Волін (, ) або Во́линь () — місто на острові Волін у Каменському повіті Західнопоморського воєводства в північно-західній Польщі. Адміністративний центр гміни Волін. Розташоване на південній околиці острова Волін на Балтійському узбережжі історичного регіону Західне Помор’я. Острів лежить на березі протоки Дзівна.

Місто, яке нині є рибальським портом і воротами до курортів острова, має населення близько 4 900 осіб. Засноване у IX столітті, воно пов’язане з напівлегендарними поселеннями Йомсборг, Юмне, Юлін та .Johannes Hoops, Herbert Jankuhn, Heinrich Beck, Reallexikon der germanischen Altertumskunde Band 16, 2nd edition, Walter de Gruyter, 2000, pp.120-121, Волін відігравав важливу роль у християнізації Помор’я й в 1140 році став першою кафедрою поморської дієцезії. У районі збереглися кілька слов’янських руїн. Ранньосередньовічне місто постраждало від данських набігів наприкінці XII століття й було відновлене в 1260 році.

На 31 березня 2014 року, у місті було 5 001 жителівНаселення за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Główny Urząd Statystyczny. Baza Demografia. Stan i struktura ludności, dane na dzień 31.03.2014 .

Щорічно тут відбувається фестиваль слов’ян та варягів.

Історія

Брод через річку Дзівна, на якому розташований Волін, використовувався ще з кам’яної доби. Археологічні розкопки ґрунтових шарів свідчать, що поселення існувало тут у період Великого переселення народів, на межі V–VI століть. Потім місце було покинуте приблизно на сто років. Наприкінці VIII або на початку IX століття територію вирівняли й збудували нове поселення. Найдавніші свідчення укріплень датуються першою половиною IX століття. У другій половині IX століття існувала центральна укріплена частина та два передмістя — на північ і південь від центру. Вони були обнесені укріпленнями між кінцем IX та X століттями.

У VIII столітті на острові було західнослов’янське поселення.Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4–6 December 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.15, Назву місцевого племені «Velunzani» (воліняни) у IX столітті записав Баварський географ; його вважають підплеменем слов’янських поморян і (пізніше лютичів). Ян Марія Піскорський описує волінян як наймогутніше поморське плем’яJan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, p.30, через контроль над багатонаціональним торговим центром на місці сучасного міста.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, p.31, Подібні центри виникали й в інших місцях уздовж південного узбережжя Балтійського моря з VIII століття.

Цей торговий центр, у хроніках відомий як Юмне або Юлін, почав процвітати у IX столітті.Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4–6 December 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.18, Археологічні дослідження виявили прибережні укріплення, датовані початком X століття, а також залишки старіших укріплень, що свідчать про існування давнього городища з прилеглим відкритим поселенням.Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4–6 December 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.13, У 960-х роках єврейський купець Ібрагім ібн Якуб описав Волін як місто з кількома тисячами жителів і дванадцятьма брамами. Окрім волінян, тут мешкали скандинави, сакси та руси. Пізніше місто згадував Адам Бременський, який описав маяк — «світильник Вулкана». Усі ці описи сприяли виникненню легенди про Вінету. Хоча й інші міста також розглядаються як можливі місця розташування Вінети, нині вважається, що вона тотожна Воліну. Те саме стосується Йомсборга — фортеці, заснованої данським королем Гаральдом Синьозубим і шведським принцом у ході внутрішньої боротьби Гаральда з його сином Свеном Вилобородим в 970-х або 980-х роках, де розміщувався гарнізон воїнів, відомих як йомсвікінги.

