Тамара Іванівна Гундорова ( 17 липня 1955, с. Климівка, Карлівський район, Полтавська область) — українська літературознавиця і культурологиня. Докторка філологічних наук, професорка, головна наукова дослідниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (з 2022 року), член-кореспондентка НАН України (з 2003 року). Професорка і деканеса Українського Вільного університету https://ufu-muenchen.de/faculty/https-ufu-muenchen-de-faculty-fakultet-ukrayinistyky/. Асоційована дослідниця Гарвардського українського наукового інституту https://www.huri.harvard.edu/people/tamara-hundorova.
2017—2021 рр. — членкиня Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті Міністрів України. 2019—2023 рр. — членкиня і заступниця голови Комітету Національної премії імені Тараса Шевченка.
Авторка численних публікацій і книг, у яких подано новітні теоретичні інтерпретації (постмодерністські, постколоніальні, гендерні, психоаналітичні) знакових явищ вітчизняного письменства. Основна проблематика її праць — переходи нової свідомості початку XX століття, «післячорнобильська бібліотека» як метафора українського постмодернізму на зламі XXI століття, меланхолія, популярна культура і кіч.
Біографія Народилася у с. Климівка Карлівського району Полтавської області.
Закінчила відділення української мови та літератури філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1977) та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України.
1981 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Проблема інтелігенції і народу в соціально-психологічних повістях Івана Франка 80-90-х років XIX ст.», а у 1996 році докторську дисертацію на тему «Дискурсія українського модерну. Постмодерна інтерпретація».
В Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України працює від 1981 року. У 2002 -2022 очолювала відділ теорії літератури.
Викладала в Гарвардському університеті, університеті Прінстона, у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, у Торонтському університеті, в Українському вільному університеті (Німеччина, Мюнхен).
Стажувалася в університеті Монаша (Австралія) (1991—1992), у Гаріманівському інституті Колумбійського університету (1998), в Українському дослідницькому інституті Гарвардського університету (2001, 2009), у Славістичному дослідницькому центрі (Slavic Research Center) університету Хоккайдо(Японія, 2004), була стипендіатом імені Фулбрайта (США, 1997,2009), Непораного (Канада, 1999), Шкляра (США, 2001), Яцика (США, 2009), MUNK центру Торонтського університету (2017), Інституту відкритого суспільства (Угорщина, 1994-96, 1999—2001). Стипендіатка імені Філіпа Шварца фонду Александра фон Гумбольдта (університет Гісена, 2022—2023), гостьова дослідниця Прінстонського університету (з 2023 року).
Коло інтересів Тамари Гундорової — українська література, літературна теорія і культурологія, гендерні студії, постколоніальна критика, модернізм та постмодернізм, нуклеарна критика.
Громадська діяльність Член редакційної колегії Journal of Ukrainian Studies, Harvard Ukrainian Studies, EAST/WEST: Journal of Ukrainian Studies; Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia; Записки Наукового товариства ім. Шевченка в Америці «Нова серія»; Слово і час. Президент the International Association for the Humanities (МАГ) (2012—2014). Віцепрезидент Міжнародної Асоціації Україністів (2002—2005). Член експертної ради ВАК України (2005—2014). Член капітули премії імені Юрія Шевельова (з 2013 року). Член Українського ПЕН.
Авторка книг Авторка книг "Transit Culture and Postcolonial trauma" (2025); "Транзитна культура і постколоніальна травма" (2013, 2024); "Леся Українка. Книги Сивілли" (2023); "The Post-Chornobyl Library: Ukrainian Postmodernism of the 1990s" (2019); "Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм" (2005, 2013); "Кітч і література. Травестії" (2008); "Іван Франко і/не Каменяр" (2006); "ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація" (1997, 2009); "Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської" (2002) та ін.
Найновіші публікації Transit Culture and Postcolonial Trauma. Boston: Academic Studies Press, 2025. 198 стор.
Соціалістична культура, класовий ерос і біополітика в марксистській критиці Володимира Юринця. Слово і Час, (2), 52-70. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2025.02.52-70
(Не)периферійний модернізм: транскультурність, богема і локус кав’ярні. Слово і Час, (4), 3-30. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2025.04.3-30
Деколонізація і провінціялізація Европи: чи варто виходити поза «топографічну деколонізацію»? Критика. 2024. С.28-35.
