Олександр Володимирович Тюрін ( 20 січня 1962, Одеса) — російський письменник, що працює в жанрах фантастики і науково-популярної літератури. Член .

Життєпис 1967 року переїхав до Ленінграда. 1983 року закінчив . Працював у системі морського флоту.

Від 1985 року — учасник семінару молодих фантастів під керівництвом Бориса Стругацького.

Від 1996 до 2022 року жив у Німеччині, від 2022 року живе в Санкт-Петербурзі.

Творчість Дебютував у фантастиці повістю «Клітка для буйних» (; 1988, у співавторстві з Олександром Щеголевим). Його повість «Мережа» (; також разом із Щоголєвим) і роман «Кам'яна доба» (), написані в 1989—1990 роках і видані 1992 року, стали першими творами в історії російського кіберпанку.

У текстах Тюріна кінця 1980-х і першої половини 1990-х років читач зустрічається зі складними концепціями взаємодії людини та комп'ютерної мережі, з машинно-людськими інтерфейсами, органічними та неорганічними кіберімплантатами, з цифровими «двійниками» реальних об'єктів, зі втручанням комп'ютерних систем у державне управління, з «цифровим життям».

Лауреат, спільно з Олександром Щеголевим, премії «Старт» за збірку повістей «Клітка для буйних».

У другій половині 1990-х у твори Тюріна проникає дедалі більше елементів нанопанку. Роман «Чи бояться комп'ютери пекельного полум'я?» (; 1998), оповідання «Кіберозойська ера» і «Доля Кощія в кіберозойську еру» (, ; 2003), повість «Вітчизняна війна 2012 року» (; 2004), роман «Людина технозойської ери» (; 2006), повість «Генерал Зима» присвячені психологічним та іншим аспектам застосування нанотехнологій. В останніх творах Тюріна саморозвивальні нанотехнології створюють свого роду техносферу, яка заміняє й витісняє природу.

2010 року став лауреатом міжнародної літературної премії «Бронзовий Ікар» у номінації «За загальний внесок у відродження, розвиток та пропаганду традиційної науково-фантастичної літератури».

Тюрін написав також кілька науково-популярних праць у галузі футурології та історії, серед них книги «Правда про Миколу I. Оббреханий імператор» (; 2010) та «Росіяни — успішний народ. Як приростала російська земля» (; 2012), про російську землеробську колонізацію. У працях на історичні теми розвиток Росії розглядає як взаємодію великої соціальної системи з важким зовнішнім середовищем — з використанням концепції географічного детермінізму та підходу, що називається «історичною механікою».

Особисті погляди

Позиція щодо України У своїх працях висловлює антиукраїнські погляди, вважаючи українство формою русофобії:

Примітки

Посилання Сторінка у Бібліотеці Мошкова, веде автор Олександр Тюрін Сторінка в Бібліотеці ЛітМир, веде автор