Пенджабські індуїсти — прихильники індуїзму, які етнічно, лінгвістично, культурно та генеалогічно ідентифікують себе як пенджабці та є вихідцями з регіону Пенджаб на Індійському субконтиненті. Пенджабські індуїсти є третьою за чисельністю релігійною групою пенджабської громади після пенджабських мусульман і пенджабських сикхів. У той час як пенджабські індуїсти населяють переважно індійський штат Пенджаб, а також Хар'яну, Хімачал-Прадеш, Делі та Чандігарх сьогодні, багато з них мають походження з великого регіону Пенджаб, який був розділений між Індією та Пакистаном у 1947 році.

Історія

Стародавній час

Індуїзм є найдавнішою зареєстрованою релігією пенджабців. Історична ведична релігія ведичного періоду (1500—500 рр. до н. е.) склала релігійні ідеї та практики в Пенджабі та зосереджувалася переважно на поклонінні Індрі, індуїстському богу неба та блискавки. Ведичні племена просунулися далі на схід у північній долині Інду та до доабу Ганг-Ямуна протягом пізнього ведичного періоду, і брахманізм розвинувся з ведичних джерел у районі Курукшетра. Релігія ведичного періоду є одним із попередників індуїзму, і ведичний період закінчився, коли індуїстський синтез розвинувся в результаті взаємодії між брахманізмом, сраманізмом і місцевими релігіями.

Основна частина Рігведи була складена в регіоні Пенджаб приблизно між 1500 і 1200 рр. до н. Стародавня індійська книга законів під назвою Ману-Смріті, розроблена індуїстськими священиками-брахманами, сформувала релігійне життя Пенджабі з 200 року до нашої ери.

Британська колоніальна епоха

Видатні індійські націоналісти з Пенджабу, такі як Лала Ладжпат Рай, належали до Ар'я Самадж. Ар'я Самадж — індуїстська реформістська секта, що активно поширювала своє послання в Пенджабі. На початку ХХ століття Самадж та організації, натхненні нею, такі як Джат Пат Тодак Мандал, вели активну кампанію проти кастової дискримінації. Інша діяльність, в якій брав участь самадж, включала кампанії за прийняття повторного шлюбу вдови та освіту жінок.

Під час колоніальної ери практика релігійного синкретизму серед пенджабських індуїстів і пенджабських мусульман була помічена та задокументована офіційними особами у звітах про перепис населення:

1947 Розділ Приблизно 3 мільйони пенджабських індуїстів мігрували із Західного Пенджабу та Північно-Західної прикордонної провінції (сучасний Пакистан) до Східного Пенджабу та Делі (сучасна Індія) під час поділу.

Це призвело до розколу колишньої британської провінції Пенджаб між домініонами Індія та домініонами Пакистан. Переважно мусульманська західна частина провінції стала пакистанською провінцією Пенджаб; східна частина, переважно сикхи та індуїсти, стала індійським штатом Східний Пенджаб (пізніше розділений на нові штати Пенджаб, Хар'яна та Хімачал-Прадеш). Багато індуїстів і сикхів жили на заході, і багато мусульман жили на сході, і побоювання всіх цих меншин були настільки великими, що розділ бачив багато переміщених людей і багато міжобщинного насильства. Дехто описав насильство в Пенджабі як карний геноцид.

Новостворені уряди не передбачали двосторонньої міграції такого приголомшливого масштабу та були абсолютно не підготовлені для неї, і масове насильство та бійня сталися по обидва боки нового індійсько-пакистанського кордону. Оцінки кількості смертей різняться: за низькими оцінками — 200 000, за високими — 2 000 000. Встановлено, що найгірший випадок насильства з усіх регіонів стався в Пенджабі.

Пенджабі Суба і трифуркація Пенджабу

Після поділу сикхські лідери та політичні партії вимагали «Пенджабі Суба» (провінція Пенджабі), де мова Пенджабі, написана письмом Гурумухі, була б мовою штату в Північній Індії.

