Калениченко Іван Федорович (14 травня 1941, с. Михнівка Решетилівського району Полтавської області — 24 березня 1998, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області) — український письменник, педагог, член НСПУ (1994).
Життєпис
Іван Калениченко народився 14 травня 1941 року в с. Михнівка Решетилівського району Полтавської областіКалениченко Іван Федорович / Р. С. Кокодзей // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012.. Дитинство пройшло в злигоднях, адже німецькі окупанти вбили корову-годувальницю, спалили хату, й сім'ї довелося жити в землянці. Однак у школі навчався добре.
По завершенню школи 1959 року Іван Калениченко вступив до Гадяцького культосвітнього училища, яке закінчив у 1961 році, здобувши спеціальність методиста-організатора. У 1961—1962 роках працював вчителем співів Решетилівської середньої школи № 1.
У 1962 році Іван Федорович Калениченко вступив до Полтавського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка, а в 1966 — закінчив музично-педагогічний факультет Донецької філії Харківського інституту мистецтв, куди був переведений у 1965 році, отримавши фах учителя музики та співів середньої школи та педучилища. Під час навчання працював учителем співів у школі, керівником гуртка баяністів при клубі піонерів, викладачем музичної школи по класу баяна.
У 1966—1972 роках працював викладачем по класу баяна Кремгесівської (Світловодської) музичної школи.
У 1972 він із родиною переїхав до Кременчука і півроку викладав у Градизькій музичній школі, а з січня 1973 до 1977 року працював викладачем музики й співів Кременчуцького педагогічного училища. Працюючи в училищі, друкував свої літературні твори в районних і міських газетах.
Згодом переїхав у Боярку, що під Києвом. Деякий час працював в Київському педагогічному училищі № 3. Друкувався в місцевій і республіканській пресі.
Із 1994 року Іван Калениченко був членом НСПУ.
Був одружений (дружина — Ельвіра Петрівна), мав сина Тараса.
Помер Іван Калениченко 24 березня 1998 року в Боярці.
Творчість
Твори Івана Калениченка сповнені гумору. В своїй творчості автор оспівував природу рідного краю, зображував життя повоєнного села, звертався до теми пам'яті.
Друкувався у виданнях «Ранок», «Хлібороб України», «Прапор», «Перець». Велика добірка віршів Івана Калениченка була вміщена в антології «Ніжний кремінь» (1986). Пізніше вийшли окремі книжки: «Долоні подорожника» (1990), «Хай йому грець» (1992), «Тюльпан-дерево» (1994), «Гоп мої гречаники» (1995), «Грішні люди» (1998).
Література
Довгий О. Він важко ставав на крило / О.Довгий // Решетилівський вісник. — 1999. — 26 бер. — С. 7. Довгий-Степовий О. Є. Калениченко Іван Федорович / О. Є. Калениченко // Славні люди Решетилівщини: Нариси, замальовки, стислі біографічні оповідки. — Полтава: Дивосвіт, 2013. — С. 95-96. Довгий-Степовий О. Є. «Тебе, мій краю, ладен обійняти» / О. Є. Довгий-Степовий // У кожного своя стежина: слово про славну плеяду письменників і літераторів Решетилівщини ХХ — початку ХХІ століть. — Полтава: Дивосвіт, 2010. — С. 153—166. Кокодзей Р. С. Калениченко Іван Федорович / Р. С. Кокодзей // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України [та ін.] ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін]. — К., 2012. — Т. 12. — С. 24. Любивий М. Крило любові / М. Любивий // Решетилівський вісник. — 1998. — 5 сер. — С. 3.
Примітки
Посилання Калениченко Іван Федорович на сайті ЕСУ