Леді Луїза Стюарт (; 12 серпня 1757 — 4 серпня 1851) — британська аристократка та письменниця 18-19 століть. Вона була дочкою британського прем'єр-міністра Джона Стюарта, графа Б'юта.

Життєпис

Ранні роки

Леді Луїза Стюарт народилась 12 серпня 1757 року в сім'ї Джона Стюарта, графа Б'юта, та його дружини Мері. Луїза була наймолодшою з одинадцяти дітей в родині Стюартів. ЇЇ матір була дочкою сера Едварда Вортлі Монтеґю та письменниці леді Мері Вортлі- Монтегю. Коли Луїза народилась, її батьки проводили багато часу в Лестер-гаузі — резиденції Принца Уельского, майбутнього короля Георга ІІІ. Батько Луїзи тоді був тьютором майбутнього короля. У 1762 році, коли Луїзі було 5 років, її батько став британським прем'єр-міністром та майже через рік пішов у відставку.

Луїза рано почала писати. Письменниця леді Мері Коук у своєму щоденнику зазначила, що, коли гостювала у Б'ютів, її розважала 10-річна Луїза, яка показала їй написаний нею початок французького роману, а також заявила, що збирається написати п'єсу, засновану на римській історії. Старші брати та сестри глузували з літературних спроб Луїзи. У листі Луїзі Клінтон, онуці генерала Генрі Клінтона, головнокомандувача британських військ у Північній Америці під час війни за незалежність США, леді Луїза писала: «я…пізнала зло бути найменшою серед братів та сестер, щодня до мене зневажливо ставились та вичитували за мої нісенітниці». Леді Луїза також згадувала, як їй казали, що вона собі втовкмачила, що була дуже схожою на свою бабусю, і так, писала Луїза, вона дізналась, що в неї була бабуся.

Вільям Медоуз

Біографи леді Луїзи зазначають, що у дуже ранньому віці леді Луїза закохалась у свого троюрідного брата полковника Вільяма Медоуза. Однак лорд Б'ют різко поклав край романтичним стосункам між нею та Медоузом, відмовившись схвалити їхні заручини. Б'юкен припускає, що батько Луїзи не бажав її шлюбу з Медоузом, тому що той був молодшим сином. Грем пише, що полковник Медоуз, здається, був єдиним чоловіком, який «запалив іскру кохання в грудях леді Луїзи», і, що вона була дуже засмучена, що не могла бути з ним. У 1784 році леді Луїза писала про Медоуза: «Він, здається, має той незалежний дух, який доля не може пригнітити чи піднести».

Повернувшись з американської війни, Вільям Медоуз одружився з міс Гамертон. Після його повернення леді Луїза іноді зустрічала Медоуза та його дружину. У 1793 році вона писала сестрі, що одна з таких зустрічей змусила її порівняти свій та їхній стан. Свій стан вона описувала, як «холодна похмура перспектива майбутнього», а їхній — як стан «одружених людей, веселих і щасливих у всьому, люблячих один одного». Вона також писала, що не відчуває заздрості до дружини Медоуза, зазначаючи, що та була однією з «наймиліших та найпривабливіших істот», яких вона коли-небудь бачила.

Пізніше Медоуз став генералом та губернатором Мадрасу. Він помер у 1813 році, і, відповідно до Б'юкен, його смерть дуже вразила леді Луїзу, і вона навіть носила траурний одяг та відмовлялась бачитись з будь-ким, окрім найближчих друзів.

Лутон-Гу

У 1765 році батько леді Луїзи пішов у відставку та усамітнився у сімейному сільському будинку Лутон-Гу біля Лутона, Бедфордшир, зайнявшись ботанікою. Леді Луїза проживала з батьками взимку в Лондоні, а влітку — у Лутон-Гу. На початку 1770-х років леді Луїза за тодішньою традицією була представлена суспільству графинею Б'ют, яка була бажаною фігурою в світському Лондоні.

У 1778 році, коли їй був 21 рік, її сестра та найближча подруга леді Керолайн вийшла заміж за англо-ірландського політика Джона Доусона, який пізніше став графом Портарлінґським, і поїхала до Ірландії. У тому ж році Луїза почала писати Керолайн довгі листи, з яких видно, як вона скучить за сестрою. У Лутон-Гу Стюартів часто відвідували сестра політика Вільяма Пітта-старшого Енн Пітт, леді Мері Коук, дружина шотландського аристократа та британського солдата Вільяма Керра леді Лотіан та їхня дочка Емілі Керр. У Луїзи встановились близькі дружні стосунки з Емілі Керр.

