Євген Васильович Михальченко (2000—2023) — український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєпис Народився у с. Олексіївці на Донеччині, з дитинства жив у селищі Межовій на Дніпропетровщині, де навчався у середній школі № 2.
Закінчив Межівське професійно-технічне училище. З ранніх років цікавився бджільництвом, завжди намагався допомагати дідусеві на пасіці, цим згодом і заробляв на життя. Також разом із вітчимом займався бурінням свердловин. У вільний час із задоволенням вивчав щось нове. Любив працювати руками. Захоплювався футболом.
З 2020 року проходив військову службу за контрактом у батальйоні охорони Повітряних сил ЗСУ .
Після початку повномасштабної війни, у травні 2023-го, за власним бажанням був переведений у 3-тю окрему штурмову бригаду ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-санітара 2-ї штурмової роти.
Загибель Загинув 31 серпня 2023 року під час бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині, діставши смертельні поранення від артилерійського обстрілу з боку окупантів. Похований в селі Новопавлівці Дніпропетровської області.
У Євгена залишилися залишилась мама, вітчим, молодша сестра, бабуся, дідусь, наречена, тітка з чоловіком, двоюрідні брат та сестра, які з нетерпінням чекали його повернення.
Нагороди Орден «За мужність» ІІІ ступеня (1 травня 2024 року, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку; Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» (Наказ Головнокомандувача ЗСУ від 05.10.23 № 2317, посмертно).
Джерела Навіки 23: вшануймо хвилиною мовчання військовослужбовця Євгена Михальченка, який загинув, боронячи Бахмут Євген Михальченко. Онлайн-меморіал про життя "Завдяки".
Примітки