У межах психометрії ана́ліз завда́нь () стосується статистичних методів, які використовують для відбору тестових завдань для включення до психологічного тесту. Це поняття веде свій початок щонайменше з . Процес аналізу завдань варіюється залежно від психометричної моделі. Наприклад, класична теорія тестування та модель Раша вимагають різних процедур. Проте в усіх випадках метою аналізу завдань є створення відносно короткого списку завдань (тобто питань для включення до інтерв'ю чи анкети), що становлять чистий, але всебічний тест одного чи кількох психологічних конструктів.
Для виконання аналізу великий банк завдань-кандидатів, що всі демонструють певний ступінь очевидної валідності, пропонують великій вибірці учасників, які є репрезентативними для цільової сукупності. В ідеалі, завдань-кандидатів повинно бути принаймні вдесятеро більше за бажану остаточну довжину тесту, і в декілька разів більше учасників у вибірці, ніж завдань у банку. Дослідники застосовують різноманітні статистичні процедури до відповідей, щоб вилучити незадовільні завдання. Наприклад, за класичною теорією тестування дослідник вилучить завдання, якщо відповіді:
Мають малу варіативність у межах вибірки Мають сильну кореляцію з одним або кількома іншими завданнями Слабко корелюють із загальною кількістю решти завдань, що відображається у збільшенні альфи Кронбаха, якщо завдання вилучено з тесту
У практичній розробці тестів аналіз завдань є ітеративним процесом і не може бути повністю автоматизованим. Для визначення того, чи є набір завдань, що формується, задовільним тестом цільового конструкту, потрібне судження психометра. Три наведені критерії не завжди узгоджуються між собою, тому для ухвалення рішення про включення чи виключення завдання потрібно знаходити баланс між ними.
Джерела
Посилання