Періктіон ( Periktiónē; ) — матір грецького філософа Платона.
Життєпис Належала до роду Кодридів, гілки Критіїв. Вона була нащадком Дропіда, архонта 644 року до н. е.Platon, Timaios 20e und Charmides 155a. Пізньоантичний неоплатонік Прокл пояснив цей уривок у своєму коментарі до діалогу Платона «Тімей», обговорюючи походження та спорідненість Періктіона (Proklos, In Platonis Timaeum 1,81–83). Див. John K. Davies: Athenian Propertied Families, 600–300 B.C. Oxford 1971, S. 322–326; Debra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 106–108, 228, 244., що був рідним братом Солона, афінського законодавця. Її батька звали Главкон.
Періктіон була одружена з АрістономDebra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 53, 229.. Він вважав себе нащадком Кодра, міфічного царя Афін.Diogenes Laertios 3,1. Серед його предків був також Арістокл, який жив у 605/604 рр. до н. був однойменним архонтом. Можливо, пара жила кілька років на острові Егіна, на південь від Аттики. Історик філософії Діоген Лаертій, посилаючись на Фаворіна, повідомляє, що Арістон був одним із афінських клерухів (поселенців), які були послані на Егіну. Відповідно до цього переказу, Платон народився на Егіні. Однак пізніше спартанці вигнали звідти клерухів, і Арістон повернувся до Афін.Diogenes Laertios 3,3 (= Favorinos Fragment 69 Amato = Fragment 32 Mensching = Fragment 64 Barigazzi). «Пролегомени до філософії Платона», анонімний пізньоантичний твір, невідомий автор якого належить до школи Олімпіодора Молодшого, також повідомляє про нібито народження Платона на Егіні.Prolegomena zur Philosophie Platons 2,10–13 Westerink (Leendert G. Westerink (Hrsg.): Prolégomènes à la philosophie de Platon, Paris 1990, S. 3). Насправді, афіняни змусили мешканців Егіни емігрувати у 431 році до н.е. і поселили там громадян-священнослужителів. Однак афінські поселенці не були вигнані спартанцями до 411 року до н.е.Debra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 54. Таким чином, звіт є неточним, принаймні щодо висилки. До цього слід додати той факт, що сім'я була заможною і тому не мала причин емігрувати до Егіни, хіба як у випадку тимчасового зубожіння.Eckart Mensching (Hrsg.): Favorin von Arelate: Der erste Teil der Fragmente. Memorabilien und Omnigena Historia, Berlin 1963, S. 118f. und Anm. 38. Тому достовірність еміграційного звіту викликає сумніви. Проте, не можна виключати, що Арістон і Періктіон дійсно деякий час жили на Егіні.Adelmo Barigazzi (Hrsg.): Favorino di Arelate: Opere, Firenze 1966, S. 226; Debra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 54. Vgl. Eugenio Amato (Hrsg.): Favorinos d’Arles: Œuvres, Bd. 3, Paris 2010, S. 314. Skeptisch sind Alice Swift Riginos: Platonica, Leiden 1976, S. 33f. und Luc Brisson: Diogène Laërce, ‘Vies et doctrines des philosophes illustres’, Livre III: Structure et contenu. In: Aufstieg und Niedergang der römischen Welt, Teil II, Band 36.5, Berlin 1992, S. 3619–3760, hier: 3633f.
В Афінах резиденція сім'ї була в Колліт, центральному районі на захід і південь від Акрополя.
разом із Арістоном Періктіон мала трьох синів (Главкон, Адеймант і Платон) і дочку (Потонея). Син Потона Спевсіпп став наступником Платона на посаді схоларха (глави) Платонівської академії.Debra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 244, 254.
Після смерті Арістона вона вдруге одружилася з Пирілампом, афінським державним діячем і своїм рідним дядьком, який також овдовів. Пиріламп служив посланником за часів Перікла і був прихильником демократії. Відтоді діти Арістона жили зі своїм старшим зведеним братом Демосом, сином Пирілампа від першого шлюбу. З Пірілампом Періктіон народила свою п'яту дитину, АнтифонаDebra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 31, 229, 258; Michael Erler: Platon, München 2006, S. 15.. Антифон з'являється в Парменіді Платона.
