Юліхське герцогство ( ) — васальна держава у складі Священної Римської імперії з XI по XVIII зі столицею в місті Юліх. Герцогство лежало на захід від річки Рейн і на схід від річки Маас та межувало з Кельнським курфюрством на сході та Лімбурзьким герцогством на заході. Воно включало території по обох берегах річки Рур навколо своєї столиці Юліха — колишнього римського Юліакума (Iuliacum) — у нижній Рейнській області. У 1423 році герцогство об'єдналося з Берзьким графством за Рейном, і з того часу також стало називатися Юліх-Берзьким герцогством. Пізніше воно стало частиною держави Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг.
Територія герцогства лежить на території сучасної Німеччини (частина Північного Рейну-Вестфалії) і в сучасних Нідерландах (частина провінції Лімбург), її населення розмовляє тим самим лімбурзьким діалектом.
Історія
Графство У IX столітті якийсь Матфрід був графом Юліхським (). Перша згадка про графа в гау Юліх в Нижній Лотарингії відноситься до Герхарда I у 1003 році; його онук Герхард III почав називати себе графом Юліхським в 1081 році.
Вільгельм IV, який став графом у 1219 році, значно розширив територію і в 1234 році надав Юліху привілеї міста. До 1240 року його територіальна експансія призвела до конфлікту на східній стороні його території з архієпископом Кельна Конрадом фон Хохстаденом, чиї війська спустошили місто через п'ять років.
Син Вільгельма IV Вальрам (граф з 1278 по 1297) залишався затятим противником єпископства, підтримуючи герцога Іоанна I Брабантського в 1288 році в битві при Воррінгені проти архієпископа Зигфріда II Вестербурзького. Вальрама змінив його молодший брат граф Герхард V, який виступив на боці німецького короля Адольфа Нассауського проти його суперника Альберта I Габсбурга. Герхарду вдалося зберегти свої території після того, як Адольф Нассауський програв битву при Голльгаймі в 1298 році, а в 1314 році підтримав коронацію Людовика IV Віттельсбаха в сусідньому місті Ахен, знову проти волі єпископа Кельна.
Герцогство Герхард помер у 1328 році. Його старший син став графом Вільгельмом V. Молодший син Герхарда Вальрам став архієпископом Кельна в 1332 році. У 1336 році граф Вільгельм отримав титул маркграфа від імператора Людовіка IV, а в 1356 році імператор Карл IV Люксембурзький підвищив Вільгельма V в ранг герцога. Його син герцог Вільгельм II, однак, втягнувся в запеклу ворожнечу зі зведеним братом імператора Вацлавом Люксембурзьким, герцогом Брабантським, якого він переміг у битві при Бесвайлері в 1371 році.
Згодом історія Юліха тісно переплелася з історією його сусідів: Клевським та Берзьким герцогствами, а також з Гелдернським герцогством та Маркським графством: герцог Вільгельм II одружився з Марією, дочкою герцога Рейнольда II з Гельдерса, і самою герцогинею після смерті. Її зведеного брата Рейнольда III Гульдерського в 1371 році. Вільгельм II врегулював конфлікт з імператорським домом Люксембургу, і його син Вільгельм III успадкував обидва герцогства, ставши тим самим Вільгельмом I Гелдернським і Юліхським.
У 1402 році герцог Вільгельм I помер, не маючи жодного законного нащадка. Його наступником став його молодший брат Рейнальд IV, герцог Гелдернський і Юліхський, який також помер без спадкоємців у 1423 році. Гелдерландські маєтки обрали герцогом Арнольда Егмондського, тоді як Юліх об'єднався з Бергом і перейшов до Адольфа, герцога Юліх-Берзького, який належав до молодшої гілки і отримав Берг внаслідок одруження одного зі своїх предків.
У 1511 році герцог Іоанн III Клевський успадкував Юліх і Берг через шлюб з Марією Юліх-Берзькою, дочкою останнього герцога Вільгельма IV. Вона успадкувала володіння свого батька: Юліх і Берг з Равенсберзьким графством. З 1521 року Юліх-Берзьке герцогство і Клевське герцогство у персональній унії під керівництвом герцога Іоанна III утворили державу Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг.
Коли останній герцог Юліх-Клеве-Бергу помер без прямих спадкоємців у 1609 році, спалахнула війна за Юліхську спадщину. Вона завершилась Ксантенським договором 1614 року, який розділив окремі герцогства між Пфальц-Нойбургом і Бранденбурзьким маркграфством. Юліх і Берг відійшли до пфальцграфа Вольфганга Вільяма Нойбурзького, а після того, як останній герцог Пфальц-Нойбурга (також курфюрст Пфальцу з 1685 р.) Карл III Філіп помер без потомства в 1742 р., Юліха і Берга успадкував граф Карл Теодор Пфальц-Зульцбахський (також після 1777 р. герцог Баварський).
У 1794 році революційна Франція окупувала Юліхське герцогство, яке стало частиною французького департаменту Рур. Люневільський договір 1801 року офіційно визнав передачу Юліхського герцогства Франції. У 1815 році, після поразки Наполеона, герцогство стало частиною прусської провінції Юліх-Клеве-Берг (після 1822 року частина прусської Рейнської провінції), за винятком міст Сіттард і Тегелен, які стали частиною Об'єднаного королівства Нідерландів.
