborough» мав 622 фути 9 дюймів (190 м) загальної довжини і мав ширину 90 футів (27 м) і середню осадку 29 футів 6 дюймів (9 м). Він мав водотоннажність 25 000 довгих тонн (25 401 т) за проєктом і до 29 560 Англійська тонн (30 034 т) при повному навантаженні. Його рушійна установка складалася з чотирьох парових турбін Парсонса, пара для яких вироблялася вісімнадцятьма котлами Babcock & Wilcox. Потужність двигунів становила 29 000 к.с. (21 625 кВт) і забезпечувала максимальну швидкість 21,25 вузла (39 км/год; 24 милі/год). Його крейсерський радіус становив 7800 морських миль (14 446 км; 8976 миль) при більш економічних 10 вузлах (19 км/год; 12 миль/год). «Marlborough» мав екіпаж з 995 офіцерів і матросів, хоча у воєнний час він збільшувався до 1022 осіб.

Корабель був озброєний головною батареєю з десяти 13,5-дюймових (343 мм) морських гармат BL Mk V, встановлених у п'яти двогарматних баштах. Вони були розташовані двома суперпозиційними парами, одна спереду та одна ззаду; п'ята башта була розташована посередині корабля, між димовими трубами та задньою надбудовою. Захист від торпедних катерів на ближній дистанції забезпечувала допоміжна батарея з дванадцяти 6-дюймових (152 мм) гармат BL Mk VII. «Marlborough» також був оснащений парою 3-дюймових (76 мм) зенітних гармат QF 3-inch 20 cwt і чотирма 47-мм (1,9 дюйма) 3-фунтовими гарматами. Як було типово для капітальних кораблів того періоду, він був обладнаний чотирма 21-дюймовими (533 мм) торпедними апаратами, зануреними по бортах.

«Marlborough» був захищений головним броньовим поясом товщиною 12 дюймів (305 мм) над погребами боєзапасу та машинними та котельними відділеннями, і зменшувався до 4 дюймів (102 мм) до носа та корми. Його палуба була товщиною 2,5 дюйма (64 мм) у центральній частині корабля і зменшувалася до 1 дюйма (25 мм) в інших місцях. Лицьові частини башт головного калібру були товщиною 11 дюймів (279 мм), а башти підтримувалися 10-дюймовими (254 мм) барбетами.

Історія служби

«Marlborough» був закладений на Королівській верфі в Девонпорті 25 січня 1912 року. Він був спущений на воду майже через десять місяців, 24 жовтня, і був введений в експлуатацію 2 червня 1914 року. Корабель був завершений 16 червня 1914 року, за місяць до початку Першої світової війни на континенті. «Marlborough» спочатку приєднався до Домашніх флотів, де служив флагманом сера Льюїса Бейлі. Після вступу Британії у війну в серпні, Домашні флоти були реорганізовані у Великий флот під командуванням адмірала Джона Джелліко. «Marlborough» був призначений флагманом 1-ї бойової ескадри, де він служив протягом усього конфлікту.

Перша світова війна

Увечері 22 листопада 1914 року Великий флот провів безрезультатне прочісування в південній частині Північного моря для підтримки 1-ї ескадри лінійних крейсерів віцеадмірала Девіда Бітті. Флот повернувся в порт у Скапа-Флоу до 27 листопада. «Marlborough» та більша частина флоту спочатку залишалися в порту під час німецького рейду на Скарборо, Гартлпул та Вітбі 16 грудня 1914 року, хоча 3-тя бойова ескадра була відправлена для посилення британських сил у цьому районі. Отримавши додаткову інформацію про можливість перебування решти німецького флоту в морі, Джелліко віддав наказ флоту вийти в море, щоб спробувати перехопити німців, хоча на той час вони вже відступили. віцеадмірал Сесіл Берні замінив Бейлі на борту «Marlborough» в грудні; у той час «Marlborough» став флагманом другого командувача Великого флоту. 25 грудня флот вийшов у похід у Північне море, який завершився 27 грудня без подій. «Marlborough» та решта флоту проводили артилерійські навчання протягом 10–13 січня 1915 року на захід від Оркнейських та Шетландських островів. Увечері 23 січня основна частина Великого флоту вийшла на підтримку флоту лінійних крейсерів Бітті, але решта флоту не брала участі в битві біля Доггер-банки наступного дня.

Протягом 7–10 березня 1915 року Великий флот провів прочісування в північній частині Північного моря, під час якого проводив навчальні маневри. Ще один такий похід відбувся протягом 16–19 березня. 11 квітня Великий флот провів патрулювання в центральній частині Північного моря і повернувся в порт 14 квітня. Ще одне патрулювання в цьому районі відбулося протягом 17–19 квітня, після чого 20–21 квітня відбулися артилерійські навчання біля Шетландських островів. Великий флот провів прочісування в центральну частину Північного моря протягом 17–19 травня, не зустрівши німецьких суден. Ще одне патрулювання відбулося протягом 29–31 травня. Воно також було без подій. Флот провів артилерійські навчання в середині червня. Протягом 2–5 вересня флот вирушив у черговий похід у північну частину Північного моря та провів артилерійські навчання. Протягом решти місяця Великий флот провів численні тренувальні вправи.

