Фізіотоп (гр.: φυσιότόπος, φύσις – природа (нежива), τόπος – місце, локація; англ.: physiotope; нім.: physiotop) – елементарний (географічно неподільний) ареал із відносно однорідними абіотичними умовами – ґрунтово-геоморфологічними та гідрокліматичними. Фізіотоп разом із біотопом, як елементарним ареалом біоценозу, творять екотоп – елементарну геоекосистему (екосистему з чітко окресленими географічними межами) Neef E. Der Physiotop als Zentralbegriff der komplexen physischen Geographie // Petermanns Geographische Mitteilungen. – 1968. – Bd 112. – S. 15–23.Development and perspectives of landscape ecology / ed. by O. Bastian, U. Steinhardt. – Dordrecht: Springer, 2002. – 534 s.Круглов І. Трансдисциплінарна геоекологія: монографія. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2020. – 292 c..
На суходолі фізіотопи виокремлюють першочергово на підставі елементів мезорельєфу та доповнюють характеристиками ґрунтотворних відкладів, місцевого клімату, гідрологічного режиму та ґрунту Haase G. Zur Methodik großmaßstäbiger landschaftsökologischer und naturräumlicher Erkundung // Wissenschaftliche Abhandlungen d. Geogr. Geselschaft d. DDR. – 1967. – Bd. 5. – S. 35–128.Seijmonsbergen A.C., Cammeraat L.H., Kooijman A.M. Applications of physiotope mapping in the cuesta landscape of Luxembourg // ed. by A.M. Kooijman, L.H. Cammeraat, A.C. Seijmonsbergen. – Cham: Springer International Publishing, 2018. – P. 253–267.Súľovský M., Falťan V., Skokanová H. et al. Spatial analysis of long-term land-use development in regard to physiotopes: case studies from the Carpathians // Physical Geography. – 2017. – Vol 38, no 5 – P. 470–488.. Через це фізіотоп також інтерпретують як просторове «накладання» морфотопу, літотопу, кліматопу, гідротопу та педотопу . У водоймах фізіотопи виділяють з огляду на батиметричне положення, властивості субстрату дна та води Galván C., Puente A., Juanes J.A. Nested socio-ecological maps as a spatial planning instrument for estuary conservation and ecosystem-based management // Frontiers in Marine Science. – 2021. – Vol. 8.. Для картування фізіотопів на суходолі використовують цифрові моделі рельєфу та аеро- і космозображення, ґрунтові, геоморфологічні, геологічні та топокліматичні карти, а також дані геоекологічних польових досліджень, які опрацьовують у середовищі географічної інформаційної системи . Фізіотопи дають змогу встановлювати особливості та географічні межі потенційних природних біоценозів (потенційної природної рослинності), а також визначати майбутні ймовірні просторово-часові зміни фактичних біоценозів внаслідок сукцесії та природних і антропогенних дистурбацій Круглов І.С., Смалійчук А.Д., Часковський О.Г. та ін. Перспективна еволюція карпатського лісового ландшафту в умовах зміни клімату та природокористування: методологія дослідження // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Географічні науки». – 2021. – № 15. – C. 51–58.Kruhlov I., Thom D., Chaskovskyy O. et al. Future forest landscapes of the Carpathians: vegetation and carbon dynamics under climate change // Regional Environmental Change. – 2018. – Vol. 18, no 5. – P. 1555–1567.. У прикладному аспекті фізіотопи застосовують для обґрунтування просторового планування та менеджменту екосистемних послуг .
Уявлення про фізіотоп сформували німецькі географи (напр., ) у рамках геоекології (ландшафтної екології), і воно подібне до ідеї біотопу у сенсі Ф. Даля (Friedrich Dahl), якою переважно користуються біологи, або до ідеї екотопу в розумінні В. Сукачова та інших біогеоценологів. На відміну, концепція фізіотопу першочергово наголошує на геопросторовому вимірі абіотичних властивостей екосистеми як елементарного географічного ареалу. У сфері біогеографії та лісівництва фізіотоп позначає елементарний ареал умов (місце-)існування/зростання (лісорослинних умов). За просторовим обсягом фізіотоп відповідає природному територіальному комплексу, як теоретичному об’єкту східноєвропейського ландшафтознавства, рангу «(під-)урочище», іноді «фація» .
Джерела
__ІНДЕКС__