Держалюк Микола Степанович ( 11 лютого 1951 року, с. Капустинці Володарський район Київська область) — історик, доктор історичних наук (1993).
Біографічні дані Народився 11 лютого 1951 року в селі Капустинці.
У 1973 році закінчив історичний факультет Київський університет, і був зарахований до аспірантури кафедри історії зарубіжних соціалістичних країн Європи (науковий керівник — К. О. Джеджула).
З 1974 по 1978 рік навчався в аспірантурі Інституту історії партії ЦК УСРП в Будапешті.
У 1978 році в Академії наук Угорщини захистив кандидатську дисертацію «Роль угорської комуністичної еміграції, яка проживала у Радянському Союзі, в Великій Вітчизняній війні» (науковий керівник — доктор історичних наук Іштван Пінтер)Диплом кандидата історичних наук від 31 жовтня 1978 р. № 7721, виданий Науково-атестаційною комісією УНР, нострифіковано у ВАК СРСР 20 червня 1979 року..
З 1983 по 1989 — відповідальний працівник Президії АН УРСР і ЦК ЛКСМ України. У 1993 році захистив докторську дисертацію «Угорська політична еміграція в Європі у міжвоєнний період».
З 1979 року працював у Інституті історії НАНУ (Київ):
з 1979 по 1983 — молодший науковий співробітник відділу історії та міжнародних відносин соціалістичних країн; з 1983 по 1993 — старший науковий співробітник; з 1993 по 1996 — провідний науковий співробітник відділу історії міжнародних відносин; з 1996 по 1999 — помічник Прем'єр-міністра України з міжнародних питань; з 2000 по 2001 — керівник служби протоколу Прем'єр-міністра України; з 2001 по 2005 — радник Посольства України в Угорській Республіці; з 2005 по 2006 — радник Першого віцепрем'єр-міністра України; з 2006 — керівник відділу офіційного листування і перекладів Управління протокольного забезпечення Секретаріату Кабміну України. з 2011 по 2015 — провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України. З 16 листопада 2020 — головний науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України».
Наукова робота Досліджує історію Угорщини, міжнародні відносини у 20 сторіччі. Член авторських колективів видань: «Українська державність у ХХ столітті» (1996), «Безсмертя. Книга пам'яті України 1941–1945» (2000), «Уряди України у ХХ столітті» (2001; усі — Київ).
Автор понад 200 наукових праць, серед них 7 індивідуальних та 13 колективних монографій, а також написав 8 статей до Малого словника історії України, 15 статей до Енциклопедії сучасної України.
Основні праці За ЕСУ:
Угорські демократи проти тоталітаризму (20–30-і рр.). — 1993 Трагедия социалистической идеи. — 1993 Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917–1922 роках. — 1998 (усі — Київ).
За ІІУ:
Українсько-російські відносини у 1917–1922 рр. // Пам’ять століть. — 2000. — № 5.. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917–1922 рр. — К., 1998.. Лайош Кошут і національно-визвольна війна угорського народу 1848–1849 рр. // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. Зб. наук. праць — Вип. 6. — К., 1997.. Україна в концепціях і доктринах Угорщини // Українська державність у ХХ століття. — К., 1996.. Угорські демократи проти тоталітаризму (20–30-і рр.). — К., 1993.. Трагедия социалистической идеи. — К., 1993.. Венгерские интернационалисты в Великой Отечественной войне. — К., 1985.. Коли хазяїн народ. — К., 1984.. Угорська воєнна енциклопедія. — Будапешт, 1978 (угорською мовою, 30 статей).
Примітки
Джерела
Держалюк Микола Степанович // Українські історики. Вчені Інституту історії України. Випуск 1. — К.: Інститут історії України НАН України, 1996. — С. 73.
Література Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики». Інститут історії України НАН України. — Вип. 1. К., 1998. — С. 85-86 Хто є хто в Україні. Український Видавничий Центр. — К., 1999. — С. 72. Хто є хто в Україні. Український Видавничий Центр. — К., 2001. — С. 120. Українські історики ХХ ст.: Біобібліогр. Довід-к. — К.–Львів. 2003. — Вип. 2. — С. 95. Енциклопедія історії України. — К., 2024. — Додатковий том. — Кн. 1.