Курська Корінна Різдва Пресвятої Богородиці Пустинь — чоловічий монастир Курської єпархії Російської православної церкви, розташований у містечку Свобода Золотухинського району Курської області. Заснований у 1597 році на місці явлення Курської Корінної ікони. Стародавня назва Курського Корінного монастиря — «Чорна Корінна пустинь», що означає глухе, занедбане місце.

Щорічна хресна хода з тисячами паломників, що супроводжував перенесення ікони з Курська до Корінної пустині, зображений на знаменитій картині Рєпіна «Хресна хода в Курській губернії».

Історія

1295 року в густих лісах на місці майбутнього селища Свобода мисливці з Рильська виявили ікону. За кілька років на цьому місці була зведена дерев'яна каплиця. У 1597 році на місці явлення Курської Корінної ікони Божої Матері «Знамення» за указом царя Федора Іоанновича заснували монастир в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Він став першим храмом на цьому місці. У 1601—1603 роках Росію вразив голод, але Курська земля давала врожай і постачала столицю хлібом. Вважалося, що це через чудотворну ікону, тому цар Борис Годунов пожалував Корінній пустині грошову скарбницю, ризи, свічки, ладан, ікони, дзвони, книги.

Курський край зазнав серйозних руйнувань у період Смутного часу: розбій, пожежі, грабежі. Користуючись хаосом, що утворився в країні, татари з подвоєною силою відновили спустошливі набіги. У 1611 році Корінна пустинь була розорена. Оскільки, як і каплиця, храм було зроблено з дерева, тому під час нашестя Кримських татар він швидко згорів. Ще один храм із дерева був побудований на цьому місці у 1618 році.

Кам'яний храм, який був заміною дерев'яному, проіснував 149 років, аж до 1 червня 1852 року, коли за указом графа Клейнміхеля було закладено новий кам'яний храм в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Корінна пустинь згадується в «Книзі Великому кресленню», 1627 рік:

А ниже Сновы верст с 5 на Тускори пустыня монастырь пречистые Богородицы курские, от Курска 20 верст. А ниже монастыря пречистые Богородицы курские пала в Тускор, от Курска верст з 10, речка Обмет, течет от Теплого колодезя.

Зовнішній вигляд храму був типовим для стилю церковної архітектури і мав подібність до Благовіщенської церкви в Санкт-Петербурзі. Внутрішнє оздоблення також було багатим. Установлений у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці Корінної пустині іконостас — одна з найзначніших робіт майстрів Свято-Троїцького братства з міста Щигри Курської області. Саме в цьому храмі мала залишатися ікона Божої Матері «Знамення» під час перебування в Корінній пустині.

З легендою про здобуття чудотворної ікони пов'язаний ще один храм - храм в ім'я святих і праведних Іоакима та Анни. Він побудований на місці, де було знайдено половинки розрубаної ікони «Знамення» Курська-Корінна.

В. І. Лисих пише:

В день закладки храма было собрано пожертвований 583 рубля 87 копеек (серебром), а в казне монастыря оказалось на 17 мая 1852 года 2287 рубля 99 копеек (серебром)

За наказом Катерини II в 1764 році Корінна пустинь виключається зі складу Знам'янського монастиря і знову починає самостійне існування. І землі самої пустині значно скоротилися. Наприклад, село Служня, розташоване з півдня, вийшло з числа монастирських вотчин. Монахам під страхом тяжких покарань заборонено було брати дрова в лісі, тому взимку обитель не опалювалася, що призводило до захворювань священнослужителів і проблем з богослужіннями. У храмі не лишилося нічого, що могло давати заробіток. Більше того, не вистачало навіть найнеобхіднішого начиння, були поламані меблі і була потрібна заміна стекол у більшості вікон. Монастир у відсутності огорожі. Після збільшення терміну перебування Курсько-Корінної ікони на прохання ігумена Ісаї в 1765 значно збільшився потік паломників і, відповідно, витрати на матеріальні потреби Корінної пустині. У зв'язку з цим почалися розбіжності між Знам'янським та Корінним монастирем. У результаті єпископ Білгородський Порфирій велів ділити доходи порівну, навпіл. До цього року в монастирі залишилося лише 12 осіб, а після посилення загальножительного статуту в 1792 році тільки ієромонах Протерій висловив бажання залишитися. 20 жовтня 1792 року намісником у Корінну пустинь був призначений батько із дорученням завести там загальножительні порядки; пропрацювавши над реорганізацією внутрішнього життя пустині три роки, Іларій, за власним бажанням, повернувся до , де незабаром і помер.