За ініціативою Ар'я Самаджа багато пенджабських індуїстів у сучасних Амбалі, Уні та Сірсі в переписах населення 1951 і 1961 років вказали своєю рідною мовою гінді. Деякі райони колишнього штату Східний Пенджаб, де більшість становили індуїсти, які розмовляли гінді, харьянві та західні пахарі, стали частиною новостворених штатів Хар'яна та Гімачал-Прадеш, де гінді було оголошено державною мовою. Це було на відміну від переважно пенджабімовних місцевих жителів у деяких регіонах новостворених штатів.Chopra R. Love Is The Ultimate Winner Partridge, India 2013. p. 9072. Accessed 3 February 2017. Прямий результат поділу Східного Пенджабу на три штати зробив Пенджаб штатом Індії, де більшість становлять сикхи. Сьогодні пенджабські індуїсти складають приблизно 38,5 % населення нинішнього штату Пенджаб в Індії.Lamba K. G. Dynamics of Punjabi Suba Movement Deep and Deep 1999. p. 90 Accessed 3 February 2017.Grewal J. S. The Sikhs of the Punjab Cambridge University Press 1998. p. 187 Accessed 3 February 2017.

Демографія

Індія

В індійському штаті Пенджаб пенджабські індуїсти складають приблизно 38,5 % населення штату; нараховує 10,7 мільйонів і є більшістю в регіоні Доаба. Пенджабські індуїсти становлять більшість у п'яти округах Пенджабу, а саме: Патанкот, Джаландхар, Хошіарпур, Фазілка та Шахід Бхагат Сінгх Нагар.

Під час поділу 1947 року багато індуїстів із Західного Пенджабу та Північно-Західної прикордонної провінції оселилися в Делі. За оцінками 1991 та 2015 років, пенджабські індуїсти становлять приблизно 24-35 % населення Делі; За даними офіційного перепису населення 2011 року із загальної кількості населення в 16,8 мільйонів це становить від 4 до 5,9 мільйонів людей.

Пенджабські індуїсти складають приблизно від 8 до 10 відсотків населення Хар'яни і дуже впливові на державну політику. Згідно з даними офіційного перепису 2011 року із загальної кількості населення в 25,4 мільйона це становить від 2,03 до 2,54 мільйона осіб.

Пакистан

Після великомасштабного відтоку, який стався під час поділу 1947 року, сьогодні в Пакистані залишається невелика пенджабська індуїстська громада. За переписом 2017 року, в провінції Пенджаб проживає близько 200 000 індуїстів, що становить приблизно 0,2 % від загальної кількості населення. Значна частина громади проживає переважно в сільських районах Південного Пенджабу Рахім Яр Хан і Бахавалпур, де вони складають 3,12 % і 1,12 % населення, тоді як решта зосереджена в міських центрах, таких як Лахор. У 2006 році останній діючий індуїстський храм у Лахорі, який колись був культурною столицею пенджабських індусів, було зруйновано, щоб звільнити місце для багатоповерхової комерційної будівлі, і таким чином тисячолітня історія індуїстів у Лахорі завершилася.

Діаспора Великі громади діаспори існують у багатьох країнах, включаючи Канаду, країни Перської затоки, Австралію, Сполучені Штати та Великобританію.

Культура і релігія

Як і в багатьох інших частинах Індії, індуїзм у Пенджабі адаптувався з часом і став синтезом культури та історії.

Оскільки індуїсти вірять, що дхарма є універсальною та розвивається з часом, багато індуїстів також цінують інші духовні шляхи та релігійні традиції. Вони вірять, що будь-які традиції, які однаково здатні виховувати Атман, слід приймати та викладати. Сам індуїзм заохочує будь-яку істоту досягти власної самореалізації власним унікальним шляхом або через Бхагавана, або через інші засоби відданості та медитації.

