Марк Ледюк (; 4 травня 1962 — 22 липня 2009) — канадський професійний боксер, срібний призер Олімпійських ігор 1992.
Аматорська кар'єра Почав займатися боксом в дванадцять років. У віці 20 років був засуджений за напад на ювелірний магазин. Після звільнення в 1988 році продовжив займатися боксом.
На Олімпійських іграх 1972 завоював срібну медаль. В 1/16 фіналу переміг Годфрі Вакаабу (Уганда) — 9-2 В 1/8 фіналу переміг Діллона Карью (Гаяна) — 5-0 В 1/4 фіналу переміг Лаїд Бунеб (Алжир) — 8-1 В 1/2 фіналу переміг Леонарда Дорофтей (Румунія) — 13-6 У фіналі програв Ектору Вінент (Куба) — 1-11
Професійна кар'єра Впродовж 1993 року провів п'ять боїв, в яких здобув чотири перемоги і програв в останньому бою за вакантний титул чемпіона Канади в першій напівсередній вазі.
Особисте життя У 1993 році Ледюк розповів про себе, як про спортсмена-гея, у документальному фільмі CBC Radio «Остання шафа», який транслювався в щотижневому спортивному серіалі «The Inside Track»; оскільки він ще не був готовий офіційно зізнатися у своїй гомосексуальності, інтерв'ю транслювалося анонімно та було записано через голосовий фільтр. Інший канадський спортсмен, який також згодом зізнався у своїй гомосексуальності, Марк Тьюксбері, також дав анонімне інтерв'ю тій самій програмі. У 1994 році Ледюк офіційно здійснив камінг-аут у телевізійному документальному фільмі «Заради любові до гри», ставши одним з небагатьох боксерів, які коли-небудь це робили. Пізніше він також волонтеривно працював спікером та наставником для різних молодіжних ЛГБТ-груп.
Він відвідав параді гордості в Торонто 1999 року як головний маршал разом із Савой Хоу. Ледюк працював у Фонді людей з СНІДом у Торонто та був волонтером там, а пізніше став будівельником декорацій та робітником у кіноіндустрії.
Примітки