Наприкінці X століття польські князі Мешко І та Болеслав І Хоробрий воювали з волінянами. Попри перемогу Мешка у битві 967 року, на думку Яна Марії Піскорського, польські князі не змогли остаточно підкорити територію. припускає, що ця битва могла призвести до встановлення влади переможця над містом. У 1982 році висунув припущення, що Болеслав заснував тут вікінзьку колонію під керівництвом , яка мала захищати його державу. У 2000 році цю гіпотезу знову розглянув Лешек Слупецький, який, як і Владислав Дучко, закликав до подальших досліджень присутності вікінгів у Йомсборзі/Воліні. Філіпов'як зазначає, що археологічні дані дозволяють припустити існування у Воліні найманого військового загону, розміщеного правителями П'ястів у неспокійному місті. У 1007 році цей загін, можливо, повідомив німецького імператора, що Болеслав Хоробрий готує небезпечну змову. Водночас Філіпов'як наголошує на необхідності подальших досліджень цього питання. На зустрічі з Генріхом II у Регенсбурзі 6 квітня 1007 року воліняни та інші посланці повідомили імператору, що Болеслав готується до війни та намагається заручитися їхньою підтримкою, пропонуючи гроші й обіцяючи винагороди. Після цього Генріх II оголосив Болеславу війну. Оскар Еггерт і Філіпов'як вважають, що це свідчить про політичну незалежність Воліна на той час.Schmidt, Michael: Das Imperium der Ottonen im Gefüge Europas (von 911 bis 1025), Frankfurt 2009, p. Regesta Imperii II,4 n. 1631a referencing Thietmar VI, 33 (24) and Annales Quedlinburgensis (MGH SS. 3, 79) У XI столітті, на думку Філіпов'яка, Волін став «безпечним притулком для данських біженців», що спричинило внутрішні заворушення та конфлікти, а також активізацію піратстваFilipowiak, Wladyslaw: Wollin - ein frühmittelalterliches Zentrum an der Ostsee, in Wieczorek, Alfried; Hinz, Hans (eds.): Europas Mitte um 1000, Stuttgart 2000, pp. 152-155; here p. 154.. У 1043 році значна частина Воліна була зруйнована дансько-норвезьким королем Магнусом Добрим, хоча він не зміг захопити центральну частину міста.Filipowiak, Wladyslaw: Wollin - ein frühmittelalterliches Zentrum an der Ostsee, in Wieczorek, Alfried; Hinz, Hans (eds.): Europas Mitte um 1000, Stuttgart 2000, pp. 152-155; here p. 154-155. У середині XI століття експорт і добробут міста значно скоротилися, частково через занепад польського ринку. Однак воліняни зберігали незалежність і продовжували приймати біженців від данської опозиції. Через це данський король Ерік I Добрий здійснив ще один похід проти Воліна в 1098 році.

У 1121–1122 роках польський князь Болеслав III Кривоустий підкорив цю територію разом із Герцогством Поморським, яким правив Вартислав I.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, p.36, Болеслав прагнув християнізувати регіон. У 1122 році він направив до Воліна іспанського відлюдника Бернарда. Мешканці, не бажаючи приймати релігію від людини, яка навіть не носила взуття, жорстоко його побили та вигнали. За підтримки імператора Лотаря III та папи Каллікста II Болеслав організував в 1124 році нову місію на чолі зі святим Оттоном Бамберзьким.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, pp.36-37, Оттон, шанована й заможна людина, прибув у супроводі німецького та польського духовенства і військових загонів. До цього він уже успішно охрестив населення районів Пижиць і Каменя.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, pp.37-38, Проте у Воліні його зустріли з недовірою. Мешканці погодилися прийняти християнство лише за умови, що Оттон зможе навернути Щецин, що вони вважали неможливим.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.39, Однак через два місяці Оттону вдалося навернути Щецин, частково через загрозу нового військового втручання. Після цього він повернувся до Воліна, і воліняни погодилися прийняти християнство.

Друга місія Оттона у 1128 році була організована імператором Лотарем після язичницької реакції.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.40, Вона була спрямована переважно на західну частину Помор'я, але Оттон знову відвідав Волін. Вартислав I підтримував і допомагав обом місіям.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, pp.38,40, У 1140 році Волін став першою єпископською кафедрою Помор'я. Папа Інокентій II буллою від 14 жовтня заснував єпархію та визначив волинську церкву Святого Адальберта її кафедральним храмом.PEK History PEK History Norbert Buske, Pommern, Helms Schwerin 1997, p.14, Kyra T. Inachin, Die Geschichte Pommerns, Hinstorff Rostock, 2008, p.15, Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.47, Однак після 1150 року єпископську кафедру перенесли до на острові Узедом.Norbert Buske, Pommern, Helms Schwerin 1997, p.14-15,

У цей же період Волін переживав економічний занепад і зазнавав спустошливих данських походів, що, зокрема, сприяло перенесенню єпископської кафедри до Гробе.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.48, Наприкінці XII століття данські походи повністю знищили місто.Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.43,

На руїнах ранньосередньовічного міста було засновано нове поселення, якому надали Любецьке право. Місто залишалося в складі Герцогства Померанського, яке з 1185 року було васалом Данії, а з 1227 року входило до Священної Римської імперії. Після 1630 року, Вестфальського миру 1648 року та 1653 року Помор'я разом із Воліном перейшло під владу Шведської корони. У серпні 1659 року, після , Волін окупували австрійські війська. За Стокгольмським договором 1720 року, укладеним після Великої Північної війни, місто було включене до прусської провінції Померанія.

У 1871 році місто стало частиною Німецької імперії, а після її падіння — Веймарської республіки та Третього рейху. Під час Другої світової війни нацистська влада Німеччини утримувала тут табір примусової праці для французьких та бельгійських військовополонених із табору . У лютому 1945 року через місто пройшов організований німецькою владою марш смерті військовополонених союзників із табору . У 1945 році, після завершення Другої світової війни, Волін захоплено Червоною армією та переданий Польщі. Німецьке населення виселено згідно Потсдамської угоди. Місту повернули слов'янську назву Волін (Wolin), і заселили поляками.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Примітки

Посилання

Strona oficjalna miasta BIP