Андрі́й Іва́нович Тофан (1890, Підвисоке, Австро-Угорщина — 1967, Татарів, Українська РСР) — український військовий і громадський діяч на Покутті, четар УГА, член Снятинської повітової Української національної ради в часи ЗУНР (1918—1919), місто-голова (1912—1914) та голова Снятинської секції Українського Студентського Союзу (1921—1924), військовослужбовець 14-ї дивізії Ваффен СС Галичина, кооператор. Племінник письменника і депутата Рейхсрату Василя Стефаника, який описав шляхи Андрія і Володимира Тофанів у новелі «Сини».

Народився в селянській родині, навчався у гімназії в Коломиї та у Чернівецькому університеті, був активним учасником студентського руху, зокрема відновлення й діяльності Секції УСС в Снятині. Під час Першої світової війни служив в армії Австро-Угорщини, згодом долучився до УГА, де отримав звання четаря, а після війни продовжував громадську діяльність у Снятині та Делятині.

У міжвоєнний період був заарештований польською владою за участь у діяльності Української військової організації (УВО), а під час Другої світової війни короткий час служив у складі 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина». Після війни зазнав радянського переслідування, у 1946 році був засуджений до 15 років ув’язнення, звільнений за амністією в 1956 році. В історіографії його оцінюють як одного з представників українського громадсько-політичного руху першої половини XX століття, учасника визвольних змагань та діяча студентського та національного руху на Покутті.

Життєпис

Австрійський період Народився в селі Підвисока Снятинського повіту королівства Галичини і Володимирії в 1890 році в родині селян. Батько Андрія Тофана Іван був заможним землевласником в селі Підвисоке і був одружений з однією із сестер письменника Василя Стефаника. В 1912 році Іван Тофан був одним із учасників комітету Шостого січового Свята в Снятині та на Балках 12 липня 1912 року.

У 1902—1910 роках Андрій Тофан навчався в Коломийській цісарсько-королівській гімназії № 2 (українській), де був однокласником Василя Порайка та Іллі Матеїка. Одним із викладачів Андрія Тофана під час навчання в Коломийській гімназії був класичний філолог Людвиг Сальо.

У червні 1910 року завершив навчання в гімназії у Коломиї. В 1911 році вступив на юридичний факультет Чернівецького університету імені Франца Йосипа. Під час студентського періоду брав активну участь у русі за утворення у Львові українського університету. Учасник Снятинської секції Українського Студентського Союзу у Львові. У 1912—1914 рр. — місто-голова секції УСС в Снятині. Саме через політичну підтримку студентських протестів у Львові 1 липня 1910 року, у вересні того ж року не зміг вступити на навчання до університету в Чернівцях. До початку Першої світової війни навчання закінчити не встиг.

Служба в австро-угорській армії та в УГА У серпні 1914 року був мобілізований на третьому курсі навчання до лав австро—угорської армії. Воював на італійському і східному фронтах. Пройшов навчання на старшинських (офіцерських) курсах та здобув офіцерську підготовку. На думку краєзнавця М. Тимофійчука, Андрій Тофан належав до групи освічених уродженців Снятинщини, які в роки війни після навчання у вищих навчальних закладах направлялися на спеціальні військові курси для підготовки командного складу.

У 2025 році історики О. Олійник та Ю. Довган увели до наукового обігу фотографію Андрія Тофана як однорічного добровольця з фондів Івано-Франківського краєзнавчого музею, яку датували останнім роком Першої світової війни. На підставі аналізу однострою дослідники встановили, що зображений військовик мав статус однорічника: ґудзик на комірі в поєднанні з унтер-офіцерським галуном і трьома зірками вказує на ранг кадета-однорічного добровольця. Особливості знаків розрізнення відповідають тогочасній системі відзнак кадетів, які носили уніформу зразка нижніх чинів, але з характерними галунами та шестикінечними зірками.

Окрему увагу автори приділили нагородам, зафіксованим на світлині. Завдяки віднайденій світлині було встановлено, що Андрій Тофан був тричі відзначений австрійськими військовими нагородами. Ліворуч на мундирі розміщена медаль «За хоробрість» із профілем імператора Франца Йосифа I, що дозволяє датувати одне з нагороджень періодом до 1916 року. Посередині видно медаль «За хоробрість» уже з профілем імператора Карла I, запроваджену після зміни монарха у 1917 році. Праворуч зафіксовано Військовий Хрест Карла (Karl-Truppenkreuz), установлений 1916 року для відзначення бойових заслуг і тривалого перебування на фронті. Сукупність цих нагород свідчить про активну фронтову службу зображеного військовика впродовж 1916–1918 років. На звороті фотографії збережено напис: «Дорогенькій товаришці, Андрій Тофан. Снятин 1/8 18», що дає підстави датувати знімок 1 серпня 1918 року та локалізувати його у Снятині. Додатковий напис «Андрій Тофан, св. Стефаника» дозволив авторам ідентифікувати особу як Андрія Тофана.

За часів Визвольних змагань в Україні спершу перебував на Наддніпрянщині. У листах до Василя Стефаника освітянин Василь Костащук згадує про Андрія Тофана, якого зустрів у Києві 19 серпня 1918 року. З 1 листопада 1918-го по 24 травня 1919 року був членом Снятинської повітової Української національної ради — вищого керівного органу в повіті. На момент членства та роботи в цьому органі влади мав звання хорунжого УГА. Головний осередок влади розміщувався у снятинській ратуші. Повітова команда Снятина підпорядковувалася окружному осередкові в Коломиї. Згодом Андрій Тофан приєднався до Української галицької армії, виконував обов'язки розвідчого старшини та пройшов багато боїв.

