Аджиліті ( – спритність, жвавість, динамічність) – це кінологічний вид спорту, у якому хендлер направляє собаку через смугу перешкод у змаганнях на час і точність. Собаки бігають без повідка, без їжі чи іграшок як заохочення, і хендлер не може торкатися ні собаки, ні перешкод. Контроль хендлера обмежений голосом, рухами та різними сигналами тіла, що вимагає виняткової підготовки тварини та координації провідника.
Аджиліті траса складається з набору стандартних перешкод, які суддя розставляє за власним вибором у зоні певного розміру. Поверхня може бути трав'яною, ґрунтовою, гумовою або спеціальною матовою. Залежно від типу змагань, перешкоди можуть бути позначені цифрами, що вказують порядок, у якому вони повинні бути пройдені.
Курси досить складні, щоб собака не змогла їх правильно пройти без керівництва людини. Під час змагань хендлер повинен оцінити трасу, прийняти рішення щодо стратегії поводження та вести собаку по трасі, при цьому точність і швидкість однаково важливі. Існує багато стратегій, щоб компенсувати притаманну різницю в швидкості руху людини та собаки, а також сильні та слабкі сторони різних собак і хендлерів.
В яких містах України є аджиліті: Харків, Київ, Вінниця, Львів, Полтава, Дніпро, Бровари, Павлоград, Чернігів, Суми, Одесса, Кривий Ріг, Черкаси, Хмельницький.
Основи змаганнь Оскільки кожна траса відрізняється, хендлерам дозволяється коротка розминка (зазвичай 8 хвилин) перед початком змагань. Протягом цього часу всі хендлери, які змагаються в певному класі, можуть ходити по трасі без своїх собак, визначаючи, як вони можуть найкраще розташуватися та направляти своїх собак, щоб пройти найбільш точний і швидкий шлях навколо пронумерованих перешкод. Хендлер має тенденцію бігти шляхом, який значно відрізняється від шляху собаки, тому іноді він може витрачати досить багато часу на планування того, що зазвичай є швидким пробігом.
Проходження має вирішальне значення для успіху, оскільки шлях траси має різні повороти, навіть розвороти або повороти на 270°, траса може перетинати саму себе, може використовувати ту саму перешкоду кілька разів, може мати дві перешкоди настільки близько одна до одної, що собака та хендлер повинні мати можливість чітко розрізнити, яку перешкоду взяти, і можуть бути організовані так, що хендлер повинен працювати з перешкодами між ними та собакою, які називаються шарами, або на великій відстані від собаки.
Роздруковані карти траси для аджиліті, які називаються картами траси, час від часу надаються хендлерам перед запуском, щоб допомогти хендлерам спланувати стратегію своєї траси. Карта траси містить піктограми, що вказують на розташування та орієнтацію всіх перешкод, а також цифри, що вказують порядок, у якому перешкоди потрібно подолати. Карти курсів спочатку малювалися вручну, але зараз курси створюються за допомогою різних комп’ютерних програм.
Кожна команда собак і хендлерів отримує одну можливість разом спробувати успішно пройти курс. Собака починає за стартовою лінією і, за вказівкою свого провідника, рухається навколо дистанції. Хендлер зазвичай біжить біля собаки, керуючи собакою голосовими командами та мовою тіла (положення рук, плечей і ніг).
Оскільки швидкість має таке ж значення, як і точність, особливо на вищих рівнях змагань, все це відбувається під час повного бігу з боку собаки та, місцями, з боку провідника також.
Оцінка за пробіги базується на кількості допущених помилок . Штрафи можуть включати не лише помилки на дистанції, такі як збиття планки під час стрибка, але й помилки в часі, які є кількістю секунд понад розрахований стандартний час дистанції, який, у свою чергу, визначається на основі рівня змагань, складності курс та інші фактори.
Змагання з аджиліті в Україні зачасту проводять в аджиліті холл.
Перешкоди в аджиліті Регламенти різних організацій визначають дещо різні правила і розміри спорудження перешкод. Однак основна форма більшості перешкод однакова, де б вони не використовувалися. Серед перешкод:
Контактні перешкоди
Контактні перешкоди – це перешкоди, зроблені з дощок і пандусів, вони вимагають, щоб собаки піднімалися та спускалися через перешкоду та торкалися лапами на «зону контакту», ділянку, пофарбовану іншим кольором. Висота, ширина та кут дощок і пандусів залежить від організації, яка проводить змагання.
