Українці в Томській області () — друга за чисельністю етнічна група сибірського регіону, яка сформувалася історично та зробила значний внесок у колонізацію, освоєння та розвиток томського регіону.

Історія Історично до однієї з найбільш численних етнодисперсних груп Сибіру, в тому числі і в Томській області, належить українська.

Представники українського народу були серед перших жителів Томського острогу. Проте їхнє масове переселення до Сибіру почалося в другій половині XIX ст., після скасування кріпосного права. Першим українським поселенням у межах сучасної Томської області стало с. Новорождественське, засноване 1886 року вихідцями з Полтави. Наприкінці ХІХ ст. українці утворювали компактні групи у російських селищах на території приміських волостей, наприклад, у селищі Василівському, Борисівському, селі Орлівці та інших. В останній заселений українцями край іменувався Хохлівкою, оскільки така самоназва закріпилася серед сибірських українців наприкінці XIX — початку ХХ ст..

На межі ХІХ-ХХ ст. український компонент цілком рельєфно вирізнявся у складі сільського населення регіону. Культурна та господарсько-побутова своєрідність вихідців з України відобразилася у матеріалах офіційних обстежень, а також гетеростереотипах навколишнього населення. Наприклад, прийоми обробітку землі та способи господарювання українські переселенці запозичували у сибіряків-старожилів, але вони прагнули розширити посіви гречки та соняшника, характерні для господарства українців. Так, А. А. Кауфман, характеризуючи населення сел. Борисовського Семилужної волості, відзначав в українців посіви гречки, хоча остання і «погано родить»Кауфман А. А. Хозяйственное положение переселенцев, водворенных на казенных землях Томской губернии. СПб., 1895.. При оцінці господарської вправності українців у рамках одного селища були отримані різні відповіді: «хохли не краще орачі» та «хохли найкраще орють». Національний український колорит виразно простежувався у характері житлових та господарських споруд. Більшість українських поселень у Томській губернії мали характерний тип жител: хати-мазанки, криті соломою чи дерном, нерідко пофарбовані у два кольори: коричневий та білий.

Формування української діаспори у Томській області тривало протягом усього ХХ ст. Міграційний потік, що оформився у другій половині ХІХ ст., мав місце і в ХХ ст. — у рамках Столипінської аграрної реформи він зумовив суттєву припливу українців на Томщину. Представники цього етносу відзначалися також серед біженців та військовополонених Першої світової війни. Серед добровільних переселенців, що прибули у 1920 р.р. у період чергових заходів щодо заселення Сибіру зустрічалися й українці. Значне збільшення їх чисельності відбулося в період репресій та етнічних депортацій 1930-40 рр., коли основна частина прибули прямувала до північних районів області. За даними 1953 року, чисельність спецпереселенців української національності у Томській області становила 9 249 осіб. Остання досить масова міграція українців пов'язана з освоєнням ресурсної бази в Сибіру в 1970-80 роках.

Центри компактного проживання українців При вивченні сучасних етнічних процесів у етнодисперсних груп продуктивним є вихід на локальний рівень. Звужені територіальні рамки дозволяють більш детально розібратися в процесах, що відбуваються, виявити і уточнити окремі факти. У цьому доцільно сфокусуватися на конкретних українських поселеннях. Сьогодні українською вважається переважно с. Новорождественське Томського району. Нестача необхідних матеріалів ускладнює вивчення вже зниклих компактних поселень українців чи селищ з їхньою чисельною перевагою. І все-таки матеріали та письмові джерела дозволили виявити ще одне українське село — Крилівку, що розташовувалося в Кожевниківському районі.

Новорождественське поселення Новорождественське, засноване вихідцями з Полтави в 1886 році, розташоване на південний схід від міста Томська. За польовими матеріалами, до його першопоселенців належать сім'ї Андрійченків, Гавриленків, Вдовиків, Могильних, Цисів. В архівних документах прізвище жителів села на початку минулого століття включає ці та інші прізвища явно українського походження, що вказує на етнічний склад цього селаЛитвиненко Л. Т. История украинцев с. Новорождественка // Украинцы в Сибири: история, культурная жизнь, перспективы. Томск, 2004..

Для дослідження питань, пов'язаних з етнічністю, видається важливим залучення джерел, орієнтованих на інформацію особистісного плану, в якій найадекватніше виражається етнічна приналежність людини. Процес розмивання етнічної самосвідомості знайшов відображення в діловодній документації. Наприклад, у статистичній картці про розлучення, датованій 1920 р., К. Вдовик, предки якого належали до першопоселенців с. Ново-Рождественського і були українцями, був записаний росіянином. До масових джерел належать погосподарські книги, в яких національність записувалася зі слів опитуваного. Виняток становлять 1930 рр., оскільки в цей період у них фіксували тільки етнічну приналежність глави сім'ї, в переважній більшості випадків чоловіка.

За виявленої тенденції збільшення частки росіян у складі населення протягом 1930-90 рр. доволі стійким виявився список прізвищ жителів с. Новорождественського. Це дає змогу зробити висновок про те, що позначена позитивна динаміка чисельності росіян була зумовлена зміною етнічної самоідентифікації у місцевого населення. Контакти з етнічно гетерогенним середовищем, акцент на нівелювання культурних відмінностей у роки радянської влади зумовили втрату етнічної ідентичності, що знайшло відображення в сільській документації. Однак бесіди з місцевими жителями дали результати, які різняться з офіційною статистикою: частина населення, як і раніше, вважає себе українцями, та й навколишнє населення сприймає це село як українське. Сьогодні в с. Новорождественському активно йде процес етнічного відродження. Останніми роками обговорювалося питання про створення в селі українського центру, і тут оформилася група ентузіастів, які домагаються його вирішення. У селі вже зроблено помітний крок у справі відродження втрачених національних традицій: є два ансамблі, в репертуарі яких присутні українські пісні, а концертними костюмами є національний український одяг. У сільському Будинку культури діє центр української народної творчості, створено музей народної творчостіФурсова Е. Ф., Васеха Л. И. Очерки традиционной культуры украинских переселенцев Сибири XIX — первой трети ХХ вв. (по материалам Новосибирской области). Новосибирск, 2004. Ч. 1..

