Сірак'юський університет (, неофіційно: 'Cuse або SU) — приватний дослідницький університет у місті Сірак'юс, штат Нью-Йорк, США. Після заснування у 1870 році, університет був пов'язаний з Методистською єпископальною церквою, а з 1920 року є неконфесійнимНеконфесійний статус:

Відносини з United Methodist Church тривали деякий час:

. Розташований у районі University Hill, на схід і південний схід від центру Сірак'юс. Складається з 13 шкіл і коледжів та класифікується як «R1: Докторські університети — дуже висока дослідницька активність».

Спортивні команди Сірак'юського університету — «Оранж», беруть участь у 20 міжвишівських видах спорту. SU є членом Конференції Атлантичного узбережжя (ACC) для всіх видів легкої атлетики NCAA Division I, за винятком чоловічої команди з веслування та жіночого хокею. Також є членом Східної атлетичної конференції коледжу.

Серед випускників, викладачів та партнерів університету є 46-й президент США Джо Байден, 3 лауреати Нобелівської премії, один володар медалі Філдса, 36 олімпійських медалістів, 13 лауреатів Пулітцерівської премії, премій Оскар і Греммі, 2 стипендіати Родса, 6 стипендіатів , губернаторів та членів Сенату й Палати представників США.

Історія

Заснування Коріння закладу можна простежити до Дженезької Весліанської семінарії. Вона була заснована 1831 року на щорічній конференції Методистської Єпископальної Церкви Дженезі в Лаймі, штат Нью-Йорк, на південь від Рочестера. 1850 року було вирішено розширити навчальний заклад із семінарії в коледж або зоб'єднати коледж із семінарією, щоб у підсумку утворити коледж Дженезі. Однак незабаром багато хто подумав, що розташування закладу буде недостатньо центральне. Це питання ускладнювалося новою залізницею, яка конкурувала з каналом Ері та переконфігурувала основні економічні канали регіону в обхід Лайми. Опікуни коледжу, що переживав труднощі, вирішили знайти інше місце, економічні та транспортні переваги якого могли б забезпечити надійнішу базу підтримки.

Коледж почав шукати новий дім у той самий час, коли Сіракузи, що за дев'яносто миль на схід, намагалися відкрити в місті університет після того, як їм не вдалося переконати та розмістити Корнельський університет у Сіракузах, а не в Ітаці. Мешканець Сіракуз Вайт наполягав, щоб новий університет перемістився на пагорб у місті (теперішнє місце розташування Сірак'юського університету) через привабливий транспортний вузол міста, що полегшив би набір викладачів, студентів та інших відомих людей. Своєю чергою Корнелл, який працював у Сіракузах і був двічі позбавлений зарплатиGoldwin Smith, Reminiscences (New York, 1911), p.371;quoted in Morris Bishop (1962), p.11, A History of Cornell. Cornell University PressCarol Kammen, 2003, p. 13 "Glorious to View Cornell", Cornell University Press; Ithaca, NY , наполягав на тому, що університет має бути розташований в Ітаці на його великій фермі на Іст-Гілл, звідки відкривається вид на місто та озеро Каюга.

Тим часом між методистськими служителями, Лаймою та містами, що змагалися в усьому штаті, тривали кілька років суперечок щодо пропозиції перенести коледж Дженезі до Сіракуз. У той час міністри хотіли отримати частку коштів від Закону про надання землі Моррілла для коледжу Дженезі. Вони погодилися на quid pro quo пожертву в розмірі тогочасних 25 000 доларів від сенатора Корнелла в обмін на їхню (та їхніх методистів) підтримку його законопроєкту. Останній наполягав на тому, щоб угода була вписана в рахунок, і Корнелл став Університетом земельних грантів штату Нью-Йорк у 1865 році. 1869 року коледж Дженезі отримав дозвіл штату Нью-Йорк на переїзд до Сіракуз, але Лайма отримала судову заборону на блокування цього переїзду, і тому Дженезі залишався в Лаймі до розпуску в 1875 році. На той час, однак, судова заборона стала спірною через заснування нового університету 24 березня 1870 року. Того дня штат Нью-Йорк надав новому Сірак'юському університету (SU) власний статут, незалежний від коледжу Дженезі. Методистська церква передплатила 400 000 доларів США, а місто Сіракузи запропонувало 100 000 доларів на відкриття школи. Єпископ Джессі Трусделл Пек пожертвував 25 000 доларів на запропоновану школу й був обраний першим президентом Опікунської ради. Деніел Стіл, колишній президент Дженезького коледжу, був першим адміністративним керівником SU до призначення канцлера.