13 жовтня більша частина флоту провела прочісування в Північному морі, повернувшись у порт 15 жовтня. Протягом 2–5 листопада «Marlborough» брав участь у флотській тренувальній операції на захід від Оркнейських островів. Ще один такий похід відбувся протягом 1–4 грудня. Типова рутина артилерійських навчань та ескадрених вправ відбувалася в січні 1916 року. Флот відправився в похід у Північне море 26 лютого, Джелліко мав намір використати Гарвічські сили для прочісування Гельголандської бухти, але погана погода завадила операціям у південній частині Північного моря. В результаті операція обмежилася північною частиною моря. В ніч на 25 березня «Iron Duke» та решта флоту вийшли зі Скапа-Флоу, щоб підтримати Флот лінійних крейсерів та інші легкі сили, які здійснили рейд на німецьку базу цепелінів у Тендерні.

21 квітня Великий флот провів демонстрацію біля Горнс-Ріф, щоб відволікти німців, поки російський флот знову встановлював свої оборонні мінні поля в Балтійському морі. Флот повернувся до Скапа-Флоу 24 квітня і дозаправився, перш ніж вирушити на південь у відповідь на розвідувальні повідомлення про те, що німці збираються здійснити рейд на Лоустофт. Великий флот не прибув у цей район до того, як німці відступили. Протягом 2–4 травня флот провів ще одну демонстрацію біля Горнс-Ріф, щоб утримати увагу німців, зосереджену на Північному морі.

Ютландська битва

Намагаючись виманити та знищити частину Великого флоту, німецький Флот відкритого моря з 16 дредноутами, шістьма пре-дредноутами, шістьма легкими крейсерами та 31 торпедним катером під командуванням віцеадмірала Райнгарда Шеєра вийшов з Ядебузена рано вранці 31 травня. Флот плив разом з п'ятьма лінійними крейсерами контрадмірала Франца фон Гіппера та допоміжними крейсерами та торпедними катерами. Кімната 40 Королівського флоту перехопила та розшифрувала німецькі радіопередачі, що містили плани операції. Адміралтейство наказало Великому флоту з 28 дредноутів та 9 лінійних крейсерів вийти в море напередодні ввечері, щоб відрізати та знищити Флот відкритого моря. У день битви «Marlborough» був розташований у хвості британської лінії в 6-й дивізії 1-ї бойової ескадри.

Початковий бій вели переважно британські та німецькі формування лінійних крейсерів у другій половині дня, але до 18:00 Великий флот наблизився до місця події. Через п'ятнадцять хвилин Джелліко віддав наказ розвернутися та розгорнути флот для бою. Перехід з похідного строю спричинив скупчення в задніх дивізіях, змусивши «Marlborough» та багато інших кораблів зменшити швидкість до 8 вузлів (15 км/год; 9,2 милі/год), щоб уникнути зіткнення один з одним. Британські кораблі спочатку мали погану видимість, і «Marlborough» міг лише слабо розрізнити групу німецьких лінкорів класу «Кайзер» о 18:17. Протягом чотирьох хвилин він випустив сім залпів, спочатку на відстані 10 000 ярдів (9100 м), а потім на відстані 13 000 ярдів (12 000 м). Артилеристи «Marlborough» заявили, що влучили п'ятим і сьомим залпами, але ці заяви малоймовірні. Його гарармати були закриті палаючим крейсером, ймовірно, броненосним крейсером HMS Warrior.

«Marlborough» приєднався до групи лінкорів, які обстрілювали німецький легкий крейсер SMS Wiesbaden о 18:25. Він випустив п'ять залпів, перш ніж передчасна детонація в правому стволі башти «A» вивела гармату з ладу. Він також обстрілював корабель зі своєї допоміжної батареї. О 18:39 «Marlborough» знову атакував те, що здавалося кораблем класу «Кайзер», випустивши залп, перш ніж німецьке судно зникло в серпанку. Під час бою з «Wiesbaden» німецький крейсер запустив одну або дві торпеди близько 18:45, одна з яких влучила в «Marlborough» біля дизель-генераторної кімнати правого борту. Детонація пробила 28-футову (8,5 м) діру в корпусі та спричинила значне затоплення, що змусило загасити передні котли на цьому борту корабля та зменшило швидкість корабля до 16 вузлів (30 км/год; 18 миль/год). Берні спочатку повідомив Джелліко, що його корабель натрапив на міну або був вражений торпедою о 18:57. Ще кілька торпед, цього разу з торпедного катера SMS V48, змусили «Marlborough» та решту кораблів його дивізії вжити заходів для ухилення.

О 19:03 «Marlborough» знову атакував «Wiesbaden», випустивши чотири залпи на відстані від 9500 до 9800 ярдів (8700 до 9000 м). Він влучив у німецький крейсер, ймовірно, трьома снарядами з останніх двох залпів, і це остаточно нейтралізувало корабель, хоча знадобилося ще кілька годин, перш ніж «Wiesbaden» затонув. Потім «Marlborough» переніс вогонь на лінкори класу «Кеніг», що очолювали німецьку лінію о 19:12. Він випустив тринадцять залпів протягом шести хвилин по SMS Grosser Kurfürst на відстані від 10 200 до 10 750 ярдів (9330 до 9830 м), досягнувши трьох влучень, хоча він помилково заявив про четверте влучення. Під час цієї фази бою «Marlborough» випустив дві торпеди, обидві з яких не влучили в ціль: першу по «Wiesbaden» о 19:10, а другу по SMS Kaiser о 19:25.