Гора Висота: для всіх собак вершина двох трапів має бути 170 см від землі. Довжина трапу: мінімум 265 см - максимум 275 см.
Ширина трапу: мінімум 90 см, яка може бути збільшена знизу до 115 см. Контактна зона: останні 106 см знизу кожного пандусу повинні мати інший колір (також з боків). Поверхня перешкоди повинна бути неслизькою. Кожен трап повинен мати протиковзкі рейки з рівними проміжками (приблизно через кожні 25 см), щоб уникнути ковзання та полегшити підйом, але не в межах 10 см від початку зони. Ці рейки повинні бути шириною 2 см і товщиною від 0,5 до 1 см і не повинні мати гострих країв.
Нижня частина контактної зони повинна бути заповнена (без проміжків і пустот) і не повинна мати гострих країв. Верхня частина гори повинна бути безпечною для собак і при необхідності повинна бути покритою. Несучі конструкції не повинні перешкоджати безпечному розміщенню тунелю під гіркою.
Бум
Висота: мінімум 120 см – максимум 130 см
Довжина трапа: мінімум 360 см – максимум 380 см
Ширина трапа: 30 см
Контактні зони: нижні 90 см кожного трапу повинні мати інший колір (також з боків).
Поверхня перешкоди повинна бути неслизькою. Кожен трап повинен мати протиковзкі рейки з рівними проміжками (приблизно через кожні 25 см), щоб уникнути ковзання та полегшити підйом, але не в межах 10 см від початку зони. Ці рейки повинні бути шириною 2 см і товщиною від 0,5 до 1 см і не повинні мати гострих країв.
Нижня частина контактної зони повинна бути заповнена (без проміжків і пустот) і бути без гострих країв.
Опорні стійки буму не повинні виступати над верхньою частиною перешкоди. Опорні стійки та інші несучі конструкції не повинні перешкоджати безпечному розміщенню тунелю під бумом.
Гойдалка
Висота: 60 см, виміряна від землі до верхньої частини трапу на центральній осі. Відстань між віссю гойдалки та верхньою частиною трапу не повинна бути більшою, ніж 10 см.
Довжина трапу: мінімум 360 см - максимум 380 см.
Ширина трапу: 30 см.
Контактна зона: така ж, як і на бумі.
Кінці трапу повинні бути безпечними для собаки або хендлера. Нижня частина контактної зони має бути заповнена (без проміжків і пустот) і бути без гострих країв.
Перешкода має бути стійкою, а поверхня – неслизькою. Однак, протиковзкі рейки не допускаються. Гойдалка повинна бути належним чином збалансована (не повинна перекидатися занадто швидко або занадто повільно) і дозволяти маленьким собакам без проблем перехилити її.
Перевірка балансу:
Розмістіть предмет вагою 1 кг у центрі нижньої контактної зони перешкоди. Гойдалка повинна перекинутися за 2-3 секунди. Якщо це не так, необхідно внести корективи.
Тунельні перешкоди включають тунелі різної конструкції, якими собаки біжать або повзають.
Жорсткий тунель
Діаметр: 60 см. Довжина: 300 - 600 см. Тунель має бути гнучким, і його рекомендується зробити з однорідного матеріалу світлого кольору. Жорсткі тунелі необхідно завжди витягувати на всю довжину. При закріпленні тунелю обв'язка або лямки повинні відповідати контурам тунелю і не призводити до його деформації або зміни діаметру тунелю. Мінімальна кількість мішків для захисту тунелю становить 1 мішок/метр (тобто 6 мішків для 6-метрового тунелю).