Коли близько 414 р. до н.е. Піріламп помер, Періктіон, яка за афінськими законами як жінка повинна була підкорятися або чоловікові, або чоловікові-опікуну, перейшла під опіку свого старшого сина Адейманта, який лише нещодавно досяг повноліття.Debra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 229.
Серед родичів Періктіони були видатні політики, які стали на бік олігархічного табору і боролися проти демократії під час серйозних внутрішньополітичних конфліктів в Афінах, починаючи з 411 року до н.е. і далі. Дядько Періктіон Каллесхр, старший брат її батька Глаукона, був членом Ради чотирьохсот, яка ненадовго прийшла до влади в результаті перевороту в 411 році до н.е. Її двоюрідний брат Крітій, син Каллесхра, був членом олігархічної Ради тридцяти («Тридцять тиранів»), яка правила Афінами в 404/403 роках до нашої ери. Під час правління Тридцятки молодший брат Періктіоа, Хармід, який народився близько 445 року, був призначений до комітету з десяти чоловіків, яким Тридцятка довірила управління портовим містом ПірейXenophon, Hellenika 2,4,19. Siehe dazu György Németh: Kritias und die Dreißig Tyrannen, Stuttgart 2006, S. 115f.; Debra Nails: The People of Plato, Indianapolis 2002, S. 92.. Крітій і Хармід полягли в битві проти демократів у 403 році, коли війська олігархів зазнали поразки на пагорбі Муніхія поблизу ПіреяXenophon, Hellenika 2,4,19..
Вигаданий «13-й лист Платона», невідомий справжній автор якого (псевдо-Платон), можливо, мав правильну інформацію, дає ключ до датування смерті Періктіона. У листі, який був вигадано написаний після повернення Платона з другої подорожі на Сицилію у 365 році до н.е., згадується мати філософа як ще жива.Pseudo-Platon, Brief 13 361e.
Легенда Невдовзі після смерті Платона з'явилася легенда, що він лише очевидно був сином Арістон. Насправді його породив бог Аполлон. За різними версіями легенди, Аполлон тимчасово перешкоджав Арістону вступати в статеві стосунки з Періктіон і прямо заборонив йому це робити на вказаний період, або ж Арістон зробив відповідний висновок з об'явлення бога. Діоген Лаерцій згадує трьох авторів, включаючи Спевсіппа, які згадували цю легенду у своїх нині втрачених творах. Однак він не стверджує, що ці автори ручалися за буквальну істинність твердження. Особливо добре обізнаний Спевсіпп, найдавніше джерело, можна припустити, що мав алегоричне розуміння легенди (акцент на довічних особливих стосунках Платона з Аполлоном).Diogenes Laertios 3,2. Zum Hintergrund siehe Heinrich Dörrie, Matthias Baltes: Der Platonismus in der Antike, Bd. 2, Stuttgart-Bad Cannstatt 1990, S. 150–157 (Zusammenstellung der Belege) und S. 404–414 (Kommentar); Leonardo Tarán: Speusippus of Athens, Leiden 1981, S. 228–235; Christina Schefer: Platon und Apollon, Sankt Augustin 1996, S. 269–286, 289–292; Michael Erler: Platon (= Hellmut Flashar (Hrsg.): Grundriss der Geschichte der Philosophie. Die Philosophie der Antike, Band 2/2), Basel 2007, S. 43f.; Alice Swift Riginos: Platonica, Leiden 1976, S. 9–15; Luc Brisson: Diogène Laërce, ‘Vies et doctrines des philosophes illustres’, Livre III: Structure et contenu. In: Aufstieg und Niedergang der römischen Welt, Teil II, Band 36.5, Berlin 1992, S. 3619–3760, hier: 3629–3631.
