«Людина, що біжить» () — антиутопічний бойовик-трилер, продюсером і режисером якого є Едгар Райт за сценарієм, написаним ним у співавторстві з Майклом Беколом, на основі однойменного роману Стівена Кінга 1982 року. Друга екранізація книги після фільму 1987 року. У ролях: Ґлен Пауелл, Кеті О'Браян, Деніел Езра, Карл Ґлусман, Джош Бролін, Лі Пейс, Джеймі Ловсон, Майкл Сера, Емілія Джонс і Вільям Мейсі. Прем'єра відбулася 5 листопада 2025 року.

Синопсис У недалекому майбутньому США — антиутопічна поліційна держава, що пережила неназвану війну. Більшість населення живе в бідності, а телебачення FreeVee корпорації Network компенсує це вульгарними реаліті-шоу та жорстокими змаганнями. Валютою слугують паперові «нові долари». Бен Річардс — працівник заводу, який потрапив у «чорний список» після того, як доповів профспілці про порушення норм безпеки. Він живе в нетрях Комунального міста зі своєю дружиною Шейлою, хостес у джентльменському клубі, та маленькою донькою Кеті. Бена звільняють з роботи, а Кеті потрібні ліки. Не маючи змоги влаштуватися на роботу з достатньою зарплатою, Бен вирішує заробити на одному з шоу. Після серії відбіркових тестувань його призначають у «Людина, що біжить» — шоу, де гравці повинні 30 днів переховуватися, щоб отримати 1 млрд «нових доларів». Але програш у шоу означає смерть.

Виконавчий продюсер шоу, Ден Кілліан, переконує Бена, що той може перемогти завдяки тому, що робить це задля родини. Він пропонує Бену аванс, який покриє лікування Кеті, та безпечне житло для його родини за новою адресою та під фіктивними іменами. Бен погоджується і користується правом зателефонувати дружині. При підготовці він знайомиться зі ще двома учасниками: Дженні Лафлін та Тімом Янскі. Коли шоу починається, ведучий Боббі Томпсон представляє Бена як шпигуна та зрадника друзів і принижує його дружину й дочку, щоб викликати ненависть глядачів.

За правилами, учасники отримують на початку 1 тис. «нових доларів» і 12-годинну фору. Потім вони повинні регулярно відправляти до студії відеокасети з відеозвітами. За кожен пережитий тиждень нагорода зростає і в разі смерті учасника буде отримана його родиною. При цьому громадяни можуть полювати на «людину, що біжить» і здавати її розташування за винагороду. Додатково гравців переслідують «Мисливці» на чолі з таємничим Еваном Маккоуном у масці.

Бен отримує фальшиві документи та маскування від свого знайомого, щоб поїхати до Нью-Йорка, але починає страждати від параноїдальних снів, які періодично посилюються. Він випадково видає своє маскування перед хлопчиком у поїзді та заселяється до готелю. Другого дня Янскі знаходять і вбивають Мисливці, змушуючи Бена терміново втекти до Бостона. Там він знімає квартиру в аварійному гуртожитку.

Мисливці вистежують Бена. Внаслідок перестрілки в підвалі гуртожитку, заповненому хімікатами, стається вибух. Бен тікає в каналізацію, потім йому дають притулок Бредлі Трокмортон та його родина. Бредлі — активіст, він анонімно публікує відео, що викривають нечесність шоу. Також Бредлі розповідає Бену, як влада приховує антиутопічні обставини, використовуючи масмедіа. Бен намагається передати цю інформацію у своїй наступній стрічці, але його замінюють нецензурним дипфейком, унаслідок чого мати Бредлі виганяє Бена.

