Йозеф Фрідріх Науманн ( 25 березня 1860 у Штормталі, сьогодні частина Гросспесна поблизу Лейпцига — 24 серпня 1919 у Травемюнде) — протестантський теолог, був ліберальним політиком часів Німецької імперії, співзасновником Німецького Веркбунда та Німецька демократична партія (DDP). Його ім'ям названий Фонд Фрідріха Науманна за свободу, діяльність якого пов'язана з FDP.
Життєпис
Йозеф Фрідріх Науманн народився 25 березня 1860 року як старший з восьми дітей лютеранського пастора Фрідріха Гуго НауманнаNaumann, Friedrich Hugo. In: Pfarrerbuch Sachsen. та його дружини Агати Марі, дочки популярного пастора Фрідріха Альфельда, у вікаріатстві Штермталь і був хрещений у Кройцкірхе Штермталь 11 квітня 1860 року.
З 1874 року Науманн відвідував Ніколайшуле в Лейпцигу, але вже через два роки перевівся до відомої Фюрстеншуле св. Афри в Майсені. З 1879 року він вивчав протестантську теологію в Лейпцигу та Ерлангені. Разом зі своїм лейпцизьким другом-студентом Дідеріхом Ганом Науманн брав участь у заснуванні Асоціації німецьких студентських організацій у 1881 році,Theodor Heuss: Friedrich Naumann. Der Mann, das Werk, die Zeit. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1937, S. 41. з якої він знову вийшов у 1906 році через широке неприйняття його зусиль щодо інтеграції соціал-демократії в національну політику.
Науманн склав свій перший богословський іспит у Лейпцигу в 1883 році, а потім отримав свій перший практичний досвід у Раухен Хаусі в Гамбурзі. Після складання другого богословського іспиту в Лейпцизькому предігер-коледжі він працював пастором у ЛангенберзіNaumann, Joseph Friedrich. In: Pfarrerbuch Sachsen. з 1886 року. Перші роки служіння характеризувалися широким інтересом молодого богослова до пастирських і церковних питань, а також до суспільно-політичних, мистецьких і культурних проблем, які будуть цікавити його до кінця життя. Перші публікації Науманна також відбулися в Лангенберзі, передусім у «Kirchliche Nachrichten», який він редагував і здебільшого писав сам, і який виходив як щомісячний додаток до «Hohensteiner Tageblatt», а також як дописувач до журналу «Die Christliche Welt», що його редагував Мартін Раде.Frank-Michael Kuhlemann: Friedrich Naumann in Sachsen. Prägungen, Arbeitsfelder, Wirkungen (1860—1919). In: Neues Archiv für sächsische Geschichte. Band 94, 2023, S. 177—233, hier S. 196, 213.
З кінця 1880-х років Науманн також зацікавився соціальним питанням, частково під впливом читання соціалістичних класиків від Бебеля і Лібкнехта до Лассаля, Енгельса і Маркса, і, перш за все, в контексті Внутрішньої місії. Це привело його до Внутрішньої місії у Франкфурті-на-Майні як капелана асоціації в 1890 р.Theodor Heuss: Friedrich Naumann. Der Mann, das Werk, die Zeit. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1937, S. 64–76.Olaf Lewerenz: Zwischen Reich Gottes und Weltreich. Friedrich Naumann in seiner Frankfurter Zeit unter Berücksichtigung seiner praktischen Arbeit und seiner theoretischen Reflexion. Pro Universitate, Sinzheim 1994. Лангенберг і Франкфурт також були витоками його тривалої участі в русі протестантських робітничих асоціацій, чий переважно консервативний курс, особливо щодо питання відкритості до вільних профспілок, яку пропагував Науманн, призвів до того, що в 1902 р. його було виключено з усієї асоціації.Klaus Martin Hofmann: Die evangelische Arbeitervereinsbewegung 1882—1914. Luther, Bielefeld 1988, S. 105—151, passim.
