Шамі́ль Баса́єв, також відомий як Абдалла́х Шамі́ль Абу́-Ідрі́с (; 14 січня 1965, Дишне-Ведено, Чечено-Інгушська АРСР — 10 липня 2006, Екажево, Інгушетія) — чеченський терорист, https://denstoredanske.lex.dk/Sjamil_Basajev керівник чеченського руху за незалежність від Росії та учасник абхазького руху за незалежність від Грузії, один з лідерів Республіки Ічкерія. Мав звання бригадного генерала Республіки Ічкерія, згодом, посмертно, — генералісимуса. Був командиром чеченського загону на боці невизнаної Республіки Абхазія проти Грузії, брав участь у Першій російсько-чеченській війні, у нападі на Дагестан (1999), у Другій російсько-чеченській війні, організовував диверсії та теракти як на території Ічкерії, так і в РФ з метою змусити Росію надати незалежність Чеченській Республіці Ічкерія.

Починаючи з 2003 року, використовував бойовий псевдонім і титул «Емір Абдуллах Шаміль Абу-Ідріс».

Біографія

Мирне життя Народився 14 січня 1965 року в селі Дишне-Ведено Веденського району Чечено-Інгушської АРСР. Належав до впливового у республіці тейпу Белгатой. Існують дані, що один з предків Ш. Басаєва був наїбом імама Шаміля. З 1970-го мешкав у станиці Єрмоловська. В 1982 р. закінчив середню школу, з 1983-го працював на підсобних роботах. Тричі намагався вступити на юридичний факультет МДУ.

У 1983 — 1985 роках проходив строкову службу в Збройних силах СРСР, в пожежній команді аеродромного забезпечення. З 1986-го жив у Москві. В 1987-му вступив до Московського інституту інженерів землеустрою, та за рік був відрахований з другого курсу. Під час проживання у Москві працював касиром в тролейбусному парку, сторожем у пельменній. Займався спортом, отримав 1-й розряд з футболу. До 1991 р. працював у Москві, в одному з чеченських кооперативів.

З інтерв'ю Ш. Басаєва газеті «Московские новости», N 25, 23-30 червня 1996:

За іншими даними — з 1989 по 1991 р. навчався в Стамбулі в Ісламському Інституті.

У серпні 1991 р., згідно зі словами самого Басаєва, він брав участь в обороні «Білого дому»:

(«Московская правда», 27 січня 1996 р.).

Початок військової діяльності На початку 1991 р. повернувся додому і вступив до збройних формувань Конфедерації народів Кавказу (КНК). З 1991 р. самостійно вивчав теорію військового ремесла «за російськими підручниками». В інтерв'ю «Независимой газете» (12 березня 1996 р.) розповів про це так:

Загін Басаєва «Ведено» був створений в червні-липні 1991 р. для охорони приміщень, в яких відбувалися з'їзди КНК і Загальнонаціонального конгресу народу Ічкерії. До загону входили жителі сіл Беной, Ведено, Дишне-Ведено, Бамут та інших гірських поселень.

Басаєв був активним участником революції серпня-листопада 1991 р. — 5 жовтня 1991 р. брав участь у звільненні приміщення КДБ ЧІ АРСР у складі спецпідрозділу Руслана Шамаєва, від радянських окупантів.

У жовтні 1991 р. під час президентських виборів в Ічкерії, Басаєв був опонентом Джохара Дудаєва.

9 листопада 1991 року, на знак протесту проти спроби введення надзвичайного стану у республіці, разом з Сайд-Алі Сатуєвим і Лом-Алі Чачаєвим, Басаєв захоплює пасажирський літак Ту-154 в аеропорту Мінеральних Вод. Басаєв змусив льотчиків вилетіти до Туреччини, де й здався разом з іншими. Після переговорів вони домоглися переправки до Чечні в обмін на звільнення заручників.

1992 року Басаєв став командиром роти батальйону спеціального призначення Національної гвардії Джохара Дудаєва.

Конфлікти в Нагірному Карабасі і Абхазії

Наприкінці 1991 — початку 1992 рр. Басаєв воював в Нагірному Карабасі на боці Азербайджану. У той же період за деякими даними проходив підготовку на базах моджахедів у Пакистані.

У 1992 р. Ш. Басаєв був призначений командуючим військовими формуваннями Конфедерації народів Кавказу.

З серпня 1992 р. брав активну участь у військових діях в Абхазії. Командував гагринським фронтом (разом з Хамзатом Ханкаровим), був заступником міністра оборони Абхазії.

