Карл Хайнц Рехінгер (, 1906–1998) — австрійський ботанік і фітогеограф.
Біографія Карл Гайнц Рехінгер народився у Відні 16 жовтня 1906 року. Він був сином доктора Карла Рехінгера, тодішнього асистента кафедри ботаніки в Імператорському музеї природної історії, та Рози Елізабет (Лілі) Рехінгер. Карл Гайнц виріс у вишуканій, заможній віденській родині, оточений мистецтвом, музикою та наукою. Він відвідував престижну Шоттенгімназію у Відні. Важливо те, що батько познайомив його з ботанікою, колекціонуванням зразків і тим, як уважно спостерігати за природою — видами діяльності, які вплинули на його життя та кар'єру. Він супроводжував свого батька в ботанічних екскурсіях по Відню, і навчився готувати та поводитися зі зразками, інтерпретувати етикетки та ідентифікувати почерк на матеріалі, який вони повертали до невеликого приватного гербарію в своєму будинку.
Рехінгер вивчав ботаніку, географію та геологію у Віденському університеті. У цей час він почав писати дисертацію, яка переглядала частину роду Rumex, а також працював оплачуваним демонстратором під керівництвом Річарда Веттштейна у Віденському інституті ботанікиBiodiversity Heritage Library Taxonomic literature : a selective guide to botanical publications. У цей час він почав писати дисертацію, яка переглядала частину роду Rumex, а також працював оплачуваним демонстратором під керівництвом Річарда Веттштейна у Віденському інституті ботаніки. Попри економічну рецесію, після закінчення навчання він і далі працював на кафедрі ботаніки, виконуючи волонтерську або низькооплачувану роботу.
На початку 1930-х років Рехінгер здійснив багато ботанічних екскурсій до Хорватії, Греції та колишньої Югославії. Попри те, що йому було близько 20 років, він швидко став експертом з флори Балканського півострова, збираючи велику кількість рослин у більшості країн цього регіону. У 1937 році його призначили тимчасовим науковим асистентом у Музеї природознавства у Відні, де він працював майже 35 років до свого виходу на пенсію в 1971 році. Він був директором музею з 1961 по 1971 рік. Протягом цього терміну Рехінгер і далі займався ботанічною роботою. Він багато подорожував Іраном, де зібрав вражаючу кількість екземплярів. Він також зустрічався та обмінювався ідеями з такими видатними сучасниками, як Генріх Карл Гаусскнехт та Йозеф Борнмюллер. Після аншлюсу, під час якого нацистська Німеччина анексувала Австрію в 1838 році, Рехінгер пройшов базову військову підготовку, перш ніж служити клерком.
Повітряні нальоти союзників на Берлін призвели до майже повного знищення Ботанічного музею Берлін-Далем, а також призвели до евакуації зразків із Музею природознавства у Відні. Рехінгер не брав участі в евакуації зразків, але музей був порожній, коли він повернувся з військової служби. За іронією долі його тимчасову посаду в Природничому музеї зробили постійною в 1943 році.
У 1953 році Рехінгер відвідав Сполучені Штати в рамках стипендії Фулбрайта. Там він три місяці працював у гербарії Нью-Йоркського ботанічного саду над родом Rumex.
Він зробив важливий внесок у вивчення флори Південно-Західної Азії та Греції, отримавши визнання за свою роботу над Flora Iranica та як автор Flora AegaeaJSTOR Global Plants biography. Як систематик описав багато видів рослинIPNI List of plants described and co-described by Karl Heinz Rechinger.
Рехінгер також був викладачем ботаніки у Віденському університеті, а в 1956–57 роках був запрошеним професором у Багдаді, де він заснував гербарійThe Eponym Dictionary of Reptiles by Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson. У 1971 році він був обраний членом Королівської шведської академії наук. У 1971 році він залишив лекції, але й далі досліджував рослини. Він поїхав до Ірану в 1977 році. Він також збирав у Західній Австралії в 1982 році, Індонезії в 1985 році, Чилі в 1987 році та Шрі-Ланці в 1990 році.
Рехінгер був одружений двічі. Від першої дружини Фріди мав двох дітей.
У 1986 році шотландський ботанік Ієн Чарлсон Хедж і Карл Рехінгер з Королівського товариства Единбурга опублікували «Життя рослин Південно-Західної Азії». Це було засновано на симпозіумі, присвяченому Карлу Хайнцу Рехінгеру до його вісімдесятиріччя.
Вибрані праці Flora Aegaea (1944) Flora of Lower Iraq (1967) Flora Iranica (1998)
Примітки