З середини 1890-х років Науманн поступово відходить від офіційної церкви і береться за нові завдання. По-перше, у 1894 році він заснував журнал «Die Hilfe», який спочатку слугував його соціал-реформістському протестантизму, але незабаром став політичним органом з соціал-ліберальним спрямуванням.Jürgen Frölich: Friedrich Naumann — Ein Leben für die Freiheit. FNF, Potsdam 2019, S. 7 (PDF; 9,19 MB). Нарешті, у 1896 році він заснував Націонал-соціальну асоціацію, програма якої мала на меті наблизити робітничий клас до існуючого стану шляхом всебічних внутрішніх і соціальних реформ і таким чином створити умови для подальшої «економічної та політичної експансії німецької нації у зовнішній світ».Friedrich Naumann: Nationalsozialer Katechismus. Erklärung der Grundlinien des Nationalsozialen Vereins. Bousset & Kundt, Berlin 1897, S. 1 (PDF; 2,7 MB). Однак Науманну не вдалося закріпитися в партійній політиці, і він розпустив асоціацію після повторної поразки на виборах до Рейхстагу в 1903 році.Dieter Düding: Der Nationalsoziale Verein 1896—1903. Der gescheiterte Versuch einer parteipolitischen Synthese von Nationalismus, Sozialismus und Liberalismus. Oldenbourg, München 1972.
Після того, як Науманн і більшість його партійних прихильників перейшли до ліволіберального «Вільного об'єднання» () на чолі з Теодором Бартом, він повністю присвятив себе «оновленню лібералізму»Friedrich Naumann, Theodor Barth: Die Erneuerung des Liberalismus. In: Ders.: Schriften zum Parteiwesen und zum Mitteleuropaproblem. (= Werke. Band 4). Bearb. von Thomas Nipperdey, Wolfgang Schieder. Köln / Opladen 1966, S. 270—283.. Однак ця політична переорієнтація мала не лише змістовні, але й, насамперед, стратегічні причини. Метою було об'єднати лібералізм, який був фрагментований протягом десятиліть, щоб ініціювати зближення між лібералами та соціал-демократами і створити коаліційну противагу панівним консервативно-аграрним силам: «Об'єднання лібералів і зв'язок між лібералізмом і соціал-демократією задумано як змістовна тривала програма на довгі періоди, і дійсно задумано таким чином, що лібералізм повинен бути об'єднаний, щоб він міг забезпечити підтримку німецькому робітничому руху, який сьогодні є соціал-демократичним»Dritter Delegiertentag des Wahlvereins der Liberalen zu Frankfurt am Main 21. und 22. April 1908. Berlin-Schöneberg o. J., S. 47.. "Ця «майбутня більшість від Бебеля до Бассерманна»Friedrich Naumann: Die Entscheidung. In: Die Hilfe. Nr. 14, 4. April 1909, S. 211. могла бути реалізована лише в рудиментарній формі до Першої світової війни, наприклад, у так званому Великому блоці в Бадені. Однак концепція Науманна відіграла значну роль у відродженні лівого лібералізму в десятиліття після 1903 рокуAlastair P. Thompson: Left Liberals, the State and Popular Politics in Wilhelmine Germany. Oxford University Press, Oxford / New York 2000, S. 360..
На виборах до Рейхстагу 1907 року Науманну нарешті вдалося здобути довгоочікуваний політичний мандат у виборчому окрузі Вюртемберг 3 (Гайльбронн, Безігайм, Браккенгайм, Некарсульм)Kaiserliches Statistisches Amt (Hrsg.): Statistik der Reichstagswahlen von 1907. Puttkammer & Mühlbrecht, Berlin 1907, S. 94Jürgen Frölich: Von Heilbronn in den Reichstag. Theodor Heuss, Friedrich Naumann und die «Hottentotten-Wahlen» in Heilbronn 1907. In: Zeitschrift für Württembergische Landesgeschichte. Band 67, 2008, S. 353—366.. В результаті злиття в 1910 році Вільного об'єднання з Вільними народними партіями (обидві виникли в 1893 році з ліволіберальної Німецької вільної партії, заснованої дев'ятьма роками раніше Францом Августом Шенком фон Штауффенбергом та Євгеном Ріхтером) та Німецькими народними партіями, він став членом Фортшрітліческіх народних партій. Однак на парламентських виборах 1912 року йому не вдалося переобратися до Рейхстагу, і він повернувся до парламенту лише в червні 1913 року, вигравши довибори у виборчому окрузі Вальдек-ПірмонтBureau des Reichstages (Hrsg.): Nachtrag zum Reichstags-Handbuch der 13. Legislaturperiode. Abgeschlossen am 26. April 1916. Reichstagsdruckerei, Berlin 1916, S. 20 f..
