Освальдо Валенті (; 17 лютого 1906 — 30 квітня 1945) — італійський кіноактор. Валенті знявся в кількох успішних італійських фільмах кінця 1930-х і початку 1940-х років, таких як знамениті «Залізна корона» та «Вечеря блазня». З 1928 по 1945 рік він знявся у понад 50 фільмах. Він і його кохана Луїза Феріда були страчені партизанами в Мілані, Італія, через їх зв'язки з фашизмом. Їхня історія була описана у фільмі «Дика кров» 2008 року.

Біографія Освальдо Валенті народився в Константинополі в Османській імперії, у родині сицилійського торговця килимами та заможної ліванки грецького походження.

У 1915 році родина виїхала з Туреччини до Італії, оселившись спочатку в Бергамо, а потім у Мілані. Він відвідував середню школу у Санкт-Галлені (Швейцарія) та Вюрцбурзі (Баварія), а згодом вступив на юридичний факультет Міланського католицького університету.

Через два роки він покинув університет і поїхав жити спочатку до Парижа, а потім до Берліна, де дебютував як актор, виконавши роль другого плану в німецькій німій драмі «Угорська рапсодія» режисера Ганнса Шварца (1928).

На початку 1930-х він повернувся до Італії та працював з режисерами Маріо Боннардом («П'ять до нуля», 1932) та Амлето Палермі («Щасливе життя», 1933 та «Створіння ночі», 1934).

У 1935 році Валенті познайомився з відомим кінорежисером Алессандро Блазетті, який дав йому роль у комедійному фільмі «Графиня Пармська» (1937). Валенті зіграв роль Гі де ла Мотта у фільмі «Етторе Ф'єрамоска» Блазетті (1938), отримавши вдячність як критиків, так і публіки. Успіх фільму дозволив йому знятися в багатьох успішних фільмах і бути затребуваним багатьма провідними режисерами. У 1939 році під час роботи над «Пригодою Сальватора Рози» (1940) він познайомився з актрисою Луїзою Ферідою. У пари зав'язалися романтичні стосунки, у них народився син Кім, який помер через 4 дні після народження.

Друга світова війна Після падіння фашистського режиму в 1943 році Валенті приєднався до Республіки Сало і переїхав до Венеції разом зі своєю коханою Луїзою Феріда, відмовившись від контракту на два фільми, які знімалися в Іспанії на початку 1944 року.

Кінематографічна діяльність відновилася у Венеції на кіностудії Cinevillaggio, створеній міністром народної культури Італійської Соціальної Республіки Фернандо Меццасома. У 1944 році Валенті знявся у своєму останньому фільмі П'єро Баллеріні «Fatto di cronaca».

Потім Валенті та Феріда переїхали до Болоньї. У квітні 1944 року Освальдо приєднався, у званні лейтенанта, до Decima Flottiglia MAS, елітного загону десантників під керівництвом Юніо Валеріо Боргезе. Потім пара переїхала до Мілана. Під час визволення міста 25 квітня 1945 року вони були заарештовані учасниками італійського Опору і через 5 днів розстріляні без суду. Коли їх стратили, Феріда чекала ще одну дитину. Вони поховані на цвинтарі Cimitero Maggiore di Milano.

Часткова фільмографія

Угорська рапсодія (, 1928) – фенрих П'ять до нуля (, 1932) – Баренгі La signorina dell'autobus (1933) – Джакомо La fortuna di zanze (1933) Хлопчик (, 1934) – злочинець Створіння ночі (, 1934) Танець часу (, 1936) Графиня Пармська (, 1936) – герцог Фадда Королева Скала (, 1937) Mia moglie si diverte (1938) – Томмі Болден Етторе Ф'єрамоска (, 1938) – Гі де ла Мотт La signora di Montecarlo (1938) Тисяча лір на місяць (, 1939) – Габріеле Короді Вдова (, 1939) – художниця Падуя Венеційський пекар (, 1939) – Альвізе Дуодо Безумство (, 1939) – Сігфрідо Ураган у тропіках (, 1939) – лейтенант Регуеро Пригоди Сальватора Рози (Un'avventura di Salvator Rosa, 1939) – Ламберто д'Арко Una lampada alla finestra (1940) – Дік Fanfulla da Lodi (1940) – Франко ді Генова Любовна пастка (, 1940) – граф Бразей Антоніо Меуччі (, 1940) – Джузеппе Гарібальді Джоване Поза межами кохання (, 1940) – Лівіо Сабеллі Покинутий (, 1940) – Леонард Боккаччо (, 1940) – Берто La leggenda azzurra (1940) – L'ufficiale straniero Забудькувата тітка (, 1940) – Паоло Равеллі Капітан Фракасса (, 1940) – герцог Руджеро Валломброза I pirate del golfo (1940) Ідилія в Будапешті (, 1941) – Шандор «Джуліано Медічі» (1941) – Франческіно де Пацці Король Англії не заплатить (, 1941) – Другий Антелесі Залізна корона (, 1941) – Еріберто Беатріче Ченчі (, 1941) – Джакомо Ченчі «Дон Буонапарте» (1941) – Мазо Маска Чезаре Борджіа (, 1941) – Чезаре Борджіа Таємний коханець (, 1941) – Валентині Перше кохання (, 1941) – Джованніно Каф'єро Il vetturale del San Gottardo (1941) – Мортенс La sonnambula (1941) – Il conte Osvaldo Merola Sancta Maria (1942) – Джек Вечеря блазня (, 1942) – Джаннетто Малеспіні Дві сироти (, 1942) – П’єтро Спляча красуня (, 1942) – Дон Вінченцо Карамандола Orizzonte di sangue (1942) – Аліосія Федора (, 1942) – Владимиро Яріскіне Луїза Санфеліче (, 1942) – Нельсон Piazza San Sepolcro (1942) – Наполеон да Джоване Лицарі пустелі (, 1942) – капітан Серра Останні флібустьєри (, 1943) – Рамон де ла Сьєрра Долина диявола (, 1943) – барон Рідер Гарлем (, 1943) – Кріс Шерман Енріко IV (, 1943) – гурцог Енріко Ді Ноллі / Енріко IV Корчмар (, 1944) – лицар Ріпафратта Fatto di cronaca (1945) — П'єро Баллеріні

Примітки

Бібліографія

Посилання