Університет відкрився у вересні 1871 року в орендованому приміщенні в центрі міста. Суддя Джордж Ф. Комсток, член опікунської ради нового університету, запропонував школі 50 акрів (200 000 м2) сільськогосподарської землі на схилі пагорба на південний схід від центру міста. Комсток мав намір, щоб Сіракузький університет і пагорб розвивалися як єдине ціле; сучасний опис подає останнє як «гарне місто… що виростає на схилі пагорба та спільноту вишуканих і культивованих учасників… засноване поблизу місця, яке незабаром стане центром великого та благодійного навчального закладу».

Університет був заснований як спільне навчання та расово інтегрований: «відкритий для чоловіків і жінок, білих і чорних». На церемоніях відкриття президент Пек заявив: «Умови вступу мають бути рівними для всіх… тут не повинно бути образливої ​​дискримінації щодо жінок… мозок і серце матимуть справедливий шанс…». Сіракузи реалізували цю політику з високою часткою студенток для своєї епохи. У коледжі вільних мистецтв співвідношення між студентами та студентками протягом 19 століття було приблизно рівним. Коледж образотворчих мистецтв був переважно жіночим, тоді як нижчий відсоток жінок навчався в коледжі медицини та коледжі права. Чоловіків і жінок навчали разом на тих самих курсах, і багато позакласних заходів також були спільними. Окрім цього, Сіракузи створили «тільки жіночі» організації та клуби.

Розширення

Спільне навчання в SU сягає корінням у перші дні коледжу Дженезі, де викладачі та студенти, такі як Френсіс Віллард і Белва Локвуд, перебували під сильним впливом Жіночого руху в сусідньому Сенека-ФоЛлс, Нью-Йорк. Однак прогресивна політика спільного навчання, яка практикується в Дженезі, незабаром зустріне суперечки в новому університеті в Сіракузах. У 1870-х коледжі та університети приймали мало студенток. Адміністратори та викладачі стверджували, що жінки мають нижчий розум і не можуть опанувати математику та класику. Своєю чергою Ераст Отіс Гейвен, ректор Сіракузського університету та колишній президент Мічиганського університету та Північно-Західного університету, стверджував, що жінки повинні отримувати переваги вищої освіти. Він записав свою дочку Френсіс до Сірак'юського університету, де вона приєдналася до інших новоприйнятих студенток у заснуванні жіночого товариства Гамма Фі Бета. Залучення жінок на перших порах до університету призвело до поширення різних жіночих клубів і товариств. Френк Смоллі, професор зі SU, ввів термін «сорорити» спеціально для Гамма Фі Бета.

Наприкінці 1880-х років університет почав стрімко будуватись. За обсерваторією Голден (1887) з'явилися дві будівлі епохи романського відродження — бібліотека фон Ранке (1889), яка нині є гуманітарною будівлею Толлі, та коледж Крауз (1889). Разом із Залом мов ці перші будівлі стали основою для «Старого ряду», групи, яка разом зі своїм супутником Лон створила один з найбільш стійких образів SU. Підкреслено лінійна організація цих будинків уздовж краю пагорба відповідає традиції планування американського університетського містечка, яка датується будівництвом «Yale Row» у 1790-х роках.

Від заснування і до початку 1920-х років університет швидко розвивався. Він пропонував програми з фізичних наук і сучасних мов, а 1873 року додав одну з перших програм з архітектури в США. Це також був перший заклад, який надав ступінь бакалавра образотворчих мистецтв (BFA) у країні. У 1874 році в SU створили перший у країні ступінь бакалавра образотворчих мистецтв. Двома роками пізніше школа запропонувала свої перші магістратури в коледжі мистецтв і наук. 1911 року SU створив свою першу докторську програму. 1919 року в університеті створили власну бізнес-школу, яка містить кілька програм MBA. 1934 року була заснована Школа журналістики, нині Школа суспільних комунікацій С. І. Ньюгауса.