Проте Катерина II невдовзі змінила своє ставлення до православ'я, оскільки вважала, що «зміцнення Церкви є зміцненням держави». У 1799 році пустинь набула статусу монастиря 4 класу. У 1816 Корінний монастир був зарахований до третьокласних. У 1804 штат Корінної пустині збільшився до тридцяти ченців. У 1811 році в обителі було дев'ять ієромонахів, п'ять меродіаків, один білий диякон, чотири ченці і двадцять п'ять послушників. Корінна пустинь поступово виходила із запустіння. У 1875 році було збудовано храм в ім'я Знамення Божої Матері. Тут же влаштований цвинтар для поховання покійних чернечої братії та благодійників святої обителі.

Після Жовтневої революції почалося стрімке руйнування обителі. У 1918 року Сході бідноти було прийнято рішення перейменувати містечко Корінна пустинь на містечко Свобода. Монастир позбавляється прав юридичної особи. З моменту прийняття в 1922 «Декрету ВЦВК 16 лютого 1922» почалося руйнування обителі. Спочатку вилучили цінності, а 1924 року монастир закрили. По цеглинах розібрали кам'яні сходи до Живоносного джерела, каплиці, пограбували та вивезли унікальну бібліотеку, вирубали Богородицький ліс. У 1924—1926 рр. підірвали головний собор, продали дзвони, зруйнували дзвіницю, цвинтарну церкву, храм Живоносного джерела, Святу браму, спиляли вікові дерева. У тридцяті роки на місці церкви в ім'я Різдва Богородиці було збудовано фонтан. У цей час тут перебував санаторій «Свобода». Після Німецько-радянської війни в монастирських будівлях, що збереглися, було організовано ремісниче училище, пізніше перетворене в ПТУ.

Ікона (велику частину року зберігалася в курському Знам'янському монастирі) під час Громадянської війни була вивезена з Курська: до Бєлгорода, Таганрога, Ростов-на-Дону, Катеринодара, Новоросійська. 1 березня 1920 року на пароплаві «Святий Миколай» вона від'їжджає до Константинополя, звідки до Греції, Сербії. Ненадовго, на прохання генерала Петра Врангеля, для підбадьорення його війська, ікона перебувала у Криму. У 1944 році ікона була доставлена до Мюнхена, а потім до США в 1951 році, де перебувала у спеціально облаштованій для неї Ново-Корінній пустині. З 1957 року ікона перебуває в Синодальному Знам'янському соборі Російської православної церкви за кордоном у Нью-Йорку.

«Незважаючи на всі зусилля (аж до 1989 року) владі не вдалося витравити в народі пам'ять про хресну ходу. Люди шукали не тільки зцілення від недуг у стародавнього джерела на березі Тускарі, а й усамітнення в молитвах та очищення. Паломники обходили стороною пости, робили лази у чотириметровому паркані, заявляли владі: „Тут наша святиня, і ніщо не зупинить нас на шляху до неї“. <…> 1988-го, на рік 1000-річчя хрещення Русі, на захист Корінної пустині піднялася громадськість Курська. У свою чергу Ювеналій вдарив чолом тодішньому Патріарху Московському і всієї Русі Пімену та главі держави Горбачову і попросив повернути Корінну обитель віруючим». У результаті 7 серпня 1989 року виконком облради народних депутатів видав рішення про поетапну передачу Корінної пустині єпархії.

Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II, відвідавши відроджену Корінну пустинь у вересні 1991 року, назвав її третім духовним центром Росії поряд із Трійце-Сергієвою лаврою та Дівєєвською обителлю преподобного Серафима Саровського в Нижньогородській областіКурская — Коренная икона «Знамение»: страницы прошлого и наше время. Брошюра Миссионерского отдела Курской Епархии. Курск, 2013. — 4 с..

Сучасний стан У монастирі зараз 4 храми, що діють, але фактично служби ведуться тільки в одному з них — Соборі Різдва Пресвятої Богородиці, розташованому на горі.

