Аджибайчи́цьке озеро (або Аджи́-Байчи́, ) — солоне озеро в центрі Євпаторійського району АР Крим, п'яте за площею озеро району. Площа становить 1,2 км²Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6: Украина и Молдавия. Выпуск 4: Крым, за іншими даними — 0,72 км². Походження — лиманне, тип загальної мінералізації — солоне. Озеро безстічне.
Походження назви Назва озера походить з кримськотатарської мови і означає «дуже солоне» ( — гіркий, солоний, — багатий). Поруч з озером раніше існувало село Аджи-Байчи (нині — Хуторок).
Географія Озеро входить до Євпаторійської групи озер. Його водозбірний басейн має площу 41 км². Довжина озера становить 1,5 км, максимальна ширина — 0,7 км, найбільша глибина — 0,65 м. Рівень води знаходиться на висоті −0,4 м над рівнем моря. Безпосередньо на північ від озера розташоване село Штормове.
Озеро відокремлене від Чорного моря перешийком, через який проходить дорога без твердого покриття. Озерна котловина має неправильну округло-продовгувату форму і витягнута з північного заходу на південний схід. На південному сході до озера прилягають солончаки. Береги озера пологі. Жодна річка в озеро не впадає.
На дні озера залягають донні відкладення: у верхньому шарі — чорний мул, далі сірий і стально-сірий шари, іноді з блакитним відтінком. Вища водна рослинність розвивається лише на опріснених ділянках озера або у місцях виходу підземних вод. Озеро заростає переважно на опріснених ділянках: у лагунах, у місцях виходу вод, а також в гирлах балок. У деякі роки водорості забарвлюють воду у червоний або зеленуватий колір.
Середньорічна кількість опадів — близько 400 мм. Живлення озера змішане: поверхневі й підземні води Причорноморського артезіанського басейну, а також фільтраційні води Чорного моря.
Господарське значення Ілові сульфідні грязі приморського типу, що видобуваються в озері, мають лікувальні властивості, тому озеро є місцем рекреації. Аджибайчицьке озеро є одним із 14 грязьових родовищ Криму, що мають затверджені зони санітарної охорони.Каталог грязьових родовищ СРСР, 1970.
Примітки
Джерела Ресурси поверхневих вод СРСР: Гідрологічна вивченість. Т. 6. Україна та Молдова. Вип. 3. Басейн Сіверського Дінця та ріки Приазов'я / під ред. М. С. Каганера. — Л.: Гідрометеоіздат, 1967. — 492 с. Оліферов О. П., Тимченко З. В. Річки та озера Крим