Науманн був прихильником жіночої емансипації вже на зламі століть. Разом з Геленою Ланге та багатьма іншими видатними активістками руху за права жінок він проводив кампанію за політичні права жінокHelene Lange: Lebenserinnerungen. Herbig, Berlin 1925, Kap. 23 (Volltext).Angelika Schaser: Helene Lange und Gertrud Bäumer. Eine politische Lebensgemeinschaft. Böhlau, Köln / Weimar / Wien 2010, S. 130—145.. З точки зору змісту, Науманн розглядав жіноче питання більше як соціальне та економічне, аніж юридичне. Він припускав природний розподіл праці між статями, оскільки, незважаючи на всі необхідні зміни в жіночих професіях, «професія матері» завжди залишитьсяStephan Meder, Arne Duncker, Andrea Czelk: Die Rechtsstellung der Frau um 1900. Eine kommentierte Quellensammlung. Böhlau, Köln / Weimar / Wien 2010, S. 650.. 1907 року він став співзасновником Німецького робітничого союзу (). До і під час Першої світової війни Науманн був палким прихильником Молодої турецької революції, яку він пропагував серед німецької громадськості разом з Ернстом Яком та іншими. Науманн бачив можливості для економічної експансії Німеччини в «Новій Туреччині» (територія якої до Першої світової війни включала значні частини арабського Близького Сходу, такі як Сирія, Палестина та Ірак). У 1914 році Науманн був одним із підписантів Маніфесту 93-го Конгресу. Досить некритична і частково апологетична позиція Науманна щодо масових вбивств вірмен в Анатолії в 1894—1896 рокахVgl. etwa Friedrich Naumann: Asia. Verlag der Hilfe, Berlin 1899, S. 31 f. u. 135—141. досі викликає суперечки.
Після Першої світової війни Науманн був обраний членом Веймарських установчих зборів у січні 1919 року, а в червні 1919 року став першим головою Німецької демократичної партії (НДП), яка була заснована 20 листопада 1918 року. У Національних зборах він був членом комітету з попереднього обговорення проекту конституції Німецького Рейху. У цей час Науманн підтримав консервативного публіциста Едуарда Штадтлера у створенні Антибільшовицької ліги, виділивши 3 000 марок з політичного фондуEduard Stadtler: Erinnerungen. Band 1: Als Antibolschewist 1918—1919. Neuer Zeitverlag, Düsseldorf 1935, S. 12 f.. Однак незабаром він дистанціювався від зростаючої радикалізації Штадтлера і на початку 1919 року був виключений з кола прихильників ЛігиTheodor Heuss: Friedrich Naumann. Der Mann, das Werk, die Zeit. 3. Auflage. Siebenstern, München/Hamburg 1968, S. 482, S. 529 f..
Науманн помер у Травемюнде в серпні 1919 року у віці 59 років. Він був похований на старому цвинтарі церкви Дванадцяти апостолів у Шенеберзі поблизу Берліна. Проста могила з рельєфною могильною плитою знаходиться на ділянці 301-003-006/008 на головній доріжціHans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1, S. 755.. За рішенням Берлінського сенату місце останнього спочинку Науманна з 1956 року було визнано почесною могилою землі Берлін. У 2018 році посвячення було продовжено на звичайний двадцятирічний термінEhrengrabstätten des Landes Berlin (Stand: Dezember 2023). (PDF, 0,5 MB) Senatsverwaltung für Mobilität, Verkehr, Klimaschutz und Umwelt, S. 37; abgerufen am 9. November 2024.Anerkennung und weitere Erhaltung von Grabstätten als Ehrengrabstätten des Landes Berlin. (PDF, 369 kB). Abgeordnetenhaus von Berlin, Drucksache 18/1489 vom 21. November 2018, S. 1 und Anlage 2, S. 10; abgerufen am 15. März 2019..
Діяльність
Політична
Політична діяльність Фрідріха Науманна значною мірою збіглася з правлінням кайзера Вільгельма II (1888—1918), чиї фундаментальні світоглядні принципи справили на нього сильний вплив. Науманн був прихильником вільгельмівського мілітаризму з його колоніальною та військово-морською політикою. У своїй праці «Центральна Європа» (1915) він виступав за тісний економічний і військовий союз центральноєвропейських країн під керівництвом Німеччини. Ця ідея знайшла широку громадську підтримку, але не серед військового керівництва. Після поразки Фрідріх Науманн пов'язував усі свої надії на відновлення Німеччини з внутрішніми реформами, наприклад, через політичну освіту в школі громадянства, яку він заснував спеціально для цієї мети.