31 вересня 1919 року наказом Диктатора ЗО УНР Євгена Петрушевича хорунжий при НКГА Андрій Тофан був підвищений до четаря. У травні 1920 року зазнав інтернування та перебував у таборі Домб'є, де захворів на тиф, однак йому пощастило залишитись живим. Міжвоєнний період

Снятинська секція УСС У листопаді 1920 р. спільно з Євгеном Гоївим, Романом Сімовичем, Августином Задуровичем відновили діяльність Снятинської секції УСС . У 1921 році завершив навчання і здобув фах правника. У липні 1921 року обраний головою секції Українського студентського союзу в Снятині, якою керував до 1924 року.

У звіті до Головної ради УСС в за 25 липня 1921 р. повідомлялося про проведення надзвичайних зборів днем раніше, 24 липня. Документ містив підписи голови секції А. Тофана та секретаря зборів Є. Гоїва. На цьому зібранні обрали новий керівний склад секції УСС у Снятині: головою став А. Тофан, заступником голови — В. Мурмилюк, секретарем — Є. Лисняк, касиром — М. Никифорук, заступниками виділових — В. Костащук та І. Довганик, а членами контрольної комісії — І. Пішак, Л. Берлад та І. Юрійчук. Більшість обраних були студентами-правниками, окрім І. Юрійчука, який навчався на рільничій спеціальності. Кількість членів осередку значно зросла: станом на 1921 р. налічувалося 49 студентів та студенток, тоді як у 1912 р. їх було лише 15. 31 липня 1921 р. секція УСС у м. Снятин направила підготовлену резолюцію до керівництва товариства у Львові на знак протесту проти свавілля польської влади щодо здобуття студентами української вищої освіти. У резолюції виділили вісім пунктів, які окреслювали основні претензії та вимоги студентського осередку. Участь в УВО Після Першої світової війни цікавився діяльністю Української військової організації (УВО). Учасник УВО у Снятині. Був під поліцейським наглядом з вересня 1920 року. У протоколі допиту радянського слідства від 14 грудня 1944 року підполковник армії УНР Михайло Курах свідчив про участь Андрія Тофана у складі організації УВО в 1921 році. Курах стверджував, що станом на вересень 1921 року в УВО сформувалося організаційне ядро з розгалуженою структурою секцій. У складі розвідувальної секції організації, поряд з іншими членами, перебував поручник Андрій Тофан, який входив до кола відповідальних за розвідувальну діяльність підпільної структури. 6 січня 1921 року Андрія Тофана було заарештовано у ріднім селі Підвисоке і згодом було етаповано польською жандармерією до Бригідок. Наказ про арешт Тофана як колишнього офіцера УГА було санкціоновано снятинським повітовим старостою.

Кар'єра у міжвоєнний час У Снятині та в Делятині працював держслужбовцем. Згідно зі спогадами сина Андрія Тофана Івана, його батько був секретарем магістрату в Делятині у міжвоєнну добу. В 1932 році проживаючи в Делятині пожертвував 60 злотих на санування товариства «Просвіта». У середні 1930-х повернувся до Снятина, де проживав з родиною поблизу поля Сідачів — південно-східної околиці німецької колонії Августдорф.У міжвоєння Андрій Тофан займався кооперативною діяльністю у Підвисоці, Снятині, Коломиї.

Останні роки життя У 1943 році добровільно долучився до лав 14-ї дивізії зброї СС Галичина. Через рік був звільнений від служби через похилий вік. У 1946 році засуджений до 15 років виправних таборів, але завдяки амністії в 1956 році звільнився й повернувся до Снятина. Оскільки табірне життя суттєво вплинуло на фізичний та моральний стан здоров'я, почав зловживати алкоголем. Не знайшовши собі роботи в Снятині, після 1960 року проживав у селі Татарів, де й помер в 1967 році.

Нагороди Австро-Угорщина:

Бронзова медаль «За хоробрість» (до 1916). Срібна медаль «За хоробрість» (1917/1918). Військовий Хрест Карла. Особисте життя У 1921 році одружився зі вчителькою Левкою Ляшкевич, яка вчителювала за часів Першої світової війни та Української держави. Дружина А. Тофана померла у м. Снятин у 1938 році (за іншими даними в 1939 році). Первістком подружжя був син Іван (10 червня 1922, Снятин — 10 січня, 2017, Ноттінгем) — вояк 14-ї дивізії Ваффен СС Галичина, меценат і благодійник УКУ. Другою дитиною в родині була дочка Тетяна (1928, Снятин — 1944, Городенка). В культурі

Образ Андрія Тофана і його брата Володимира (у новелі поданий як Іван) змальовано в новелі Василя Стефаника «Сини». Історик Михайло Бажанський стверджував, що Василь Стефаник особисто розповів про це Андрію Тофану по завершенню бойових дій. Родина Батьки: Іван Тофан — заможний селянин з села Підвисоке (Підвисока). Марія (за іншими даними Параска) Семенівна Тофан (Стефаник) — рідна сестра письменника і політика Василя Стефаника. Брати та сестри: Володимир Іванович Тофан (1891—1918) — молодший брат, вояк австро-угорської армії та УГА, поліг у боях за Львів (1918). Дружина: Левка Тофан (Ляшкевич) (1890, Августдорф — 1939, Снятин) — дружина. Членкиня повітової експозитури ЗУНР у Снятині, вчителька виділової школи, уродженка колонії Августдорф. Діти: Іван-Дмитро Андрійович Тофан (1922, Снятин — 2017, Ноттінгем) — син. Тетяна Андріївна Тофан (1928, Снятин — 1944, Городенка) — донька, трагічно загинула.

Примітки

Джерела

Бойда А. Людвиг Сальо: повернення забутого будівничого українського шкільництва. Фотографії старого Львова, 5 червня 2025.