За порадою Бредлі Бен вирушає до активіста в Деррі, штат Мен. Під час своєї подорожі він дізнається, що Лафлін убили місцеві підлітки, залишивши його єдиним учасником. Він помічає, що багато бідняків підтримують його, розміщуючи плакати та графіті з написом «Річардс живий». Після 14 днів переслідувань Бен прибуває до будинку Елтона Парракіса, підпільного активіста, який вважає, що подальше виживання Бена може спровокувати повстання. Елтон дає Бену карту, що вказує на безпечний бункер, де той зможе пережити ще два тижні. Солдати штурмують будинок Елтона після того, як мати Елтона зробила на нього донос. Частина нападників гине в пастках, Ден Кілліан пропонує Бену стати Мисливцем. Пара намагається втекти на всюдихідному баггі, але Маккоун убиває Елтона. Бен тікає, стрибаючи з мосту, а баггі таранить авто, яким керував один з Мисливців, вбивши його.

Подорожуючи на північ, Бен виявляє, що бункер знищено при створенні бідняцького гетто. Він змушений тікати, використовуючи авто Амелії Вільямс, яку бере в заручники. Амелія спочатку вірить пропаганді, що Бен злочинець, поки не чує як у прямому ефірі її слова змінюють на протилежні. Вони вирушають на аеродром, який охороняють Маккоун та солдати. Бен, вдаючи, що має потужну вибухівку, переконує Кілліана надіслати літак, щоб доставити його та Амелію до Канади. Він здогадується, що екіпаж — це решта Мисливців Маккоуна. Кілліан телефонує Бену, кажучи йому, що знає, що той блефує, і пропонує йому контракт на власне мережеве шоу та роль єдиного Мисливця. Та Бен відмовляється, і Кілліан показує кадри, на яких Маккоун та Мисливці вбивають Шейлу та Кеті як помсту за смерть їхньої товаришки по команді. Ці ж кадри транслюються в шоу, що спричиняє симпатії глядачів до Бена. Боббі Томпсон оголошує Мисливців порушниками і дає Бену дозвіл убити їх.

Бен вбиває Мисливців на борту літака та бореться з Маккоуном, який, як виявляється, є легендарним учасником «Людини, що біжить», який вижив 29 днів протягом першого сезону шоу, і прийняв угоду Кілліана. Бен вбиває Маккоуна його ж ножем і віддає парашут Амелії, щоб вона могла безпечно покинути літак. Кілліан знову пропонує Бену власне шоу та можливість виступити в прямому ефірі, але коли Бен намагається переконати глядачів вимкнути FreeVee, замість цього показують дипфейк про Бена, який погрожує спрямувати літак на штаб-квартиру корпорації. Ден каже, що Бен зіпсував шоу, на що Бен відповідає, що це його помста. Літак дистанційно скеровують на Комунальне місто та збивають ракетою. Бена оголошують загиблим.

Через деякий час Бредлі публікує відео, в якому пояснює, що для пілотів була передбачена функція катапультування, а також розповідає, що чорну скриньку літака знайшла Амелія, разом із справжніми записами Бена. Тоді виявляється, що Шейла та Кеті живі під фальшивими іменами. Замаскований Бен зустрічає дружину й дочку біля супермаркету.

Починається наступний сезон «Людини, що біжить». Бен став народним улюбленцем і в студії повно людей з банерами «Річардс живий». Бачачи ворожість глядачів, Боббі покидає шоу та звільняється. Потім Кілліан намагається замінити його, натовп починає кидати коктейлі Молотова та прориватися повз охорону. Бен виходить з натовпу та виголошує зворотний відлік (як робив раніше ведучий), після чого застрелює Кілліана.