Зростання Сірак'юського університету з невеликого гуманітарного коледжу у великий всеосяжний університет відбулося завдяки зусиллям двох чоловіків — канцлера та . Джеймс Роско Дей служив у церкві Голгофи в Нью-Йорку, де він подружився з Арчболдом. Останній був капіталістом, філантропом і президентом опікунської ради Сірак'юського університету. Арчболд був відомий як права рука Джона Д. Рокфеллера та наступник у Standard Oil Company, а також був близьким другом ректора Джеймса Р. Дея і за своє життя передав університету майже 6 млн доларів. За словами журналіста у 1917 році:Містер Арчболд … є президентом опікунської ради Сірак'юського університету, закладу, який настільки процвітав після його зв'язку з ним, що число його студентів зросло з сотень до понад 4000, включно з 1500 молодих жінок, що ставить його в перелік провідних навчальних закладів США.

У 1905 році Джеймс Д. Фелпс отримав від Ендрю Карнегі пожертву в розмірі 150 000 доларів США на нову університетську бібліотеку за умови, що сам університет збирає таку ж суму як пожертвування для бібліотеки. SU зібрав необхідний фонд трохи більше ніж за місяць, причому найбільшу частку вніс Арчболд. 11 вересня 1907 року відбулося перенесення колекції фон Ранке зі старої будівлі бібліотеки, що знаменувало відкриття нової Бібліотеки Карнегі з колекцією понад 71 000 томів.

На додаток до підтримки фінансової платоспроможності університету в перші роки, Арчболд також вніс кошти на вісім будівель, зокрема повну вартість Арчболдського стадіону (відкритий 1907 року, знесений 1978 року), Сімс-Гол (чоловічий гуртожиток, 1907 рік), Арчболдська гімназія (1909 рік; була майже знищена пожежею 1947 року, але все ще використовується), і спортивне поле.

Сучасність

Після Другої світової війни Сірак'юський університет перетворився на велику науково-дослідну установу. За чотири післявоєнні роки кількість учнів зросла завдяки G.I. Bill — законопроєкту, який сплачував навчання, проживання, харчування та невелику допомогу для ветеранів, які повернулися з Другої світової війни. 1946 року університет прийняв 9464 першокурсників, майже вчетверо більше, ніж попередній вхідний клас. Кампуси-філії були засновані в Ендікотті, Нью-Йорк, і Ютіці, Нью-Йорк, які стали Університетом Бінгемтона та відповідно.

Наприкінці 1950-х років SU посідав дванадцяте місце в національному рейтингу за обсягом спонсорованих досліджень, і в них брали участь понад чотириста професорів і аспірантів. З початку 1950-х та до 1960-х років SU додав програми та персонал, що продовжило трансформацію школи в дослідницький університет. У 1954 році Артур Філліпс був найнятий з Массачусетського технологічного інституту і заснував першу лабораторію дослідження тварин, вільних від патогенів. Лабораторія була зосереджена на вивченні медичних проблем на тваринних моделях. Школа соціальної роботи, яка згодом об'єдналася в Коледж екології людини, була заснована 1956 року. Інженерний коледж також заснував другу за віком програму комп'ютерної інженерії та біоінженерії в країні. 1962 року Семюель Ірвінг Ньюгаус-старший пожертвував 15 млн доларів на початок будівництва Школи комунікацій, яка згодом стала відомою як Школа суспільних комунікацій імені С. І. Ньюгауса. 1966 року Сірак'юський університет був прийнятий до Асоціації американських університетів.

Аварія Pan Am (1988)

21 грудня 1988 року 35 студентів Сірак'юського університету загинули в результаті підриву терористами рейсу 103 Pan Am над Локербі, Шотландія. Студенти поверталися з програми навчання за кордоном у Європі. Того вечора Сірак'юський університет продовжив баскетбольний матч через кілька годин після нападу, за що університет піддався жорсткій критиці. Підрив рейсу 103 був найбільш смертоносним терористичним нападом на США до подій 11 вересня 2001 року.