Відповідь Ш. Басаєва на запитання кореспондента, чи воював він у Абхазії за віру («Московские новости», N 25, 23-30 червня 1996):

Басаєв та ГРУ За деякими твердженнями, під час грузино-абхазького конфлікту чеченські добровольці проходили підготовку за участю російських військових радників. Колишній офіцер спецпідрозділу «В» Федеральної служби контррозвідки Костянтин Нікітін стверджує, що Басаєв навчався диверсійній справі офіцерами ГРУ на базі 345-го повітряно-десантного полку (за заявами тодішнього парламенту Грузії — на Майкопській базі ГРУ ). Колишній начальник Центру громадських зв'язків ФСБ Олександр Михайлов заявляв, що «великий внесок у формування Басаєва як військового фахівця і професійного диверсанта внесли російські військові специ і радники, які працювали на абхазькій стороні». Голова Народних зборів Чечні Дук-Ваха Абдурахманов стверджував, що Басаєв був кадровим офіцером ГРУ ; подібні заяви робилися також Русланом Аушевим і Олександром Лебедем. Генерал-майор КДБ СРСР у відставці Ю. І. Дроздов відзначав, що Басаєв був одним з керівників підрозділу спеціального призначення, причетного до військових.

В інтерв'ю «Независимой газете» 12 березня 1996 року Басаєв спростував інформацію, що проходив підготовку на базі російського 345-го повітряно-десантного полку: «Там жоден чеченець не вчився, тому що їх не брали». Представники чеченських повстанців завжди відкидали твердження про співпрацю Басаєва зі спецслужбами Росії, називаючи їх навмисної спробою дискредитувати Басаєва в очах його прихильників.

Афганістан

З квітня до липня 1994 р., Басаєв знаходився в Афганістані, в провінції Хост, де разом з однією зі своїх груп проходив підготовку. Сам Басаєв в одному з інтерв'ю стверджує, що спроба підготовки його бійців в Афганістані закінчилась невдачею завдяки втручанню пакистанських спецслужб.

Повернення до Ічкерії та військові дії проти проросійської опозиції

Влітку 1994 р. Басаєв вступив у бойові дії проти проросійської опозиції. В червні в Грозному «абхазький батальйон» успішно воював з угрупованням Руслана Лабазанова. У вересні 1994 р. угруповання Лабазанова було остаточно розгромлене в Аргуні. Бійці Басаєва брали участь у нападах на резиденції Руслана Хасбулатова в Толстой-Юрті і Біслана Гантамірова в Урус-Мартані. Басаєв вважався одним з найближчих соратників чеченського президента Джохара Дудаєва. Особовий склад «абхазького батальйону» здійснював охорону Дудаєва.

Перша чеченська війна 26 листопада 1994 р. загін Ш. Басаєва відіграв основну роль у розгромі танкових підрозділів РФ і загонів проросійської опозиції під час невдалого штурму Грозного.

З листопада 1994 до березня 1995 Шаміль був одним з керівників оборони Грозного. Незважаючи на відступ основних сил Ічкерії наприкінці січня, загін Басаєва тримав оборону в південному передмісті Грозного Чєрнорєчьє до початку березня. 13 лютого 1995 р. брав участь у переговорах з представниками командування РФ в станиці Слєпцовська (Інгушетія).

3 червня 1995 р. внаслідок ракетно-бомбового удару був знищений будинок дядька Басаєва Хасмагомеда Басаєва. Тоді загинуло 12 родичів Басаєва, включно з сестрою Зінаїдою та семеро дітей.

14 червня 1995 р. Шаміль на чолі загону чисельністю близько 200 бійців захопив лікарню із заручниками в Будьоновську Ставропольського краю з метою змусити владу РФ припинити бойові дії в Чечні та розпочати переговори.

Після телефонних переговорів з главою уряду РФ Черномирдіним, загін Ічкерії, на чолі з Басаєвим покинув Будьоновськ. В колоні з семи автобусів знаходилось більше 70 бійців і близько 130 заручників з числа добровольців. В одному з автобусів перебували 16 представників ЗМІ РФ і 9 депутатів Держдуми.

За 30 км від Моздоку колона була заблокована бронетехнікою, за наказом замміністра МВС РФ Анатолія Куликова: керівництво Північної Осетії відмовилось пропустити колону через свою територію, тому до Ічкерії колона прибула через Дагестан. В Хасав'юрті місцеві жителі і біженці-співвітчизники організували бійцям Басаєва урочисту зустріч. У Зандаку на кордоні Ічкерії Басаєв відпустив заручників.