Подорож до Йоркшира Влітку 1778 року леді Луїза з матір'ю поїхали у подорож до Йоркшира, який здався їй дуже охайним, родючим та веселим. Там Луїза відвідала Вортлі-голл — заміський будинок її прапрадіда Едварда Монтеґю, 1-ого графа Сендвіча; та Вентвортський замок, про який вона написала, що він гарно обставлений, і, що з нього «відкривається надзвичайно гарний вид». Їй сподобались люди Йоркшира, про яких вона писала як про людей з сильним характером, «оригінальною простотою» та «ніяковою сором'язливістю», «яка робила їх дуже цікавими». ЇЇ також вразили йоркширські діти: на її думку, вони виглядали здоровішими за дітей у її краях. З її листів очевидно, що вона була в захваті від Йоркшира: «З кожним днем ​​я все більше зачаровуюся цим краєм, і справді думаю, що я створена для нього», — писала вона сестрі.

Американська війна Письменниця пильно слідкувала за тодішніми новинами, зокрема, за ходом американської війни. У серпні 1778 року вона писала сестрі, що флот Річарда Гау блокувався французьким флотом д'Естена та про монмутьский бій. Однією з причин такої зацікавленості було те, що її брат Чарльз поїхав на війну, і, хоча, вона вважала, що навряд чи він вже був в Америці, тим не менш писала сестрі, що ці новини дуже її схвилювали. У жовтні 1778 року вона писала сестрі, що про мир не йшло і мови, і, що 12 полків відбували з Британії, за її припущенням, можливо до Америки. Наприкінці жовтня 1778 Стюарти отримали звістку від Чарльза, який писав, що деякі полки з Америки відправляють до Вест-Індії, однак не його полк, і що він сподівався скоро повернутись додому.

Луїза також слідкувала за ходом війни у Вест-Індії: вона із тривогою писала про вторгнення французами до Домініки, і непокоїлась про те, що така ж сама доля очікує на Гренаду. Причиною особливого занепокоєння про Гренаду було те, що дружиною губернатора Гренади Джорджа Макартні була її рідна сестра леді Джейн.

Подорож до Шотландії Влітку 1783 року леді Луїза поїхала у подорож до Шотландії, де відвідала своїх численних шотландських родичів. Зокрема, вона відвідала Ботвеллський замок, який хоча й здався їй загрубілим та погано доглянутим, але тим не менш, на її думку, не втратив своєї краси; Дуґласький замок, за її описом, збудований у готичному стилі з гарного білого каменю з гарними і зручними, хоча й непофарбованими та необклеєними папером та немебльованими, кімнатами. Леді Луїзі особливо сподобався Клайдський водоспад, який вона вважала найкращим, який вона бачила у житті, та який, на її думку, «у найдосконалішій формі поєднував каміння, дерево та воду».

Леді Луїза також побувала у Б'юкенені, Далкіті та Глазго, на озері Лох-Ломонд. Крім того, у Шотландії леді Луїза потоваришувала із герцогинею Баклю, яка стала її подругою на все життя.

Генрі Дандас У 1785 році до леді Луїзи почав залицятись Генрі Дандас, який тоді був членом Парламенту та розлученим чоловіком із дорослими дочками. Старша сестра Луїзи леді Джейн Макартні писала іншій сестрі Керолайн у травні 1785 року, що Дандас сказав її, що вважав леді Луїзу «найчарівнішою дівчиною, яку він коли-небудь бачив», а також, що він за нагоди бачився та розмовляв з нею. Леді Макартні вважала, що Дандас освідчиться Луїзі, однак сумнівалась, що та погодиться стати його дружиною. У травні 1785 року леді Луїза писала своїй сестрі Керолайн про Дандаса: «Сьогодні вранці він сміливо наполіг на тому, щоб відвідати мене під час обіду, і, таким чином, застав мене зненацька. Я не відмовила йому, як, я вважаю, я мала б зробити, і, хоча, він є батьком цих чудових жінок, він такий гарний і до того ж такий галантний, що небезпечно сприймати його як незначного чоловіка». Однак леді Луїза не заохочувала залицянь Дандаса, і скоро він припинив свої спроби.