Пенджабські індуїсти продовжують неоднорідні релігійні практики в духовній спорідненості з сикхізмом. Це включає не тільки шанування сикхських гуру в приватній практиці, але й відвідування сикхських гурдвар на додаток до індуїстських храмів.

За словами Анджалі Ґера Роя, індуїстські пенджабці Західного Пенджабу оселилися подалі від батьківщини своїх предків під час поділу 1947 року, розмовляючи гібридною мовою на основі пенджабі та гінді (або гінді з пенджабі акцентом).

Удасі Удасі — релігійна секта аскетичних садху з центром у регіоні Пенджаб. Удасі були ключовими інтерпретаторами сикхської філософії та охоронцями важливих сикхських святинь аж до руху Акалі. Вони принесли багато навернених до сім'ї сикхів протягом XVIII та початку XIX століть. Однак їхні релігійні практики межують із синкретизмом сикхізму та індуїзму. Коли на початку ХХ століття Сінґх Сабха, де домінували сикхи Тат Халса, переосмислила ідентичність сикхів, маханти Удасі були вигнані з сикхських святинь. Відтоді удасі все частіше вважають себе індуїстами, а не сикхами.

Нанакпантіс Численні пенджабські індуїсти — це Нанакпанті, які шанують Гуру Нанака разом зі своїми індуїстськими божествами, але не наслідують інших гуру, і не ідентифікують себе як сикхів з точки зору релігійної приналежності; під час перепису населення Британського Пенджабу 1891 року було підраховано, що з 1,8 мільйона сикхів приблизно 579 000 були індуїстами Нанакпанті, але в пізніших класифікаціях визначення «індуїстів» і «сикхів» будуть більш точними і індуїсти нанакпанті перестануть вважатися «сикхами».

Арья Самадж Арья Самадж була індуїстською реформістською організацією, заснованою в 1870-х роках Даянандою Сарасваті, і хоча він був із Гуджарату, рух мав великий вплив серед пенджабських індусів, особливо Хатріс і Арора, Арья Самаджі були соціальними реформаторами, які прагнули просувати монотеїзму і були проти того, що вони називали «забобонами», такими як ідолопоклонство, хотіли підвищити грамотність ставки (особливо для жінок) і боролися з кастовою дискримінацією.

Храми Пенджабські індуїстські храми історично мали різні назви залежно від пов'язаної конфесії, наприклад Шивала (храм шиваїстів), Девідвара (храм шактистів) або Тхакурдвара (храм вайшнавістів). У комплексах Тхакурдвара часто був мавзолей самад (самадхі), присвячений засновнику храму, і дхарамсала (будівля для розміщення паломників і аскетів, таких як байрагі). Девідвари були присвячені поклонінню деві (богиням). Храми часто мають різні божества як центральний фокус у формі мурті (ідола), але в цьому відношенні немає загальної одноманітності. Індуїстські практики поклоніння в храмі мають більш індивідуалістичний характер, а не конгрегаційний.

Архітектура У головній кімнаті або зоні храму буде розміщено божество у формі мурті, і цей простір відомий як garbha griha (sanctum sanctorum), що є «серцем» або самою внутрішньою точкою храму. Крім того, є прохід, який дозволяє обходити простір garbha griha, що є вимогою після молитви. Архітектурно, як правило, над гарбха грихою побудовано купол або шпиль. Іншою особливістю є невеликий прохід, який називається антрала (вестибюль), який з'єднує між собою простори гарбха-гріха та мандапа (зал на колонах). Мандапа — це павільйон, який дозволяє відданим збиратися. Храми будуються на підвищеній сходовій платформі з одним входом, а вхідний ґанок називається ardh-mandapa.

Див. також

Історія Пенджабу Індуїзм в Пенджабі, Пакистан Східний Пенджаб

Уточнення

Примітки

Джерела

Подальше читання

Посилання Пенджаб — огляд Історія Пенджабу Історична довідка Пенджабу Шрі Дургіана Тірат