В одному зі своїх інтерв'ю Ш. Басаєв про захоплення лікарні у м. Будьоновськ розповідав:

Після Будьоновська Басаєв перебував у одному з гірських поселень Ічкерії. Угруповання Басаєва було найавторитетнішим серед ЗС ЧРІ, сам Басаєв вважався національним героєм Ічкерії. Серед озброєння його угруповання були БМП, установки залпового вогню «Град», ПЗРК «Стріла» і «Стінгер».

21 липня 1995 р. наказом Джохара Дудаєва Басаєву було присвоєне звання бригадного генерала ЗС ЧРІ. У квітні 1996 р. після загибелі Дудаєва Шаміль став одним із керівників Державного комітету оборони і головнокомандуючим ЗС ЧРІ. Тоді він закликав до відокремлення всіх мусульманських республік Північного Кавказу від РФ і об'єднання їх в єдину державу.

Влітку 1996 р. обійняв пост командуючого Центральним фронтом. Був одним із організаторів та керівників операції «Джихад» (6 серпня 1996 р.), коли чеченські бійці звільнили Грозний і блокували угруповання військ РФ в Аргуні і Гудермесі. Після трьох тижнів тяжких боїв уряд РФ пішов на переговори і невдовзі розпочав вивід військ із Ічкерії.

Період між війнами

З вересня 1996 р. Басаєв очолює митний комітет Республіки Ічкерія (РІ) у коаліційному уряді Зелімхана Яндарбієва. У вересні 1996 р. відмовляється від посади віце-прем'єра РІ.

У грудні 1996 р., згідно з законом про вибори, Басаєв складає з себе повноваження Головнокомандуючого ЗС РІ, щоб мати право висувати свою кандидатуру на пост президента Ічкерії. 27 січня 1997 р. на виборах президента Республіки Ічкерія Басаєв посів друге місце, набравши 23,7 % голосів (інші кандидати: Масхадов — 59,7 %, Яндарбієв — 10,2 %).

Влітку 1997-го в Грозному відбувся Конгрес народів Чечні і Дагестану. Співголовуючі конгресу Мовладі Удугов і Магомед Тагаєв оголосили територію двох республік халіфатом, а Шаміля Басаєва — його імамом. З різкою критикою ідей ваххабізму виступив тодішній муфтій Ічкерії Ахмат Кадиров. В лютому 1997 р. на установчому з'їзді Партії свободи Республіки Ічкерія Ш. Басаєв був вибраний її почесним головою.

12 січня 1998 р. Ш. Басаєв був призначений виконуючим обов'язки голови уряду РІ.

17 липня 1998 р. призначений заступником Головнокомандуючого ЗС РІ. У 1998 р. Басаєв очолив федерацію футболу Чечні і сам грав за футбольний клуб «Терек» (Грозний).

В 1999 р. разом з йорданцем Хаттабом і низкою опозиційних до уряду РІ польових командирів сформував Вищий військовий Маджлісуль Шура та був обраний його еміром (аміром).

У серпні і вересні 1999 р. разом з Хаттабом очолив Ісламську миротворчу бригаду та об'єднані загони польових командирів під час рейдів на територію Дагестану.

Друга чеченська війна

Наприкінці 1999 — на початку 2000 р. разом з Асланом Масхадовим очолював оборону Грозного. У лютому 2000-го Басаєв отримав тяжке поранення, підірвавшись на міні під час відступу з оточеного Грозного. У ЗМІ РФ неодноразово з'являлися повідомлення про його смерть. Басаєв вижив, йому ампутували ногу.

Влітку 2002-го Басаєв очолив Державний комітет оборони — Маджлісуль Шура РІ. На початку осені 2002 р сформував загін шахідів Ріядус-Саліхійн (Сади праведних). Ця група, за свідченням самого Басаєва, брала участь у захопленні заручників в московському Театральному центрі на Дубровці.

27 грудня 2002 р. шахід, що керував замінованою вантажівкою, підірвав будинок промосковського уряду Чечні у Грозному. 25 лютого 2003 р. Басаєв взяв на себе відповідальність за організацію цієї диверсії.

9 травня 2004 р. внаслідок вибуху на стадіоні в Грозному загинув промосковський президент Чечні Ахмат Кадиров. 17 травня 2004 р. Басаєв заявив, що він є замовником його ліквідації.

22 червня 2004 р. загони бійців, очолювані Басаєвим, здійснили широкомасштабний рейд у місто Назрань на території Інгушетії, в результаті якого було вбито 97 військовослужбовців РФ і співробітників МВС, захоплено велику кількість зброї та боєприпасів.