Стрибок (перешкода) Дві стійки, що підтримують планку, через яку собака стрибає. Висота регулюється для собак різного зросту. Стійки можуть бути простими стійками або мати крила різної форми, розміру та кольору. Подвійний і потрійний стрибок (стрибок у розворот) Дві стійки, що підтримують дві або три горизонтальні перекладини, розставлені вперед або назад одна від одної. Двійка може мати паралельні або висхідні турніки; трійка завжди має висхідні смуги. Розкид між горизонтальними перекладинами іноді регулюється залежно від росту собаки. Стрибок панелі Замість горизонтальних перекладин стрибок являє собою суцільну панель від землі до висоти стрибка, яка складається з кількох коротких панелей, які можна знімати, щоб відрегулювати висоту для різного росту собак.
Стрибок у довжину (довжину) Набір із чотирьох або п’яти злегка піднятих платформ, які утворюють широку площу, через яку собака має стрибати, не ставлячи ноги на жодну з платформ. Довжина стрибка регулюється під зріст собаки. Стрибок шини Тороподібна форма приблизно дорівнює розміру шини ( до внутрішній діаметр) і підвішені в рамі. Собака повинна прострибнути через отвір «шини»; як і інші стрибки, висота регулюється для собак різного розміру. Шину зазвичай обмотують стрічкою як для видимості, так і для покриття будь-яких отворів або нерівностей, за які собака може зачепитися. Зараз багато організацій дозволяють або вимагають так звану пересувну або відривну шину, де шина якимось чином розпадається, якщо собака вдаряє її досить сильно. Інші перешкоди Аджиліті UKC дозволяє використовувати різноманітні бар’єри, яких немає в інших організаціях аджиліті: буш-бар’єр, високий бар’єр, бар’єр колоди, бар’єр із огорожі, бар’єр із огорожею, довгий бар’єр, віконний бар’єр та водний бар’єр.
Слалом Подібно до слалому, це серія з 5-12 вертикальних палиць, кожна близько заввишки та на відстані близько один від одного (відстань для AKC становила , доки він не був змінений у січні 2010 року. Додаткові три дюйми мали зняти стрес зі спини собаки. ), через яку плететься собака. Собака завжди повинна входити першою жердиною ліворуч і не повинна пропускати жердини. Собаки мають 5 різних стилів ходи, коли долають перешкоду з жердини. Для багатьох собак жердини є однією з найскладніших перешкод для освоєння. Інші перешкоди Аджиліті UKC дозволяє використовувати такі перешкоди, яких немає в інших організаціях аджиліті: дошка-гойдалка, міст-гойдалка та стрибок з платформи. NADAC також використовує перешкоду з кільцем. Доріжка Hoopers повністю складається з обручів, але обручі можна використовувати й на інших доріжках.
Незважаючи на те, що кожна організація має власні правила, усі поділяють собак на менші групи, близькі одна до одної за розміром і досвідом з метою розрахунку переможців і кваліфікаційних балів.
Історія Історію собачого аджиліті можна простежити до демонстрації на виставці собак Crufts наприкінці 1970-х років у Великобританії. Щоб розважити публіку, під час антракту собаки бігали по доріжці, подібній до стрибків на конях. З тих пір аджиліті поширилося по всьому світу.
Аджиліті як міжнародний вид спорту
У всьому світі змагання з аджиліті собак регулюються та проводяться Fédération Cynologique Internationale (FCI) та її членськими організаціями, а також низкою національних кінологічних клубів і спортивних федерацій. Правила кожної організації, назви та процес відбору національних команд, які представляють країну на престижних міжнародних змаганнях, дещо відрізняються. Однією з причин появи альтернатив FCI є те, що FCI є міжнародною федерацією породистих собак, і більшість її членів мають обмеження для собак без родоводу. Такі організації як USDAA, UKI та IFCS та їхні члени виступили проти цього та створили власні міжнародні змагання, які не обмежують участь собак без родоводу.
Міжнародні змагання
Чемпіонат світу з аджиліті Fédération Internationale Cynologique Internationale, найстаріший і найвідоміший, проводиться щороку. Захід проводився як чемпіонат Європи до 1995 року, потім як чемпіонат світу з 1996 року, і обмежений лише для зареєстрованих племінних собак. Міжнародний Чемпіонат Міксів і Порід з аджиліті (IMCA), вперше проведений в Італії в 2000 році як відповідь на Чемпіонати FCI лише для племінних тварин. Змагання проводяться щорічно, у них беруть участь близько 18 країн, у тому числі команди з-за меж Європи.