«Зореплавці» — науково-фантастична трилогія радянського письменника Георгія Мартинова. Складається з романів «220 днів на зорельоті» (перший опублікований твір письменника, первісна назва «Світ згаслого життя») (1955), «Сестра Землі» (1959) та «Спадок фаетонців» (1960). Повністю трилогію видало 1960 року видавництво «».
Всі романи написано до початку ери пілотованих космічних польотів. У передмові до повного видання трилогії автор описує завдання книги так: показати, що невдовзі міжпланетні польоти з мрії перетворяться на дійсність і те, що зараз видається героїчним, перетвориться на буденну роботу науки. Він також зазначає: З наведеної вище причини автор використовує незвичну нині термінологію: так «скафандр» він називає «пустолазним костюмом», а замість маловживаного в 1950-х роках слова «космонавт» вживає термін «зореплавець», який дав назву трилогії.
Сюжет
220 днів на зорельоті Радянський космічний корабель «СРСР-КС2» з екіпажем із чотирьох зореплавців — командира корабля Сергія Олександровича Камова, астрофізика Арсена Георгійовича Пайчадзе, астронома Костянтина Євгеновича Білопольського, журналіста, фотографа та кінооператора Бориса Миколайовича Мельникова — прямує в експедицію на Марс, оглянувши дорогою Венеру (без посадки на неї). Космонавти вдало прибувають до Марса і досліджують цю планету, її скупу флору та фауну.
Майже одночасно з ними на Марс вилітає інший космічний корабель, творець якого, американець Чарльз Гепгуд, прагнув будь-що випередити росіян. Однак він спізнюється на добу, а потім, через трагічний випадок, гине на Марсі. Радянські космонавти рятують його приятеля Ральфа Бейсона. Останній намагається захопити Камова та змусити його повернути американський корабель на Землю, але зазнає невдачі.
Перед відльотом з Марса Камов вирушає у розвідку, але повертається запізно: екіпаж, виконуючи даний Камовим перед від'їздом наказ, стартує в призначений час, залишивши командира на Марсі. Соратники вважають його загиблим, проте Камов зустрічає їх, коли вони повертаються на рідну планету. З'ясовується, що він зміг розібратися в керуванні кораблем Гепгуда і повернутися на Землю раніше за них.
Сестра Землі Через 8 років після подій, описаних у першій книзі, радянські дослідники (включно з усіма зореплавцями з першої книги, крім Камова) на космічному кораблі «СРСР-КС3» вирушають у експедицію на Венеру. В ході польоту вони досліджують астероїд Арсену, який відкрили в першій книзі, і виявляють на ньому сліди розумних істот. Приземлившись на Венері, вони вивчають планету: на ній виявляють високу, але прийнятну для землян температуру, бідну на кисень і отруйну для землян атмосферу, багатий морський і бідніший наземний світ живих істот.
Дослідники встановлюють контакт з венеріанами — розумними черепахоподібними створіннями, які ведуть досить примітивний земноводний спосіб життя. З'ясовується, що вони пам'ятають, як у минулому їм передали знання представники іншої цивілізації. Потім герої виявляють іншопланетний космічний корабель, а з послання, залишеного в кораблі, дізнаються, що він прилетів із п'ятої (згодом зруйнованої) планети Сонячної системи — Фаетона. Відклавши докладне дослідження іншопланетного корабля до наступної експедиції, зореплавці повертаються Землю.У повному виданні трилогії автор змінив кінець другої книги.
Спадок фаетонців Під час написання останньої частини трилогії автор суттєво змінює кінцівку другого роману.
Двоє землян ще раз, докладніше, досліджують знайдений на Венері космічний корабель. Технікою фаетонців керують за допомогою думок, і один із героїв випадково дає кораблю команду на старт. Після кількох діб польоту, керувати яким землянам удається лише частково, їх наздоганяє «СРСР-КС3». Приймається рішення залишити частину екіпажу на зорельоті фаетонців для того, щоб посадити його на Землі, а для відпрацювання посадки вирішено спочатку спробувати сісти на Цереру. Під час підльоту до Церери енергетичні ресурси корабля закінчуються, і він падає на цю карликову планету. Через два тижні екіпаж, який зазнав лиха, рятує посланий їм на допомогу англійський космічний корабель «Принц Уельський».
Дотримуючись вказівок, залишених фаетонцями на астероїді Арсена, земляни знаходять приховане на Південному полюсі Землі сховище інформації. Записи фаетонців розповідають їм про долю планети Фаетон, розірвану припливними силами Юпітера. Виявляється, що жителі цієї планети встигли евакуюватися в іншу зоряну систему (передбачається, що це Вега, хоча відстань до неї — 48 світлових років — автор вказав неправильно). За допомогою встановленого в сховищі апарата земляни посилають фаетонцям сигнал, який означає, що вони готові до контакту.