Граф Страффордський Після смерті графині Страффордської у 1785 році ходили чутки про шлюб між вдівцем Вільямом Вентвортом, графом Страффордським, та леді Луїзою. Відповідно до Грема, про швидке одруження «цієї невдало підібраної пари» писала кожна газета. Грем додає, що можливий шлюб був плідною темою для розмов у лондонському суспільстві. Англійська аристократка та художниця леді Діана Боклерк спитала свою подругу: «Тож леді Луїза Стюарт збирається вийти заміж за свого прадіда, чи не так?». На що та їй відповіла: «Якщо вона зможе затримати дихання і за раз проковтнути дозу, це може допомогти. Але більшість людей будуть схильні перебити смак чимось солодким». Однак, як стверджує Грем, леді Луїза завжди сприймала графа Страффордського як «доброго, але літнього дядька», а не як потенційного нареченого. Крім того, відповідно до Грема, граф Страффордський також був проти шлюбу.

Джон Чарльз Вільєрс У 1787 році до леді Луїзи почав залицятись Джон Чарльз Вільєрс, який тоді був членом Парламенту. Леді Луїза писала сестрі, що Вільєрсу завжди подобалась з нею розмовляти, але цієї зими він став підкреслено уважним до неї. Вона підозрювала, що така уважність до неї була пов'язана з тим, що він вже влаштувався у житті. Графиня Б'ют заохочувала Луїзу серйозніше розглянути можливість союзу з Вільєрсом. На це Луїза відповіла, що романтичний союз без любові був поганою справою. Крім того, вона розглядала матеріальний бік такого союзу: вона вважала, що скромний дохід Вільєрса, який вона оцінювала 1500—1600 фунтів на рік, дозволить їм проживати хіба що в сільській місцевості, і унеможливить їхню присутність при дворі, оскільки, його недостатньо для двох людей, що проживають у Лондоні та мають з'являтись у дворі у вишуканому одязі. Леді Луїза писала, що могла б змиритись із скромним доходом Вільєрса, як би вона його кохала.

У квітні 1787 року леді Луїза писала, що зустріла Вільєрса на вечорі у французького посла, і, що вона навмисно поводилась легковажно і весело, та уникала будь-якої серйозної розмови з ним, оскільки вона не хотіла ані уникати, ані ображати його. Їй здалось, що він її зрозумів. У зв'язку із залицянням Вільєрса леді Луїзі «віддалено та м'яко» натякнули, що у неї було мало шансів отримати інші пропозиції, і, що життя у статусі старої діви було неприємним, і це, за її словами, змусило її задуматись про «багато духе неприємні речі». Однак, леді Луїза завершує свої міркування так: «Але якими б скромними та поганими не були мої перспективи, мій дух повстає при думці вийти заміж з таких міркувань».

Вільєрс, здається, по поведінці леді Луїзи зрозумів, що вона була несхильною до шлюбу із ним, і скоро обидва повернулись до відносин старих знайомих.

Світське життя та подорожі (1784—1790)

У леді Луїзи було насичене світське життя. У Лондоні вона часто проводила час із шотландськими аристократами лордом Вільямом Ґордоном та його дружиною, Джоном Кером, герцогом Роксбурзьким, Вільямом Гремом, герцогом Монтрозьким, членом Парламенту Джорджем Дуґласом, англо-ірландським аристократом та політиком-торі Джеймсом Стопфордом, графом Кортаунським та його дружиною Мері, леді Френсіс Дуґлас, британським військовиком та політиком Томасом Дандасом та його дружиною Елінор. Крім того, вона бувала у Ричмонді, де проводила час із герцогом Монтеґю та його дочкою герцогинею Баклю. Леді Луїза також бувала у знаменитої Джорджіани Кавендіш, герцогині Девонширської; поетеси та художниці Марґарет Бінґем, графині Лукан. Крім того, вона відвідувала королівський двір, де була свідком урочистого надання титулів.

Леді Луїзу також можна було зустріти в компанії митців та письменників 18 століття. Письменниця Фанні Берні у листопаді 1786 писала, що зустріла леді Луїзу з її матір'ю у мисткині та поетеси Мері Делані, подруги графині Б'ют, відзначивши, що обидві жінки успадкували дотепність леді Мері Вортлі Монтегю, але не успадкували її вад.