Переселенська ділянка «Крилівська» Ще одне українське поселення на території Томської області з'явилося наприкінці 1920 року. Мігрантам-українцям у цей період, так само як і їхнім землякам наприкінці ХІХ ст., довелося освоювати нові землі. У 1928 р. у Кожевниківському районі було створено переселенську ділянку «Крилівська». І вже наступного року до Сибіру прибули, за спогадами старожилів, приблизно 30 сімей, вихідців із Сумської області. За даними 1935 р., у селі налічувалося 26 дворів із 138 жителями. Повоєнні труднощі на Україні змусили родичів переселитися до тих, хто вже влаштувався в Сибіру. У другій половині 1940 рр. у селі налічувалося 53 сім'ї, при цьому за поодиноким винятком у селі були представлені типові українські прізвища: Дорошенки, Сидоренки, Лисенки. Найчисельнішими були українці з прізвищем Гончарови — 16 із 53 родин.

У початковий період взаємодії із поліетнічним середовищем у переселенців з України актуалізувався етнонім «русин». «Русинами» з IX ст. називали себе українці. Через поняття «русини» вони усвідомлювали свою приналежність до Київської Русі. Назва русин, русич, руснак, руський, по суті, так і не зникла з лексикону жителів західних регіонів України — Закарпаття, Галичини, Поділля. Час побутування етноніму «русин» у с. Крилівці обмежений лише 1930 рр., погосподарські книги наступних років зафіксували як самоназву «українець».

Проведений аналіз показав, що в 1958-60 роках питома вага українців у складі населення с. Крилівки дорівнювала 70,4 %. Іншу частину жителів, за рідкісним винятком, становили росіяни (30 %). Причому до числа росіян потрапили і діти з російсько-українських сімей.

У середині 1970 рр. Крилівка зникла з карти Томської області. Основна частина жителів виїхала в найближчі села, у місто Томськ, а також на Україну. Доля цього українського села виявилася типовою для багатьох етнічно однорідних поселень неросійського пришлого населення в Сибіру. Найчастіше вони були нечисленними і виявилися поглиненими більшими в процесі укрупнення населених пунктів.

Здавалося б, що втрата етнічної самосвідомості, зазначена в офіційних документах, ліквідація села, яке виступало важливим чинником консолідації мігрантів з України, мали призвести до повного розчинення українців в іно-етнічному оточенні. Проте жителі колишнього українського села, які нині мешкають у селах Кожевниковського району, досі вважають себе українцями. Частково вони зберегли знання своєї рідної мови, органічно вписавши її в російську мову.

Українські організації регіону Важливою ознакою діаспори є її здатність до самоорганізації, основними формами якої можуть бути різного роду земляцтва, суспільні, національно-культурні та політичні рухи. У 1990 році в Томську було створено центр української культури «Джерело» . Його основна діяльність орієнтована на вирішення національно-культурних проблем: збереження і розвиток мови, фольклору, зміцнення національної самосвідомості членів діаспори. «Джерело» також виконує культурно-просвітницькі функції. Жителі с. Новореждественського постійно перебувають у фокусі уваги «Джерело», вони беруть активну участь у заходах, які проводить міський центр. У 2004 р. у Томську відбулася конференція «Українці в Сибіру: історія, культурне життя, перспективи», де серед інших було представлено доповідь мешканки с. Новорождественського, присвячену історії та проблемам рідного села. На сторінках видаваного в Томську журналу «Територія злагоди» регулярно з'являється інформація про життя української діаспори в Томській області, зокрема й в українських селах.

На підставі наведених даних можна дійти висновку, що поряд із зафіксованим офіційними джерелами процесом розмивання етнічної самоідентифікації нині в українців помітне прагнення до внутрішньоетнічної консолідації: розвиваються окремі компоненти національної культури, тобто зберігаються й відтворюються етнічно марковані елементи.

Українська мова На території Томської області українська мова не мала поширення в освіті та інших публічних сферах. У радянський період домінуючою залишалася російська мова та політика зросійщення. Після розпаду Радянського Союзу інтерес до української культури та мови серед нащадків переселенців частково зріс. Однак, як і в багатьох інших регіонах Росії, українська мова в Томській області сьогодні майже не використовується в офіційному житті, а її носії продовжують зменшуватися через асиміляцію.

Література

Фурсова Е. Ф., Васеха Л. И. Очерки традиционной культуры украинских переселенцев Сибири XIX — первой трети ХХ вв. (по материалам Новосибирской области). Новосибирск, 2004. Ч. 1. Литвиненко Л. Т. История украинцев с. Новорождественка // Украинцы в Сибири: история, культурная жизнь, перспективы. Томск, 2004. Кауфман А. А. Хозяйственное положение переселенцев, водворенных на казенных землях Томской губернии. СПб., 1895. Кутилова Л. А. Украинцы на землях Томского переселенческого района // Труды Томского государственного объединенного историкоархитектурного музея. Томск, 1996. Т. IX. Сборник статистических сведений об экономическом положении. Томск, 1913. Вып. 1. Центр документации новейшей истории Томской области (ЦДНИ ТО). Ф. 607. Оп. 1. Д. 1707.

Посилання