Монографії Transit Culture and Postcolonial Trauma. Boston: Academic Studies Press, 2025. — 198 с. Транзитна культура і постколоніальна травма. К.: Віхола, 2025. — 272 с. Łesia Ukrainka. Księgi Sybilli. Sejny: Pogranicze. — 2023. Леся Українка. Книги Сивіли. — Харків, Vivat, 2023. — 304 с. The Post-Chornobyl Library: Ukrainian Postmodernism of the 1990s. — Academic Studies Press, Boston, 2019. — 291 с. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм. — К.: Критика, 2013.— 344 с. Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми: статті та есеї. — К.: Грані-Т, 2013. — 548 с. ПроЯвлення слова: дискурсія раннього українського модернізму. — Вид. друге, перероб. та доп. — К.: Критика, 2009. Кітч і література. Травестії. — К.: Факт, 2008. — 284 с. — (серія «Висока полиця»). Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. — Київ, Критика. — 2005. Франко і / не Каменяр. — Київ, Критика, 2006. — 352 с. Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду. — Київ, Либідь, 2006. — 359 с. Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. — Київ, Критика, 2002. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. — Львів: Літопис, 1997. Франко не Каменяр. — Мельбурн, 1996. Інтелігенція і народ в повістях Івана Франка 80-х років. — Київ: Наукова думка, 1985.
Редагування
Vidjeti Ukrajina. Novje Književnost, 1991—2021. Književna smotra: Časopis za svjetsku književnost [Ed. by Tamara Hundorova, Alla Tatarenko, Olena Haleta], Vol. 53 No. 202(4), 2021. Література на полі медій. Теоретичні РеВізії. Збірник шостий. За редакцією Т.Гундорова, Г.Сиваченко. — Київ, 2019. Постколоніалізм. Культура. Генерації. Теоретичні РеВІзії. Збірник четвертий. За редакцією Т.Гундорова, А.Матусяк. – Київ, Laurus, 2016. Модернізм після постмодерну. Теоретичні РеВІзії. Збірник другий. За редакцією Т.Гундорової. — Київ, Стилос, 2008. Європейська меланхолія. Дискурс українського окциденталізму. Теоретичні РеВІзії. Збірник перший. За редакцією Т.Гундорової. — Київ, Стилос, 2008. Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду. — Київ, Либідь, 2006. — 359 pp.
Вибрані статті
Роми як матриця «іншого» в проєкції орієнталізму, раси та нації у творчості Ольги Кобилянської // Слово i Час. 2023. № 6 (732). С. 3—19. https://doi.org/10.33608/0236- 1477.2023.06.3-19 Сліди віденської сецесії в українському модернізмі" // The Reception of East Slavic Literatures in the West and the East. Ed. by Shin'ichi Murata, Stefano Aloe. Firencze University Press, 2023. C. 123—136. DOI: 10.36253/979-12-215-0238-1.11 Марксизм і amor intellectualis: до теорії соціалістичної культури Володимира Юринця // Слово і час. 2024. № 1 С. 3-20. The Ukrainian Underground: Aesthetics, Resistance, and Performance. The Oxford Handbook of Soviet Underground Culture, Eds. Tomáš Glanc, Ilja Kukuj, Klavdia Smola https://academic.oup.com/edited-volume/34707/chapter-abstract/410895293?redirectedFrom=fulltext How Peripheries Talk Amongst Themselves — Or Ukraine, Eurocentrism and Decolonization https://soniakh.com/index.php/2022/12/23/hundorova-how-peripheries-talk-amongst-themselves/ Die Provinzialisierung des Russischen — Demaskierung des Imperium in: Aus dem Nebel des Krieges. Die Gegenwart der Ukraine. Herausgegeben von Kateryna Mishchenko und Ktharina Raabe. Mit Fotografien. Suhrkamp. 2023. 