Сюжетні перетини з іншими творами Трилогія сюжетно перетинається з іншим романом Мартинова — «Гість з безодні» (1961). Зокрема, в цьому романі описано подальші контакти людей із фаетонцями.
Помилки у книзі Наслідуючи канони жорсткої наукової фантастики, автор досить докладно описує в книзі технічні деталі космічного польоту. Однак при цьому йому не завжди вдається уникнути помилок та неточностей.
Ілюстрація траєкторії польоту в першій книзі та численні описи у всіх трьох книгах зображають міжпланетний рух зорельотів як прямолінійний, а не орбітальний. Маневри описано подібними до маневрів кораблів і літаків — наприклад, зореліт, який залишив планету, розвертається по дузі (великого радіуса, «не знижуючи швидкості»), щоб повернутися. Під час наближення корабля, який вільно падає, до Венери герої починають відчувати силу тяжіння.«Мельников виразно відчував, що стану невагомості більше немає. На кораблі існувала ледь помітна сила тяжіння. … Тяжіння планети, очевидно, створювало прискорення.» Насправді, згідно з принципом еквівалентності, тяжкість вони відчували б лише якби двигуни корабля працювали. Рух зорельота в гравітаційному полі астероїда схарактеризовано як незалежний внаслідок «величезної швидкості».«Могло видатися дивним, що зореліт, перебуваючи так близько від "землі", не падає на неї. Але «СРСР-КС3» летів із величезною швидкістю, і доки жодна з його частин не торкнулася планети, його рух залишався незалежним від неї. Правда, діяло тяжіння між Арсеною та кораблем, але воно було слабким і не заважало маневруванню.» Правильно було б сказати, що зміна швидкості, викликана слабкою гравітацією, була малою, порівняно з самою швидкістю, і помітно не змінювала траєкторію, але називати рух незалежним неправильно. Мається на увазі, що велика швидкість космічного корабля в польоті зменшує можливість зіткнення з метеорним тілом (також хибно званим метеоритом).«Як і комети, метеорити засмічують міжпланетний простір. У польоті, за величезної швидкості, зореліт має мало шансів зустрітися з ними.» Насправді, ймовірність зіткнення на одиницю часу прямо пропорційна швидкості відносно середньої швидкості метеорних тіл у просторі, який перетинають. На час дії другої книги, зорельоти не мають паливних обмежень внаслідок розвитку атомної енергетики.«Бурхливий розвиток атомної техніки дав до рук дослідників космосу такі запаси енергії, які лише десять років тому були зовсім невідомі [...] Зовсім недавно створення великих штучних супутників Землі, де кораблі Всесвіту могли б поповнювати запаси пального перед подальшим польотом, здавалося обов'язковим етапом, без якого не можна обійтись, а тепер ніхто й не думає про це. Зорельоти [...] можуть вільно опускатися на будь-яку планету і знову злітати з неї, не побоюючись нестачі енергії.» Насправді, й за необмеженого запасу енергії для реактивних двигунів зореліт був би обмежений необхідно скінченним запасом робочого тіла, яке вони викидають.
Публікації роману
Російські видання
(Рис. В. Тамбі та Н. Петрової) (Рис. Л. Рубинштейна) (Рис. Л. Я. Рубинштейна)
Видання німецькою мовою
(пер. Erich Ahrndt) (пер. T. і G. Stein та D. Pommerenke)
Видання японською мовою
(пер. Кімура Хіроші) (пер. Катано Дзюн) (пер. Нода Кай) (пер. Мікамі Йосітара)
Примітки
Література Экстелопедия фэнтези и научной фантастики. Г. Мартынов Библиография Г. С. Мартынова Наумов В. [Г. Мартынов. 220 дней на звездолете. Л., 1955] //Сов. патриот, 1956. 12 декабря Каплан Е. //Смена (Л.), 1956. 9 мая. [220 дней на звездолете] Брандис Е. //Вечерний Ленинград, 1956. 5 июня. [220 дней на звездолете] Моралевич Ю. Путешествия в космос //Вокруг света, 1956. № 8. С. 59-61. [220 дней на звездолете] Палей А. Заявка на тему //Техника — молодёжи, 1956. № 8. С. 38. [220 дней на звездолете] Наумов В. //Вожатый, 1957. № 2. С. 50. [220 дней на звездолете] Гор Г. [220 дней на звездолете] //Нева, 1957. № 7. С. 188. Богдалов У. Книга об астронавтах //Актюбинская правда, 1960. 19 ноября [Звездоплаватели] Березарк И. Литература о будущем //Звезда, 1960. № 5. С. 200—207. [Сестра Земли] Каплан Е. [Звездоплаватели] //В мире книг, 1961. № 2. С. 18. Рюриков Ю. Через 100 и 1000 лет. — М., 1961. С. 27. [220 дней на звездолете] Сытин В. Отражение мечты //Москва, 1961. № 5. С. 206—211. [Сестра Земли] Чуркин А. Трилогия о близком будущем //Нева, 1961. № 8. С. 209—210. [Звездоплаватели]