Нижня церква в ім'я Живоносного Джерела за переказами є другою чи третьою на цьому місці. Перша була побудована за указом фельдмаршала Б. П. Шереметьєва. Існує незаперечний доказ цього факту — напис, зроблений ним на Євангеліє, пожертвуваному цією церквою. Ст. І. Лисих цитує цей напис: Це Святе Євангеліє подано від Фельдмаршала Б. П. Шереметьєва, знову побудовану від нього кам'яну церкву в ім'я Живоносного Джерела на святому джерелі, літа 1714, серпня о 17 день. Нижня церква — один із найдавніших храмів Корінної пустині. У храмі ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» встановлено унікальний фаянсовий іконостас.

Корінна пустинь є джерелом ключової води. Вважається, що вже 700 років струмує Корінний чудотворний джерело. Точність цього достовірно може бути встановлена.

Знам'янський монастир та Корінна пустинь залишаються важливими елементами хресної ходи.

Настоятелі та намісники

Іларій (20 жовтня 1792—1795), будівельник, намісник Паладій (Бєлєвцев) (1815—1818) Макарій (1818—1820), переведений із Полоцького Богоявленського монастиря, а потім — до Олександро-Свірського. Парфеній, архімандрит (1820 — …), колишній різничий Олександро-Невської лаври Ювеналій (Половцев) (8 травня 1862 — 21 грудня 1867) Григорій (Кренців) (1994) Іоанн (Рудаков) (1994—2004) Веніамін (Корольов) (24 грудня 2004 — 29 серпня 2012) Серафим (Котельников) (з 29 серпня 2012 р.) до 16 липня 2013 р. — в. о. намісника

Примітки

Література Леонид (Кавелин), архим. Историческое описание коренной Рождество-Богородицкой пустыни / Сост. и. Л. — Санкт-Петербург: тип. М. Эттингера, 1865. — 244 с. Леонид (Кавелин), архим. Историческое описание коренной Рождество-Богородицкой пустыни / Сост. и. Л. — 2-е изд., испр. и доп. — Санкт-Петербург: тип. Дома призрения малолетних бедных, 1876. — 217 c. Четыркин Ф. В. Курская святыня: Курско-Коренная Чудотворная икона Богоматери и места пребывания св. иконы. Знаменский монастырь и Коренная пустынь / Сост. магистр богословия Федор Четыркин. — Санкт-Петербург: П. П. Сойкин, ценз. 1899. — 16 с. Историческая летопись Курского дворянства / Сост. А. А. Танков. — М., 1913. — С. 6-7. Коренная пустынь: Фотоальбом / Авт. текста В. Кулагин ; Фот. О. Сизов. — Москва, 1995. — 12 с., л. ил. : ил., портр.; 15 см; ISBN 588832-003-X Коренной пустыни — четыре века (1597—1997): [Коренная Рождество-Богородиц. пустынь: Сборник / Сост. И. М. Плаксин, В. И. Склярук]. — Курск: Б. и., 1997. — 48 с. — (Библиотечка «Славянского дома» N 1) Коренная пустынь, 1295—2007 гг. / авт.-сост. Вячеслав Лысых. — Тула: Приокское кн. изд-во, 2007. — 342 с. — ISBN 978-5-7639-0007-1 Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение»; «Коренная пустынь» — лавра Курского края: [альбом / авт. В. Н. Лысых]. — М., 2007. — 168 с. Курская Коренная Рождества Пресвятой Богородицы мужская пустынь: (краткие исторические сведения): памяти 25-летия возрождения монастыря (1989—2014 гг.). — Курск: Коренная пустынь, 2014. — 32 с. Мурашова Ю. А., Апанасенок А. В. Православное паломничество в Курскую Коренную пустынь: 1861—1991 гг.. — Курск: Региональный открытый социальный ин-т, 2018. — 194 с. — ISBN 978-5-88995-159-9 — 500 экз.

Посилання Офіційний сайт Корінної пустелі Корінна Різдво-Богородицька чоловіча пустинь на сайті «Храми Росії» Єпископ Серафим «Оповідь про Курську чудотворної ікони Знамення Божої Матері та про дивовижні чудеса її»