Ця легенда набула значної популярності в давнину. У релігієзнавстві її зараховують до типу міфів про народження, поширених у багатьох культурах, які містять твердження, що надзвичайна людська істота не була зачата в результаті статевого акту, а народилася після прямого божественного втручання і, отже, була сином Божим. Це часто включає припущення, що його мати була незайманою і тому не була осквернена попередніми статевими зносинами.Пор. з Крістіною Шефер: Platon und Apollon, Sankt Augustin 1996, S. 282f., 287; Alice Swift Riginos: Platonica, Leiden 1976, S. 13–15; Eugen Fehrle: Die kultische Keuschheit im Altertum, Berlin 1966 (Nachdruck der Ausgabe Gießen 1910), S. 3–42. Однак у випадку Платона ідея незайманого народження суперечила тому факту, що він був молодший за своїх братів, і тому Періктіон на момент зачаття не могла бути незайманою. Хоча легенда в своїй найстарішій збереженій версії прямо не стверджує, що Періктіон була незаймана під час зачаття Платона, лише те, що Аполлон був його справжнім батьком, незайманість матері очевидно припускається.Leonardo Tarán: Speusippus of Athens, Leiden 1981, S. 228f.; Alice Swift Riginos: Platonica, Leiden 1976, S. 10 und Anm. 8; Luc Brisson: Diogène Laërce, ‘Vies et doctrines des philosophes illustres’, Livre III: Structure et contenu. In: Aufstieg und Niedergang der römischen Welt, Teil II, Band 36.5, Berlin 1992, S. 3619–3760, hier: S. 3629f. und Anm. 27. Чітке твердження про те, що Платон народився від незайманої жінки, було зафіксоване лише батьком пізньої античної церкви Ієронімом. Ієронім повідомляє, що є три автори (тих, про яких уже згадував Діоген Лаертій), згідно з чиєю думкою, «Князь мудрості» міг виникнути лише від незайманого народження.Hieronymus, Adversus Iovinianum 1,42. Siehe dazu Heinrich Dörrie, Matthias Baltes: Der Platonismus in der Antike, Bd. 2, Stuttgart-Bad Cannstatt 1990, S. 413; Leonardo Tarán: Speusippus of Athens, Leiden 1981, S. 233f.
Проблеми наукових творів Періктіон приписуються дві фальшиві праці, які збереглися у фрагментах, «Про гармонію жінок» і «Про мудрість». Роботи не датуються тим самим часом і зазвичай належать до Perictione I і Perictione II. Датування та різниця у використаному діалекті грецької мови означає, що їх міг написати не ця Периктіон, а дві інші, невідомі жінки на ім'я Периктіон. Обидва твори є псевдонімами піфагорійської літератури. «Про гармонію жінок», стосується обов'язків жінки перед чоловіком, шлюбом і батьками; він написаний іонійською грецькою мовою і, ймовірно, датується кінцем IV або III століттям до нашої ериIan Michael Plant, Women writers of ancient Greece and Rome: An anthology, University of Oklahoma Press (2004), p. 76.. «Про мудрість» пропонує філософське визначення мудрості; він написаний доричною грецькою мовою і, ймовірно, відноситься до ІІІ або ІІ століття до нашої ери.
Родовід
Література
Debra Nails: The People of Plato. A Prosopography of Plato and Other Socratics. Hackett, Indianapolis 2002, ISBN 0-87220-564-9, S. 228f. (und Stammtafel S. 244) John S. Traill: Persons of Ancient Athens, Band 14: P- to Proposis. Athenians, Toronto 2005, ISBN 0-9685232-6-9, S. 188 (Nr. 772675; Zusammenstellung der Belege)
Примітки
Посилання З трактату Періктіон – Про обов’язки жінок. Переклад на англійську Томаса Тейлора, опублікований у 1822 році у Вікіджерелах З трактату Періктіон – Про гармонію жінок. Переклад на англійську Томаса Тейлора, опублікований у 1822 році у Вікіджерелах