Акторський склад Ґлен Пауелл — Бен Річардс, учасник шоу Кеті О'Браян — Лафлін, учасниця шоу Деніел Езра — Бредлі Трокмортон, учасник шоу Джош Бролін — Ден Кілліан, продюсер шоу Карл Ґлусман — Френк, мисливець Лі Пейс — Еван Маккоун, мисливець Джеймі Ловсон — Шейла Річардс, дружина Бена Майкл Сера — Елтон Парракіс, повстанець, який допомагає Бену Емілія Джонс — Амелія Вільямс, цивільна особа, взята в заручники Річардсом Вільям Мейсі — чоловік, який допомагає Річардсу, коли той у бігах Колман Домінго — Боббі Томпсон, ведучий шоу Девід Заяс — Річард Мануель Шон Хейз — Гері Грінбекс, телеведучий

Виробництво У 2017 році Едгар Райт оголосив у Твіттері про своє бажання перезняти фільм 1987 року «Людина, що біжить», який сам є адаптацією роману Стівена Кінга. У лютому 2021 року студія Paramount Pictures оголосила, що фільм за мотивами роману перебуває в розробці. Райт був призначений режисером, який розробив історію з Майклом Беколлом. Нова екранізація стала не римейком оригінального фільму, а «набагато більш вірною» адаптацією першоджерела. Саймон Кінберг і Одрі Чон були оголошені продюсерами в рамках Kinberg's Genre Films, разом з Нірою Парк з британської продюсерської компанії Райта Complete Fiction. У квітні 2024 року Ґлен Пауелл отримав головну роль. Інших членів акторського складу оголосили в жовтні та грудні.

Основні зйомки розпочалися у Великій Британії 4 листопада 2024 року. Вони проходили в Лондоні та щонайменше один тиждень на стадіоні «Вемблі» для зйомок екшн-сцени. Зйомки завершилися 28 березня 2025 року.

Випуск Прем'єра фільму відбулася 5 листопада 2025 року в Odeon Luxe Leicester Square у Лондоні. Раніше планувалося, що він буде випущений 21 листопада 2025 року. В Україні покази почалися 13 листопада.

Сприйняття На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes 64 % рецензій критиків позитивні. Консенсус вебсайту повідомляє: «Жваво проносячись крізь похмурий вихідний матеріал, фільм Едгара Райта „Людина, що біжить“ не відповідає високій планці режисера щодо винахідливих екстравагантних екшн-шоу, але зберігає плавний темп». На Metacritic середньозважена оцінка склала 56 балів зі 100, що вказує на «змішані або посередні» відгуки.

Еліссон Вілмор у Vulture зробила висновок, що «Людина, що біжить» доволі близька до нашої реальності, але фільм одночасно анахроністичний, бо в ньому відсутній інтернет, чию функцію виконує телебачення. Хоча в цьому є сенс, якщо мати на увазі, що дія оригінального роману Стівена Кінга відбувається саме в 2025 році. «Людина, що біжить» — це радше високобюджетний фільм категорії «Б», ніж на засіб для доречних соціальних коментарів.

Пітер Бредшоу у The Guardian описав фільм як «приємний і веселий, хоча насправді ніколи не тривожний так, як це має бути», а кінцівку назвав надуманою та антикульмінаційною. Кінг, пишучи свій роман у 1982 році, не уявляв як реалістично можна брехати за допомогою цифрових технологій. В світі, де існує ШІ, здатний зобразити будь-що, просто немає потреби відправляти реальну людину на шоу. «Людина, що біжить» іноді здається ретрофутуристичною, хоча її приємно дивитися і вона життєрадісна.

Висновок Джонні Олексинського про фільм у New York Post стверджує: перезапуск фільму з Арнольдом Шварценеггером за участю Ґлена Пауелла знаменує собою «непотрібне повернення до 1987 року», в якому головний герой «тупиця, суцільна рішучість, без жодної особистості».

Марина Григоренко на УНІАН відгукнулася, що цей фільм набагато менш дерпесивний, ніж роман Кінга, але в цілому тримається основної сюжетної лінії. Він видовищний, динамічний і дотепний, з гострими посиланнями на сучасний світ.

Стівен Кінг, який висловлював свою зневагу до першого фільму, похвалив екранізацію 2025 року, назвавши її «фантастичною» та «Міцним горішком» нашого часу.

Примітки

Посилання