Правителі
Графи Юліхські
1003—1029 Герхард I, граф у гау Юліх 1029—1081 Герхард II 1081—1128 Герхард III, граф Юліхський 1128—1142 Герхард IV 1142—1176 Вільгельм I 1176—1207 Вільгельм II 1207—1219 Вільгельм III 1219—1278 Вільгельм IV 1278—1297 Вальрам 1297—1328 Герхард V 1328—1356 Вільгельм V, маркграф з 1336, герцог з 1356 як Вільгельм I
Герцоги Юліхські (1393–1423 в унії з Гелдерном, з 1423 з Бергом, з 1437 з Равенсбергом)
1356—1361 Вільгельм I (раніше граф Юліха) 1362—1393 Вільгельм II 1393—1402 Вільгельм III, також герцог Гелдернський з 1377 року 1402—1423 Рейнальд 1423—1437 Адольф 1437—1475 Герхард 1475—1511 Вільгельм IV
Дім Ла Марків, герцоги (з 1521 р. у складі Об'єднаних герцогств Юліх-Клеве-Берг)
1511—1539 Іван 1539—1592 Вільгельм V 1592—1609 Йоганн Вільгельм I
Дім Віттельсбахів, герцоги (в союзі з Бергом і Пфальц-Нойбургом, після 1690 також з Пфальцким курфюрством, з 1777 також з Баварією)
1614—1653 Вольфганг Вільгельм 1653—1679 Філіпп Вільгельм 1679—1716 Йоганн Вільгельм II 1716—1742 Карл Філіпп 1742—1794 Карл Теодор
Міста Кілька міст і муніципалітетів належали до герцогства Юліх: — ЮліхДюренМюнстерайфельОйскірхенНідеггенБергхаймКастерГревенбройхМенхенгладбахДаленДюлькенЛінніхРандератБрюггенSüchtelnAldenhovenХаймбахМоншауВассенбергХайнсбергГангельтГайленкірхенВальдфейхтСіттардSusterenЗінцігТегеленРемаген.
Відомі виходці з Юліхського герцогства
Рабин Ісаак бен Меїр з Дюрена, рабин, автор Шаарей Дура (XIII століття) Карл Йозеф Бегас, художник, батько німецького скульптора Рейнгольда Бегаса (1794—1854) Готфрід Людольф Кампгаузен, банкір і політик, прем'єр-міністр Пруссії (1803—1890) Анна Клевська, дворянка, королева Англії, четверта дружина Генріха VIII (1515—1557) Пітер Густав Лежен Діріхле, математик (1805—1859) Стаціус фон Дюрен, теракотовий скульптор (1520—1570) Хендрік Гольціус, гравер, кресляр і художник (1558—1617) Герман Генріх Госсен, економіст (1810—1858) Герман оп ден Графф, лідер менонітської громади (1585—1642) Фрідріх Йозеф Гаас, лікар, «святий лікар Москви» (1780—1853) Арнольд фон Харф, мандрівник і письменник (1471—1505) Карл Гайнцен, революціонер (1809—1880) Генрієтта Югель, художниця (1778—1850) Марія Юліх-Бергська, дворянка, герцогиня Юліх-Берґ, мати Сібілли, Анни та Амалії (1491—1543) Герман Легер, письменник (1595—1678) Ніколаус фон Майо де ла Трейль, військовий у званні генерал-лейтенанта, військовий міністр Баварського королівства (1774—1834) Генріх фон дер Марк, військовий у званні генерал-лейтенанта, військовий міністр Баварського королівства (1782—1865) Якоб Масен, священик-єзуїт, історик, драматург і теолог (1606—1681) Герардус Меркатор, географ, космограф і картограф, батьки якого походили з Гангельта в Юліхському герцогстві (1512—1594) Жан-Франсуа Обен, краснодеревщик, один із найвідоміших ебеністів, автор Bureau du Roi та дідусь по материнській лінії Ежена Делакруа Гошвін Нікель, священик-єзуїт, десятий генеральний настоятель Товариства Ісуса (1582—1664) Ірмгардіс Зюхтельнська, свята (1000—1065 або 1082/1089) Йоганн Вільгельм Ширмер, художник (1807—1863) Карл Каспар фон Зібольд, анатом, хірург, акушер і професор, який вважається засновником сучасної академічної хірургії (1736—1807) Фрідріх Шпе, священик-єзуїт, професор і поет (1591—1635) Пітер Стамп, фермер і ймовірний серійний убивця, звинувачений у перевертні (бл. 1535—1589) Кретьєн Урхан, скрипаль, альтист, органіст і композитор (1790—1845) Йоганн фон Верт, генерал кавалерії в Тридцятилітній війні (1591—1652) Йоганн Вейер, лікар і окультист (1515—1588) Вільгельм I Гельдерський і Юліхський, герцог Гельдерський і Юліхський, відомий своєю військовою діяльністю та войовничим ставленням (1364—1402)
Примітки
Джерела
Christian Quix: Beiträge zu einer historisch-topographischen Beschreibung des ehemaligen Herzogthums Jülich. Münster 1840. (nachgedruckt aus Zeitschrift für vaterländische Geschichte und Alterthumskunde. Band 3, Heft 1. Digitalisat) Ulrike Tornow: Die Verwaltung der jülich-bergischen Landsteuern während der Regierungszeit des Pfalzgrafen Wolfgang Wilhelm (1609–1653). Bonn 1974. Wilhelm von Mirbach-Harff: Zur Territorialgeschichte des Herzogthums Jülich. Düren 1874. (Digitalisierte Ausgabe der Universitäts- und Landesbibliothek Düsseldorf) Thomas R. Kraus: Jülich, Aachen und das Reich. Studien zur Entstehung der Landesherrschaft der Grafen von Jülich bis zum Jahre 1328. Aachen 1987.
Посилання
Едикти Юліха, Клеве, Берг, Велике Герцогство Берг, 1475—1815 (кол. Скотті) онлайн Врегулювання Дортмунда між Бранденбургом і Пфальц-Нойбургом і конфлікт спадкоємства в Юліху, повний текст Карта герцогства Юліх 1789 року Родина Genealogie-Mittelalter графів Юліхських