227—244. Heterotopie und eigenes Territorium der Donbass im Werk Serhij Zhadans. Osteuropa, Vol 6-8, 2022, S. 341—352. The Blue Rose by Lesia Ukraїnka: Biography, Psychiatry and Women's Writing // Literature and Psychiatry in the Late Russian Empire. Giulia Dossi and Riccardo Nicolosi (Eds.) Wiener Slawistischer Almanach. - 89 (2022), pp. 297–312. Ukrainian History through Literature Tamara Hundorova, in conversation with Manuel Férez Gil // Palko, Olena and Férez Gil, Manuel. Ukraine's Many Faces: Land, People, and Culture Revisited, Bielefeld: transcript Verlag, 2023, с.61 -69. https://doi.org/10.1515/9783839466643 istočni tranzit: roman-palimpsest Serğija Žadana Vorošylovğrad', Književna smotra, Vol 53 N 202(4), 2021, str. 5-11. Post-Chornobyl: From (Non)Representation to an Ecocritical Reading of Nuclear Trauma, Slavica Iaponica. 2021. №.24, 59 -76. Андрій Лаговський" Агатангела Кримського: нігілізм, сексуальність і колоніалізм]. В А.Кримський. Андрій Лаговський, Харків, Фоліо, 2021, .3 -24. «Блакитна троянда» Лесі Українки: Психіатрія, біографія і сексуальність (із додатком: Леся Українка. «Крафт-Эбинг. Психиатрия». Виписки)], Слово і час, 2021, № 1(715), 3 — 21. Орієнталізм Миколи Хвильового: азіятська маґістраль «третього Харкова»]. Критика, 2020, Ч. 11-12. «Азиатские конкистадоры» Миколы Хвилевого и пролетарский мессианизм]. Новое литературное обозрение. 2020. № 166. С.372-381. Поліморфізм «Доктора Серафікуса» В.Домонтовича в контексті постмодерної епохи]. Cossacks in Jamaica, Ukraine at the Antipodes. Essays in Honor of Marko Pavlyshyn. — Boston, Academic University Press, 2020. - c.475 — 498. Посттравматичне письмо і риторика відсутності: Бруно Шульц — Жорж Перек — Джонатан Фоєр]. Слово і Час, 2018 (11), 97-108 Gatunek czarnobylski: wyparcie realnego i nuklearna sublimacja // Po Czarnobylu. Miejsce katastrofy w dyskursie wspolczesnej humanistyki. Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2017, s.55-66. Футуристическая теория пан-футуризма Михайля Семенко как граматика пролетарской культуры. В: Интемедиальная поэтика авангарда. Сборник статей. — Университет Белграда, Белград-Токио, 2018, с.175-188. A Train to Europe: Berlin as a Topos of Modernity in Ukrainian Literature of the 1920s // Ukraine and Europe: Cultural Encounters and Negotiations. Edited by Giovanna Brogi Bercoff, Marko Pavlyshyn, and Serhii Plokhy. — Toronto University Press, 2017, p. 340—360. Heather Coleman, Yaroslav Hrytsak, Tamara Hundorova, Oleksandr Zaitsev & Myroslav Shkandrij (2017) A roundtable on Myroslav Shkandrij's Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929—1956 // Canadian Slavonic Papers, 59:1-2, 131—152. Транзитная культура и постколониальный ресентимент]. Новое литературное обозрение, 2017, 2, № 144, с.397-406. Ukrainian Euromaidan as Social and Cultural Performance // Revolution and War in Contemporary Ukraine. The Challenge of Change. Olga Bertelsen (ed.). — ibidem-Verlag, Stuttgart, 2016, p. 161-179. Symptom of the Loser and the Melancholy of the Post-Soviet Generation // Eastern European Youth Culture in a Global Context. Matthias Schwarz and Heike Winkel, (Eds.,), Palgrave Macmillan, 2016, p. 94-107. Jüdische Akzente in Ivan Frankos Volkstümler-Konzeption // Ivan Franko und die jüdische Frage in Galizien. Interkulturelle Begegnungen und Dynamiken im Schaffen des ukrainischen Schriftstellers. Alois Woldan, Olaf Terpitz (Hg.) — Göttingen: V&R unipress, Vienna University Press, 2016. — S. 21-33.